АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі: Фадєєнко А.Ф., Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Одесі справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міського суду Запорізької області від 25 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними та визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2001 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що вона є власником 2/3 часток квАДРЕСА_1.
На 1/3 частку цієї квартири ОСОБА_5 - її чоловік, який померІНФОРМАЦІЯ_1, залишив заповіт на ім'я неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_6.
Посилаючись на те, що порушивши її право власності у спірній квартирі посилився син ОСОБА_7 - ОСОБА_8, з дружиноюОСОБА_9, позивачка просила про задоволення вимог про їх виселення.
04.03.2003 року суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі у цій частині вимог, оскільки позивачка відмовилась від позову, так як відповідачі добровільно звільнили житло.
05.03.2003 року ОСОБА_10 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_8 з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - законного представника неповнолітнього ОСОБА_6, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 03.03.1998 року на ім'я ОСОБА_7 і від 20.01.2001р. на ім'я ОСОБА_5 та визнання за ОСОБА_8 права власності на 7/8 часток квартири АДРЕСА_1.
В позові зазначено, що спірна квартира була власністю його матері - ОСОБА_11 і ОСОБА_7, яку вони приватизували у 1997 році.
06.05.1997 року ОСОБА_11 склала на ім'я ОСОБА_8 заповіт на 1/2 частину цієї квартири, а ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла.
Після смерті його матері у спірній квартирі залишився проживати ОСОБА_7, який був власником 1/2 частини спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1997р. і 03.03.1998 року одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину цієї квартири, яка залишилась після смерті його матері - ОСОБА_11
Головуючий у першій інстанції Зимогляд В.В. Справа №33ц-135/07
Доповідач Фадєєнко А.Ф. Категорія 35 ЦП
ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 знав про те, що є заповіт на його ім'я, однак ввів в оману нотаріуса і одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири, позивач просив задовольнити його вимоги про визнання свідоцтва від 31.03.1997 р. і 03.03.1998р. частково недійсним з урахуванням права на обов'язкову долю ОСОБА_7 та визнання за ним права власності на 7/8 частин спірної квартири.
Рішенням Мелітопольського міського суду від 25.04.2004 року, залишеним без змін колегією суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2004 року, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення районним та апеляційним судом норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення районного й ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд.
Колегія судців дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення районного і ухвали апеляційного суду відсутні.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності відносно оскарження свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину спірної квартири, яке видано ОСОБА_7 03.03.1998 року. Позивач знав про те, що його мати - ОСОБА_11 склала заповіт на його ім'я, однак після ї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, із заявою про прийняття спадкового майна до нотаріуса не звернувся.
З позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину від 03.03.1998 року недійсним позивач звернувся до суду лише 05.03.2003р. (а.с. 16-18, 44-46), тобто через 5 років.
Тому висновок суду про відмову у цій частині позову за пропуском строку позовної давності є правильним і відповідає вимогам ст. 80 ЦК України, яка діяла на період виникнення правовідносин сторін.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є самостійною підставою для відмови у позові.
Правильним є і висновок суду про відмову у частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 20.02.2001р. на ім'я ОСОБА_5 та визнання за позивачем права власності на 7/18 часток спірної квартири, оскільки ці вимоги є похідними від первісного позову.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився з такими висновками суду.
Відповідно до ч.2 ст.324 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права.
Згідно зі ст.335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального закону.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст.332,342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Мелітопольського міського суду Запорізької області від 25 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області А.Ф.Фадєєнко
Л.Г.Ващенко Л.М. Вадовська