ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 р.Справа № 1640/2732/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Головко А.Б.) від 14.11.2018 року (повний текст рішення складено 26.11.2018 р.) по справі № 1640/2732/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 №№ 0055431311, 0055451311, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2018 № 0055411311 та вимогу про сплату боргу від 08.06.2018 року № Ф-0055371311.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є помилковими, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню у судовому порядку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055411311 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8905 (вісім тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 72 копійки; податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055431311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 37 181 (тридцять сім тисяч сто вісімдесят одна) гривня 82 копійки та за штрафними санкціями в сумі 18590 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 91 копійка; податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року №0055451311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням в сумі 3098 (три тисячі дев'яносто вісім) гривень 49 копійок та за штрафними санкціями в сумі 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) гривень 25 копійок; вимогу про сплату боргу Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № Ф-0055371311 в частині сплати боргу в сумі 44 528 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) гривень 61 копійка.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1138 гривень 55 копійок.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року та ухвалити нове, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки позивачем у перевіряємий період було занижено суму податку на доходи фізичних осіб внаслідок не включення акцизного податку, то задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність в діях платника порушення вимог діючого законодавства.

Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками Головного управління ДФС у Полтавській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, за наслідками якої складено Акт № 615/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 від 16.05.2018 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме заниження суми податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 44631,21 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 37181,82 грн., за 2017 рік в сумі 7449,39 грн.;

- пункту 2 частини першої статті 7 та частини 5 статті 8 Закону України "про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено суму єдиного внеску в сумі 60764,90 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 51660,03 грн., за 2017 рік у сумі 9104,87 грн.;

- пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 3719,27грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 3098,49 грн., за 2017 рік в сумі 620,78 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДФС ДФС в Полтавській області винесені:

- рішення №0055411311 від 08.06.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 11242,49 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0055431311, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 66946,82 грн. (податкове зобов'язання - 44631,21 грн., штрафна (фінансова) санкція - 22315,61 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0055451311, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 5578,91 грн. (з яких сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями збільшена на 3719,27 грн., сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями збільшена на 1859,64 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2018 року №Ф-0055371311, відповідно до якої відповідач вимагає сплатити недоїмку в сумі 60764,90 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю прийнятих за наслідком перевірки рішень, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача визначеного законом обов'язку щодо віднесення до складу доходу суми акцизного податку, які включені до цін підакцизних товарів. Щодо решти позовних вимог, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про їх обґрунтованість, виходячи з наступного.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до п. 177.2 вказаної статті Кодексу, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.3 ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Отже, з наведених норм вбачається, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу, а саме: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма пункту 177.3 ПК України не робить виключення для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу.

Нормами чинного податкового законодавством передбачено основоположні принципи функціонування податкової системи країни, зокрема такі як єдиний підхід до встановлення податків і зборів (пп. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 ПК України), нейтральність оподаткування (пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 ПК України), відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Однак, у даному випадку має місце нерівність у порядку визначення доходу від господарської діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб-підприємців, а включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця негативно впливає на конкурентоздатність такого підприємця порівняно з юридичними особами - платниками податку на прибуток, що є порушенням статті 42 Конституції України, якою гарантується право кожного на підприємницьку діяльність, на захист конкуренції, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

Крім того, відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

Сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття "дохід"; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування.

Крім того, акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом Державного бюджету, а не підприємця, оскільки витрати по його сплаті не є такими, що належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності, що свідчить про безпідставність донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03.04.2018 року по справі №821/874/17 та 27.02.2018 року по справі №821/274/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що також має наслідком безпідставне застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 123 ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055411311 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8905 (вісім тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 72 копійки; податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055431311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в сумі 37 181 (тридцять сім тисяч сто вісімдесят одна) гривня 82 копійки та за штрафними санкціями в сумі 18590 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 91 копійка; податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 року № 0055451311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням в сумі 3098 (три тисячі дев'яносто вісім) гривень 49 копійок та за штрафними санкціями в сумі 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) гривень 25 копійок.

Крім того, оскільки вимога від 08.06.2018 року № Ф-0055371311 в частині сплати боргу в сумі 44 528 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) гривень 61 копійка. є похідною від прийняття рішення про донарахованння єдиного внеску, вона також підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року по справі №1640/2732/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик

Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал

Повний текст постанови складено 01.04.2019 року.