Справа № 175/3118/13-ц

Провадження № 2/175/1724/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Новік Л.М.,

при секретарі - Сапай О.Г.,

розглянувши у позовному провадженні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2013 року ТОВ «Кредит фінанси» звернулося в особі представника до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 19 червня 2007 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_2 був укладений договір №83.840.07.02, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала кредит на загальну суму 41650,00 доларів США під 14,5% річних з кінцевим терміном повернення 18 червня 2012 року.

19 червня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено договір поруки №83.840.07.02.1 між ЗАТ «Агробанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Однак взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 не виконує, у зв'язку з чим, станом на 08 травня 2013 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 673659,37 грн.

У судове засідання позивач за первісним позовом директор ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» ОСОБА_4 не з'явився, 27 лютого 2019 року подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги первісного позову в повному обсязі та підтримав заперечення на зустрічну позовну заяву про визнянн договору поруки припиненим.

Представник ОСОБА_1 до початку судового засідання надав до канцелярії суду заяву, згідно якої просив відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом у зв'язку зі спливом стороку позовної давності, а також задовольнити вимоги зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року задоволено позов ТОВ «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Даним заочним рішенням, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №83.840.07.02 від 19 червня 2007 року суму в розмірі 673 659,37 грн. та суму судового збору в розмірі 3441,00 грн.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся до суду із заявою, посилаючись на те, що 17 лютого 2014 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»набуло права нового кредитора до ОСОБА_2 за кредитним договором №83.840.07.02 від 19 червня 2007 року. Таким чином, ТОВ «Кредекс Фінанс» позбавлене можливості користування своїми правами як стягувач у виконавчому провадженні, оскільки змінився кредитор у зобов'язанні та саме до нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшли всі права та обов'язки первісного кредитора в тому числі право бути стороною виконавчого провадження, тому ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року змінено стягувача.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2016 року за заявою представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 18 лютого 2014 року, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року по справі №175/3118/13-ц - скасувано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

23 червня 2017 року представником ОСОБА_1 подано до суду зустрічну позовну заяву. В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник ОСОБА_1 зазначив, що між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» та ОСОБА_2, 19 червня 2007 року було укладено Кредитний договір № 83.840.07.02. За умовами даного договору Відповідач-2 отримала від ЗАТ «Агробанк» кредитні кошти у розмірі 41650.00 доларів США, під 14.5 % річних з кінцевим терміном повернення 18 червня 2012 року. 19.06.2007 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_1 був ний договір поруки № 83.840.07.02.1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі зобов'язань. 26 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань, коштів та майна ПАТ «Хоум Кредит Банк», що протоколу Загальних зборів акціонерів від 01 лютого 2008 року змінило назву, є правонаступником ВАТ «Хоум Кредит Банк», що згідно протоколу Установчих зборів акціонерів №1 від 16 грудня 2008 року реорганізовано шляхом перетворення, є правонаступником прав та зобов'язань, коштів та майна ЗАТ «Агробанк») та Товариством з обмеженою відальністю «Кредекс Фінанс» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення права вимоги № 7 згідно з якою ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло права кредитора відносно ОСОБА_2 за кредитним договором № 83.840.07.02 від 19 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_2, договором поруки № 83.840.07.02.1 від 19 червня 2007 року укладеним між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_1. В свою чергу, 17 лютого 2014 року ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набув права нового кредитора до ОСОБА_2 за кредитним договором № 83.840.07.02 від 19 червня 2007 року. Згідно п. 3.1., п. 3.2 Договору поруки, сторони договору встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Отже, фактично, договором поруки № 83.840.07.02.1 від 19 червня 2007 року не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. Просив, визнати припиненим правовідношення (поруку) за договором поруки № 83.840.07.02.1 від 19 червня 2007 року, що був укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Агробанк».

25 серпня 2017 року позивач за первісним позовом надав заперечення на зустрічну позовну заяву, вважаючи її необґрунтованою та такою, що підлягає відмові у її задоволенні, оскільки, 18 березня 2012 року було видано виконавчий напис № 807 приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за заявою стягувача ВАТ «Хоум Кредит Банк» (нині - ПАТ «Банк Восток») відносно ОСОБА_2. Станом на 04 квітня 2013 року, за рахунок звернення стягнення на рухоме майно, а саме: реалізації автомобіля марки Subaru, марки В9 Tribeca, який належить ОСОБА_2 на праві вланості, на рахунок TOB «Кредекс Фінанс» були перераховані грошові кошти у розмірі 73 838,16 гри., тому вважаючи строк позовної давності перерваним, позов подано з додержанням процесуальних строків.

06 листопада 2017 року ухвалою Дніпропетровського районного суду суддею Ноівк Л.М. прийнято зазначену цивільну справу до провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05 березня 2018 року прийнято заяву про застосування строку позовної давності від представника відповідача ОСОБА_1

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

В силу ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.ст.610, 611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до укладеного договору №83.840.07.02 від 19 червня 2007 року ОСОБА_2 отримала від ЗАТ «Агробанк» (ПАТ «БАНК ВОСТОК» є правонаступником усіх прав та зобов'язань, коштів та майна ПАТ «Хоум Кредит Банк», ПАТ «Хоум Кредит Банк» змінено назву з ВАТ «Хоум Кредит Банк», в свою чергу ВАТ «Хоум Кредит Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань, коштів та майна ЗAT «Хоум Кредит Банк», що є правонаступником усіх прав та зобов'язань, коштів та майна ЗАТ «Агробанк») кредит на загальну суму 41650,00 доларів США під 14,5% річних з кінцевим терміном повернення 18 червня 2012 року.

