Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 372/2570/17

провадження № 61-39618св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Фінагеєва В. О., Лівінського С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними та витребування майна.

Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2015 року між

ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було підписано договір позики. Цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - Київський МНО) Дерев’янко В. В. було посвідчено договір іпотеки, укладений між нею, як майновим поручителем за зобов'язанням ОСОБА_7, та ОСОБА_3 і зареєстрований в реєстрі за № 2071.

04 вересня 2015 року були укладені договори про задоволення вимог іпотекодержателя між нею та ОСОБА_4, посвідчені приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В., відповідно до умов яких іпотекодавець передав у власність іпотекодержателю, а іпотекодержатель прийняв від іпотекодавця і набув право власності на майно в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики.

ОСОБА_2 вважала, що вказані договори про задоволення вимог іпотекодержателя та договір іпотеки є недійсними, оскільки вона підписала вказані договори під впливом застосування насильства, на вкрай невигідних для себе умовах і у неї не було волевиявлення на укладення вказаних договорів. Крім того, ціна, яка зазначена у договорах стосовно вартості нерухомого майна, не відповідала ринковій ціні.

Також зазначала, що оспорювані правочини порушують публічний порядок, так як були спрямовані на порушення її конституційних прав і свобод, та були вчинені проти справжньої її волі внаслідок застосування до неї фізичного і психічного тиску.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсними: договір іпотеки, укладений 15 липня 2015 року між нею та

ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО

Дерев’янко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 2071; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 04 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 2371; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 04 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за

№ 2372; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений

04 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В., зареєстрований у реєстрі за № 2374; витребувати від ОСОБА_5 об'єкт незавершеного будівництва, житлової нерухомості загальною площею 433,6 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1835 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, витребувати від ОСОБА_6 об'єкт незавершеного будівництва, житлової нерухомості загальною площею

542,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку площею 0,2702 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 грудня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не доведені належними та допустимим доказами відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, про те, що спірні договори були укладені проти її волі та внаслідок застосування щодо неї насильства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_2 про те, що спірні договори були укладені проти її волі та внаслідок застосування щодо неї насильства, не доведені нею належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, оскільки судами порушено право на справедливий суд, та суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів та порушили норми матеріального права (статті 553, 555, 559 ЦК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_2 у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_2 у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 15 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого на забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики, вона передала в іпотеку ОСОБА_3 належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме об'єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, об'єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,1835 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку площею 0,2702 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2071.

25 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 відступив ОСОБА_4 право вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В.

15 липня 2015 року за реєстровим № 2071. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за № 1627.

04 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_4 набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2371.

04 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1835 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В., зареєстрований у реєстрі за № 2372.

04 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_4 набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, котерджне містечко «Золоті Ворота», вул. Золотоворітська, будинок № 20. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2373.

04 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку, площею 0,2702 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Дерев’янко В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2374.

28 жовтня 2015 року Шевченківським управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві (далі - УП ГУНП у м. Києві) внесені відомості за заявою ОСОБА_2 про злочин до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 189

КК України, за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 шляхом обману.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2017 року власником об'єкту незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з інформаційною довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2017 року власником об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору

купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про те, що

ОСОБА_2 відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року належними та допустимими доказами не довела своїх позовних вимог, зокрема про те, що вказані договори порушують публічний порядок, вона підписала ці договори іпотеки під впливом застосування насильства, на вкрай невигідних для себе умовах і у неї не було волевиявлення на укладення вказаних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя та договорів іпотеки.

Доводи касаційної скарги позивача є аналогічними із доводами її апеляційної скарги, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 грудня

2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк