Справа № 2-1 за 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

    3 лютого 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

        головуючого - судді   Рябота В.І.,

при секретарі   Риндя Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, представники відповідача : ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору генерального підряду від 1 жовтня 2008 року, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

    Як зазначає позивач 1 жовтня 2008 року між нею та відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, було укладено договір генерального підряду на виконання комплексу робіт по реконструкції та зміні цільового призначення нежитлових приміщень розташованих на Привокзальній площі м. Прилуки, будинки № 10 та № 10-А, з кінцевим терміном виконання робіт 15 березня 2009 року. Для виконання обумовлених договором робіт, станом на 12 листопада 2008 року, відповідачу було передано 235 000 грн.. Мотивуючи тим, що відповідач фактично ввів її, позивача, та її представника в оману, оскільки його, відповідача, метою було привласнення коштів, що останній без погодження з нею зруйнував раніше існуючі нежитлові будівлі без наявності проектної документації і не отримавши ніяких дозволів на будівництво та проектування, чим створив собі умови для привласнення коштів, що в передбачений договором підряду строк не виконав обумовлені договором роботи, позивачка і просить суд розірвати договір генерального підряду та стягнути з відповідача на її користь понесені нею збитки та стягнути моральну шкоду.

    В судовому засіданні позивачка та її представники частково змінили свої вимоги і просять суд визнати недійсним договір генерального підряду від 1 жовтня 2008 року та стягнути з відповідача завдані збитки та моральну шкоду, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно повідомлення Держархобудконтролю в Чернігівській області відповідач не має ліцензії на господарську діяльність, пов’язану із створенням об’єктів архітектури. Тобто, укладаючи договір відповідач свідомо ввів позивача в оману стосовно п. 1.2. договору щодо істотної умови договору, тобто наявності права ( ліцензії ) у генерального підрядчика на проведення будівельних робіт, а відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається недійсним.

    Відповідач та його представники заявлених позивачем вимог не визнали в повному обсязі.    

    Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним договору генерального підряду від 1 жовтня 2008 року, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають з таких підстав:

    Відповідно до п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15 січня 2010 № 01-8/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» « Право на звернення до суду  у разі недотримання вимог законодавства щодо обов’язковості отримання ліцензії  для здійснення певного виду господарської діяльності належить  спеціально уповноваженим органам з питань ліцензування та іншим органам виконавчої влади». Таким чином, позивач взагалі не має права  ставити перед судом питання про визнання договору генерального підряду недійсним з мотивів відсутності у відповідача відповідної ліцензії.

    Крім того, необхідно врахувати, що згідно п. 3.7 договору «Генпідрядник має право залучати до виконання робіт, на умовах субпідряду, інші підприємства або працівників», що фактично вказує на те, що позивач був обізнаний про те, що відповідач, особисто, не має відповідної ліцензії на право зайняття будівельною діяльністю. Про таку обізнаність позивача, чи то його представника, свідчить і п. 1.3 договору, згідно якого позивач зобов’язувався надати відповідачу довіреність на право представляти її в усіх установах та організаціях ( т. 1, а.с.6 ), оскільки вже сам договір підряду надає підряднику такі права, і тим, що така довіреність була видана відповідачу ще до підписання договору ( т.1, а.с. 65 ), що вказує на згоду позивача, що виконання робіт по реконструкції буде проведено не особисто відповідачем, а іншими організаціями, які, до речі, можуть мати відповідну ліцензію.

    Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 3 п. 1 коментарю ст. 230 ЦК України «Визначальною умовою ознаку обману є умисні дії  сторони правочину». В даному випадку, в первинному позові, позивач зазначає, що «метою позивача було привласнення коштів», тобто дане визначення фактично і є обґрунтуванням позивачем підстав обману, проте ніяких доказів, що відповідач мав на меті привласнення коштів , позивачем суду не надано , навпаки пояснення сторін, свідків та матеріали справи вказують на те, що відповідач намагався своєчасно виконати взяті на себе зобов’язання і не мав наміру ухилитися від виконання умов договору.

    Так, в п. 6.3. договору підряду зазначено, що «До генпідрядника доведено, що на момент підписання договору… готуються документи для договору оренди земельної ділянки…», а в п. 6.4. зазначено, що « Після отримання  довіреності, копій технічних паспортів та правовстановлюючих документів генпідрядник бере на себе зобов’язання отримати всі необхідні дозволи» ( т. 1, а.с. 8 ), проте договір оренди земельної ділянки позивачем  було укладено лише 9 лютого 2009 року ( т.1, а.с. 72-78 ), що фактично унеможливлювало відповідачу отримувати необхідні дозволи, хоча, як встановлено в судовому засіданні, на виконання умов договору, за згодою з представником позивача ОСОБА_2, відповідач, не зважаючи на відсутність необхідних документів, після підписання договору, одразу розпочав роботи по реконструкції приміщень , і ще 15 грудня 2008 року уклав договір на виконання робочого проекту  на переобладнання приміщень ( т.1, а.с. 90 ), що вказує на те, що відповідач намагався своєчасно виконати умови договору. Оскільки між сторонами виникли непорозуміння в зв’язку з тим, що в січні 2009 року позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво ( т.1, а.с 92 ), вона направила відповідачу кілька претензій ( т. 1, а.с. 20, 22 ), в зв’язку з чим будівництво фактично було припинено, а 22 квітня 2009 року позивачка скасувала довіреність, видану нею на ім’я відповідача на право представляти її інтереси з питань реконструкції належних їй приміщень ( т.1, а.с. 66 ), що взагалі унеможливило подальше проведення будь-яких робіт відповідачем. Згідно остаточного, додаткового, висновку експерта відповідачем виконано лише частину будівельних робіти на загальну суму 138 086 грн., ( т.2., а.с. 88-94 ),  без врахування витрат на придбані, але не використані в будівництві матеріали, які, згідно пояснень відповідача, він був змушений використати в інших цілях в зв’язку з забороною позивачем проводити будівельні роботи, та витрат на виготовлення робочого проекту будівництва. Наведене вказує на то, що відповідач не мав наміру ухилитися від виконання робіт, обумовлених договором генерального підряду, а навпаки виконував договір відповідно до наявних у нього можливостей, і дані висновки суду не спростовані ніякими доказами зі сторони позивача.

    На підставі наведеного суд приходить до висновку, що оскільки позивач взагалі не має права звертатися до суду з позовом про визнання договору генерального підряду недійсним з мотивів, що у генерального підрядника відсутня ліцензія на проведення будівельних робіт, що порушення строків виконання робіт виникло, фактично, в зв’язку з несвоєчасним оформленням саме позивачем документів, які б надавали можливість відповідачу своєчасно замовити відповідну технічну документацію та інше, що реконструкцію споруд відповідач, до отримання всіх належних документів, розпочав за згодою позивача та його представника, який фактично і виконував всі дії від імені позивача, яка, як встановлено в судовому засіданні, взагалі ні разу не спілкувалася з відповідачем і фактично не знає його, то суд вважає що заявлені вимоги задоволенню не підлягають.        

    Керуючись ст., ст. 10, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

    ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору генерального підряду від 1 жовтня 2008 року, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди - В І Д М О В И Т И в повному обсязі.

    Арешт, накладений на майно відповідача ОСОБА_5 ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 2 квітня 2009 року – С К А С У В А Т И, про що, після вступу рішення в законну силу, повідомити відповідні органи.  

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, також апеляційна скарга, без подачі заяви про апеляційне оскарження, може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

        Суддя: