ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-40 /10

27 січня 2010 року Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді В.В.Чаплицького, при секретарі О.С.Дікал, за участю позивача та представників відповідачів розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області та Центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо нарахування та виплати разової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки та стягнути з відповідача недоплачену разову грошову допомогу на одзоровлення за 2007-2009 роки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 447473, виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 25.03.2005 року, та інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 514653, віданим Орджонікідзевським відділом УПтаСЗН Дніпропетровської області 27.11.2006 року, довідкою МСЕ ДНА-01 № 395815 від 24.03.2005 року, експертним висновком № 503 від 17.03.2005 року.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, йому, як інваліду третьої групи, повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, таким чином позивач вважає, що йому неправомірно не доплачено на оздоровлення за період 2007-2009 роки 6010 грн. 00 коп.

За клопотанням представника Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області (відповідач-1) у якості співвідповідача було залучено Центр по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації (відповідач-2).

Представник відповідача-1 у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що виплати позивачеві проводилися згідно діючого законодавства України та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, яка передбачає інший порядок нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, ніж це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача-2 також позовні вимоги позивача не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких вказав на те, що саме відповідач-1 є належним відповідачем по справі, так як саме відповідачем-1 здійснюється облік осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також, представник відповідача-2 вказує на те, що щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік виплачена позивачу в липні 2007 року, до визнання ст.101 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» неконституційною, за 2008 рік така допомога виплачена позивачу в квітні 2008 року, до визнання п.28 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет україни на 2008 рік», а положення ст.71 ЗУ «про державний бюджет України на 2009 рік» взагалі не було визнано неконституційними, таким чином позивачу було виплачено щорічну разову допомогу на оздоровлення відповідно до чинного законодавства.

Крім того відповідач-2 вважає, що позивач подав позов з пропуском строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що визнано сторонами та ніким не оспорюється.

Згідно абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562, встановлено іншій розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3-ї групи.

Позивачу допомога на оздоровлення у 2007, 2008, 2009 роках виплачувалася у відповідності до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. У ст.75 Конституції зазначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

На підставі викладеного, суд вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення позивача повинен визначатися згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що позивачу правильно нараховувалася допомога на оздоровлення у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, через те, що відповідними законами України про державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 роки було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення повина виплачуватись в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом України № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом. Частиною 1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Таким чином, наявна суперечливість законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.

Відповідно до ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як нормативний акт, який має вищу юридичну силу, без огляду на Постанову КМУ, на яку посилаються представники відповідачів як на підставу заперечень проти позову.

Суд прийшов до висновку, що вказана Постанова Кабінету міністрів України не застосовуються до правовідносин, що склались між позивачем і відповідачами ще й тому, що дійсно порушується конституційний принципи рівності громадян перед Законом.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв’язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - обчислення і призначення разової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно особового рахунку № 700086, наданого відповідачем-2 ОСОБА_1 02 липня 2007 року було виплачено допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 90 грн., 01 квітня 2008 року було виплачено допомогу на оздоровлення за 2008 рік в сумі 90 грн., а 23 червня 2009 року було виплачено допомогу на оздоровлення в сумі 90 грн., тобто в розмірі меньшому ніж передбачено абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача-1 нарахувати ОСОБА_1 недоплачені кошти на оздоровлення за 2008, 2009 роки у розмірі передбаченому абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично отриманної суми такої допомоги за вказані періоди.

Так як позивачу у 2008, 2009 роках щорічна допомога на оздоровлення нараховувалась відповідачем-1 у розмірі меншому, ніж передбачено абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд вбачає неправомірність дій відповідача-1 з цього приводу.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача-2 наполягав на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо вимог позивача про визнання дій відповідачів неправомірними у 2007 році, та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення в 2007 році, який встановлено ч.2 ст.99 КАС України.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він дізнався про порушення його права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ще в 2004 році, але не мав змоги звернутися до суду через те, що не обізнаний в законодавстві.

Позивач звернувся до суду лише 02 червня 2009 року.

В своєму позові позивач не ставив питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду  та в судовому засіданні, на думку суду, не навів поважних причин пропуску ним пропущеного строку звернення до адміністративного суду, тому у суду не було підстав для встановлення пропущеного строку відповідно до вимог ст.102 КАС України.

 За змістом ст.100 КАС України пропущення встановленного законом строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за наслідками розгляду адміністративної справи.

Суд вважає, що в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік позивачу треба відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 3, 7-12, 69-71, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України, ст.ст.75, 92 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки в розмірі меншому ніж передбачено абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області нарахувати ОСОБА_1 недоплачені кошти на оздоровлення за 2008, 2009 роки відповідно до вимог абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактично отриманої суми такої допомоги.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційного скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня складання повного тексту постанови через Орджонікідзевський міський суд, або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя                                                                 (підпис)                                                     В.В.Чаплицький

Копія вірно:

Суддя Орджонікідзевського

міського суду Дніпропетровської області                                                                        ОСОБА_2