Справа №22ц-3117 2007 рік
АПЕЛЯЦІ Й Н ИЙ СУД
Дніпропетровської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 08 травня 2007 року
Судова колегія
Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючого- БАРАННІКА О.П.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- МИХАЙЛОВСЬКОЇ С.Ю. при секретареві - КОЧКОВОЇ А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля" на рішення
Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від ІНФОРМАЦІЯ_1 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля" про стягнення одноразової допомоги, її компенсації та відшкодування моральної шкоди, -
Справа №22ц-3117/30 Суддя-головуючий
Категорія: 21 .У суді першої інстанції
БОНДАРЬОВА Г.М.
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
ВСТАНОВИЛА:
У ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 звернувся до суду з
позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства
„Павлоградвугілля" про стягнення одноразової допомоги,
компенсації одноразової допомоги та відшкодування моральної
шкоди, посилаючись на те, що при виконанні трудових
обов'язків гірничого робітника очисного забою . (ГРОЗ) 5-го розряду шахти „Степова", правонаступником якої є ВАТ „Павлоградвугілля", він набув професійного захворювання у вигляді пилового бронхіту згідно висновку Криворізького НДІ гігієни праці та профзахворювань від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та акту його розслідування від ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Згідно первинного висновку МСЕК від ІНФОРМАЦІЯ_4 року йому встановлено 35% стійкої втрати професійної працездатності.
Свою позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що
наказом по шахті «Степова» за НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року
йому призначені суми відшкодування шкоди по професійному
захворюванню: він одержував щомісячні суми відшкодування
втрати заробітку, але по цей час йому не виплачено суму
одноразової допомоги за 35% втрати професійної
працездатності від пилового бронхіту. Вважає, що йому повинна бути виплачена одноразова допомога з розрахунку його середньомісячної заробітної плати за 3 або 12 місяців до МСЕК з відповідним коригуванням на коефіцієнти росту Тсірифів та окладів по шахті по день МСЕК.
Також просить суд стягнути з відповідача компенсацію одноразової допомоги у зв'язку із затримкою її виплати, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_7 року по день винесення рішення суду.
Крім того, позивач претендує на відшкодування йому
моральної шкоди у розмірі 70000грн., оскільки згідно ст..12
Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року,
який діяв на момент встановлення йому професійного
захворювання та стійкої втрати 35% професійної
працездатності згідно висновку МСЕК від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організадії свого життя.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від ІНФОРМАЦІЯ_8 року з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу у розмірі 9565грн. 85коп., компенсацію одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строку її виплати у розмірі 7126грн. 56коп. та 24500грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» просить вказане рішення суду першої інстанції .скасувати і ухвалити нове, яким ОСОБА_1 в задоволенні його позову відмовити з слідуючих підстав.
Одноразова допомога позивачеві не призначалася, тому не підлягають стягненню на його користь як вона сама, так і і і компєнсація.
Строк позовної давності зі зверненням ОСОБА_1 до суду за захистом вказаних ним в позовній заяві прав пропущено.
Доказів про наявність факту спричинення наслідками " професійного захворювання моральної шкоди позивачем не надано.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.'
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягненим з відповідача на його користь відшкодування спричиненої йому моральної шкоди у розмірі 24500грн. суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що факт заподіяння йому моральної шкоди є наявним, оскільки він дійсно на 35% первинно втратив професійну працездатність в працездатному віці, в нього пошкоджено легені, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, він відчуває незручності у повсякденному житті, відчуває себе неповноцінною людиною як вдома, так і перед сторонніми, повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого відносно активного способі життя.
Між тим, вирішуючи питання про розмір виплати за моральну шкоду, суд виходив з положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності", що є не вірним та суперечить обставинам справи і діючому, матеріальному закону.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, виконуючи трудові обов'язки, набув професійного захворювання, яке йому було встановлено висновком МСЕК від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а тому правовідносини, які виникли
між сторонами з цього приводу, регулюються матеріальним законом, який діяв на момент набуття позивачем професійного захворювання, наслідки якого призвели до стійкої втрати ним 35'с професійної працездатності. Тобто, моральна шкода, яка була спричинена позивачу наслідками професійного захворювання, набутого ним до ІНФОРМАЦІЯ_9 року при виконанні трудових обов'язків, відшкодовується у. відповідності до
вимог ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року
„Про охорону праці" (з послідуючими змінами та доповненнями) та п. 11 Правил відшкодовування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.
Виходячи з вимог п. 11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства..., що діяли на момент спричинення позивачеві моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди не може, перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати , який на той період становив 60000 крб., тобто 120грн.
4
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, колегія суддів виходить з дійсних обставин по справі та наслідків, які для нього наступили, і вважає за необхідне зменшити розмір суми стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Павлоградвугілля» на його користь з 24 500грн. до 120 гривень.
Доводи відповідача про безпідставність стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони знаходяться в протиріччі до матеріалів справи, матеріального та процесуального закону.
Стосовно обґрунтованості та законності застосування судом першої інстанції норм матеріального права при задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 приведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до переоцінки апелянтом доказів по справі та одностороннього особистого ним тлумачення норм права, що суперечить діючому законодавству.
Відповідно ж до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.
Стосовно посилання апелянта на недодержання судом першої інстанції вимог цивільно-процесуального закону, то згідно Цивільного Кодексу України 1963 року позовна давність не .поширюється на ті правовідносини, у яких прямо вказано, що вона до них не застосовується, а у відповідності до ст.268 Цивільного Кодексу України 2004 року позовна давність не поширюється на позови про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.
Інших порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля" задовольнити частково.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року змінити.
Розмір суми стягнення з Відкритого акціонерного товариства Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди зменшити з 24500грн. до 120грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.