АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Короткова В.Д. суддів Комаровської Н.В., Гончаренко В.М. при секретарі Таратіної О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" про визнання недійсним договору застави за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 2 лютого 2007 року,
встановила:
В січні 2007 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом,
посилаючись на те, що за договором застави від 28 березня 2003 року, укладеним
відповідачем з закритим акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк",
було передано в заставу консервний завод, розташований по вул.Миру,23 в с.Градениці
Біляївського району Одеської області, який включений до пайового фонду
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна". Оскільки
консервний завод було передано в заставу без згоди загальних зборів співвласників майна
пайового фонду, позивачка просила визнати недійним договір застави, як такий що
порушує її права співвласника пайового фонду. В порядку забезпечення позову позивачка
просила накласти арешт на консервний завод.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 2 лютого 2007 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на консервний завод.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду в зв'язку порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При постановленні ухвали від 2 лютого 2007 року суд першої інстанції не врахував роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року №9. Пункт 4 цієї Постанови передбачає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних
Справа № 22ц-1847/07 Категорія У-6
Головуючий у першій інстанції Крачкова С.В. Доповідач Короткое В.Д.
вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
В позовній заяві, в якій міститься прохання про забезпечення позову, позивачка посилалась на те, що вона є співвласником пайового фонду відповідача, до якого входить консервний завод, і відповідач має намір продати його. Тому просила заборонити йому продавати, дарувати, здавати в оренду майно та проводити будь-які будівельні роботи. Однак в підтвердження своїх доводів позивачка не надала доказів відповідно до вимог ч.І ст.60 ЦПК України: (майновий сертифікат, який підтверджує її право власності на пай та його розмір; рішення співвласників пайового майна, яке підтверджує, що вона включена до списку осіб, які мають право на майновий пай, а також про включення консервного заводу до пайового фонду).
Розглянувши заяву позивачки без дослідження відповідних доказів, суд першої інстанції в порушення вимог ст.212 ЦПК України постановив ухвалу не на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а на припущенні того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.
При цьому суд не врахував, що рішенням господарського суду Одеської області від 26 січня 2005 року, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за кредитним договором 370000 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави від 28 березня 2003 року у вигляді будівлі консервного заводу (а.с. 19-25). Рішення суду набрало законної сили та виконується в порядку виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
В пункті 2 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, шо набрали законної сили.
В порушення цих вимог, ухвалою суду від 2 лютого 2007 року фактично зупинено виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 січня 2005 року.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з постановлениям ухвали про відмову позивачці в задоволенні її заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.218, 307 ч.2 п.2, 312 п.2, 314 ч.1 п.6, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила: Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" задовольнити.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 2 лютого 2007 року про накладення арешту на консервний завод, який знаходиться по вул.Миру,23 в с.Градениці Біляївського району Одеської області і складається з дев'яти нежитлових будівель, скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.