Справа № 2-381/2010 р.

          Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 січня  2009 р. Ленінський районний суд м. Кіровограда

у складі головуючого ....................... Льон С.М.

при секретарі ....................................  Гуменюк С.А.                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді  справу за позовом  ОСОБА_3  до ВАТ КБ «Хрещатик», ОСОБА_4 про  визнання не дійсним  договору застави ,-

                                                                              ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ВАТ КБ «Хрещатик», ОСОБА_4 про  визнання не дійсним  договору застави посилаючись на те, що  в провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда знаходиться справа за позовом ВАТ КБ «Хрещатик», ОСОБА_4 про  звернення стягнення на сідловий тягач - Е, марки RENALT, модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску для задоволення вимог банку.  В позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог банк, як на підставу для звернення стягнення посилається на  кредитний договір № 06-09/17-ІК/980 від 05.05.2008 р.,  додаткову угоду до нього від 26.02.2009 р. та на договір застави транспортного засобу № 06-14/3-ДЗ/17 від 25.02.2009 р.

05 травня 2008 р. між банком та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 454 000 грн. з метою забезпечення вказаного зобов’язання 25 лютого 2009 р. між банком та ОСОБА_4 був укладений договір застави транспортного засобу №06-14/3-ДЗ/17 відповідно до якого ОСОБА_5 передав в заставу банку сідловий тягач - Е, марки RENALT  модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску.

Позивач та відповідач перебувають в шлюбі з 15 січня 2000 року і вказаний тягач подружжям було придбано в 2006 р., який був поставлений на облік в органах МРЕВ ДАІ м. Кіровограда 24.07.2006 р. Тобто вказаний тягач є спільно нажитим майном подружжя. Укладений між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4  договір застави транспортного засобу  укладений без згоди позивача та порушує її права,  як співвласника, а відтак  вказаний договір підлягає визнанню не дійсним, у зв’язку з чим просить суд вимоги задовольнити - визнати не дійсним договір застави транспортного засобу № 06-14/3-ДЗ/17 від 25.02.2009 р. укладений між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали  посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача ВАТ КБ «Хрещатик» позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно 05 травня 2008 р. між банком та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 454 000 грн. з метою забезпечення вказаного зобов’язання 25 лютого 2009 р. між банком та ОСОБА_4 був укладений договір застави транспортного засобу № 06-14/3-ДЗ/17 відповідно до якого ОСОБА_5 передав в заставу банку сідловий тягач - Е, марки RENALT  модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску. Кредитні кошти відповідачем були використані на купівлю трикімнатної квартири в якій до теперішнього часу проживає ОСОБА_4 з дружиною. З огляду на існуючу заборгованість та  відсутність джерел доходу  кредитору та його дружині (позивачу по справі) неодноразово пропонувалося погасити прострочену заборгованість, проводилися бесіди. Зважаючи на те, що ціни на нерухомість стали стрімко падати подружжю було запропоновано  надати банку додаткове забезпечення. Посилання позивача на те, що їй не було відомо про укладення чоловіком договору застави не відповідає дійсності, адже вона свідомо надала на це згоду. Крім порушень строків погашення кредитної заборгованості подружжям, в супереч вимог договору застави, в квітні – червні 2009 р. не було надано можливість  уповноваженим представникам банку  здійснити огляд транспортного засобу, до теперішнього часу транспорт не застраховано, відмовлялися передати і на відповідальне зберігання банку  заставний транспортний засіб, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнав та пояснив, що вказаний договір підписав під тиском банку без відома дружини просить суд вимоги позивача задовольнити.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що  дійсно ОСОБА_4 взяв кредит в листопаді 2008 р. та до тепер не погашає. З ним та його дружиною неодноразово зустрічалися з приводу прострочення сплати  кредиту, а 16 лютого 2008 року дійшли згоди про передачу під заставу транспортного засобу. ОСОБА_6 в усному порядку надала згоду, а на день укладання договору 25 лютого до банку не прийшла про її неможливість з’явитися до банку повідомив чоловік ОСОБА_4

Заслухавши пояснення сторін,  свідка, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають в  шлюбі з 15 січня 2000 року, що стверджується свідоцтвом про одруження (а.с.18). В період шлюбу в 2006 р. подружжям було придбано тягач - Е, марки RENALT  модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску, який був поставлений на облік в органах МРЕВ ДАІ м. Кіровограда 24.07.2006 р. та оформлено відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім’я ОСОБА_4.(а.с.1). 05 травня 2008 р. між банком та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту відповідно до якого ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 454 000 грн. (а.с.9-14) з метою забезпечення вказаного зобов’язання 25 лютого 2009 р. між банком та ОСОБА_4 був укладений договір застави транспортного засобу № 06-14/3-ДЗ/17 відповідно до якого ОСОБА_6 передав в заставу банку сідловий тягач - Е, марки RENALT  модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску (а.с.15).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб тягач - Е, марки RENALT  модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску  є  спільним сумісним майном подружжя. Набуття майна  за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно набуте в період шлюбу. Відповідно до ст. 60 СК України воно вважається таким, що належить подружжю. При цьому, дружина та чоловік можуть бути суб’єктами і права спільної часткової і права спільної сумісної власності одночасно.

Відповідно до ч.3 ст. 65 СК України,    для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Тобто, ОСОБА_4 мав право укладати договір застави щодо транспортного засобу, що є спільною сумісною власністю подружжя за спільною з ОСОБА_7 згодою, яка має бути письмовою. Таким чином укладення   25 лютого 2009 р. між банком та ОСОБА_4 договору застави транспортного засобу № 06-14/3-ДЗ/17 без письмової згоди позивача ОСОБА_7 говорить про обґрунтованість позовних вимог. Однак, враховуючи положення ч.1 ст. 70 СК України  згідно якої  частини майна дружини та чоловіка є рівними, суд вважає за можливе визнати договір застави не дійсним в частині застави Ѕ частини  транспортного засобу - сідлового тягача - Е, марки RENALT  модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦК України  судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи  які складаються з  витрат на інформаційно-технічне забезпечення ; витрат на правову допомогу; витрат пов’язаних  із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, та проведенням судових експертиз.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору  та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст..88 ЦПК України  Стороні на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати.

Враховуючи те, що позивачами надані до суду  докази сплати державного мита та оплати інформаційно-технічних послуг, квитанції (а.с.1.2) суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь   позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1000 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 250 грн.

Керуючись:  ст. 652 ЦК України, ст.ст. 214-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3  до ВАТ КБ «Хрещатик», ОСОБА_4 про  визнання не дійсним  договору застави - задовольнити частково.

Визнати не дійсним договір застави транспортного засобу № 06-14/3-ДЗ/17 від 25.02.2009 р. укладений між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4 в частині застави Ѕ частини транспортного засобу - сідлового тягача - Е, марки RENALT модель Magnum 390, реєстраційний НОМЕР_1, 1998 року випуску.

  Стягнути в солідарному порядку з ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3  судовий збір в розмірі 1000 грн. ( одна тисяча грн.). та  в дольовому порядку  витрати  на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250 грн. (двісті п’ятдесят грн..)

  На рішення  може бути оскаржена заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ленінського районного                                                                                              С.М.Льон

суду м. Кіровограда