Того ж дня, 19 червня 2007 року було укладеного договір поруки №83.840.07.02.1 між ЗАТ «Агробанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1, обсяг відповідальності за яким становить 41650,00 доларів США.

20 червня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, було укладено договір застави №83.840.07.02.1 між Банком та ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави предметом застави є належне ОСОБА_2 на праві приватної власності майно, а саме автомобіль: марка SUBARU, модель В9 TRIBECA, реєстраційний НОМЕР_3. колір - ЧОРНИЙ, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4, VIN НОМЕР_5, рік випуску об'єм двигуна - 3000 см. куб., тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ-УНІВЕРСАЛ-В.

В порушення умов Договору п. п.:

4.2. Починаючи з місяця, наступного за датою видачі кредиту, щомісячно в період з 1 по 2 вносити грошові кошти: - в сумі 649,20 доларів США на рахунок, вказаний в Договорі, для погашення заборгованості за кредит грошові кошти в сумі достатній для погашення заборгованості по нарахованих відсотках за кори кредитом в попередньому календарному місяці на рахунок вказаний в Договорі.

4.3. Погашати заборгованість за цим Кредитним договором в наступній черговості: про заборгованість за нарахованими відсотками; пеня за порушення строків повернення кредиту, сплати в строкова заборгованість за нарахованими відсотками; прострочена заборгованість за кредитом; заборгованість за кредитом.

4.4. За порушення строків повернення заборгованості по кредиту та/чи відсотків за його використання сплачувати пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми прострочених грошових зоб розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

26 вересня 2011 року між ПАТ «БАНК ВОСТОК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» був укладений Договір відступлення права вимоги №7.

Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору № 83.840.07.02 від 19.06.2007 року позичальник зобов'язаний щомісяця вносити грошові кошти і сумі 649,20 доларів США для погашення заборгованості за кредитом. Та як вбачається з виписки по кредиту № 83.840.07.02 від 19 червня 2007 року за період з 19 червня 2007 по 26 вересня 2011 року, останній платіж у сумі 694,20 доларів США в строк погашення кредиту зазначений датою 17 листопада 2008 року, всі інші платежі внесені ОСОБА_2 перераховувалися на погашення відростків за прострочення кредиту (а.с.32).

Як вбачається з пиписки по кредиту за період з 19 червня 2007 року по 26 вересня 2011 року ОСОБА_2 припинила сплачувати кошти за кредитним договором з 2010 року (а.с.35).

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору, Кредитор звернувся до виконавчої служби із вимогою звернення стягнення на рухоме майно, що належить ОСОБА_2, за виконавчим написом. Постановою Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ було відкрито виконавче провадження на підставі Виконавчого напису № 807 виданого 18 березня 2012 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за заявою стягувача ВАТ «Хоум Кредит Банк» відносно ОСОБА_2, а саме звернуто стягнення на рухоме майно, автомобіль марки SUBARU, модель В9 TRIBECA, який належить ОСОБА_2 на праві власності. Рухоме майно було реалізовано, та грошові і були перераховані на рахунок TOB «Кредекс Фінанс».

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно статей 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що може бути здійснено за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду.

Як вже зазначалось, в договорі застави сторони визначили способи звернення стягнення на заставлене майно. Положеннями статті 627 ЦК України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (постанова Верховного Суду України № 6-10цс13 від 06 березня 2013 року).

У свою чергу представник відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом заперечував проти правомірності пред'явленого позову з точки зору матеріального права та наголошував на пред'явленні таких вимог із пропуском позовної давності, про що вказував у наданій суду письмовій заяві про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відомостей про збільшення позовної давності кредитний договір не містять.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до пункту 4.2 кредитного договору № 83.840.07.02 від 19 червня 2007 року позичальник зобов'язаний щомісяця вносити грошові кошти в сумі 649,20 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, однак за період з 19 червня 2007 по 26 вересня 2011 року, останній платіж у сумі 694,20 доларів США в строк погашення кредиту зазначений датою 17 листопада 2008 року, що підтверджується випискою по кредиту, а тоді означає: при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позичальнику стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів.

Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Аналізуючи зміст ч.2 ст.264 ЦК України, суд вважає, що перебіг позовної давності переривається на підставі даної норми права і настає у тому випадку, коли за наслідками пред'явлення позову до компетентного суду було відкрите провадження у справі.

Як передбачено ч.3 ст.264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання. Проте, якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст.261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Аналогічна позиція з цього приводу також викладена в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №392/272/16-ц.

У справі, яка є предметом розгляду, позивач міг пред'явити позов до відповідача за первісним позовом протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання, тобто починаючи з 17 листопада 2008 року - після закінчення строку, визначеного банком на погашення заборгованості згідно вимоги, в той час як до суду з позовом до відповідача банк звернувся 26 червня 2013 року згідно штампу суду на позовній заяві.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що первісний позов про стягнення заборгованості пред'явлено з пропуском строку позовної давності, а відтак порушене право позивача не підлягає захисту, що є підставою для відмови у задоволенні пред'явленого позову.

Вирішуючи спір за зустрічним позовом представника ОСОБА_1 доцільним звернути увагу на позицію ВСУ у справі за № 6-1009цс17 зазначеній в поставнові від 14.06.2017 року. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов'язків. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, якщо договором поруки передбачений строк її дії «до повного припинення зобов'язань боржника», то строк «чинності поруки» все одно складає шість місяців з моменту обов'язку боржника виконати основне зобов'язання, за такого висновку суд приходить до задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь відповідачів за первісним позовом, у зв'язку з чим понесені позивачем за первісним позовом судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають, а також з огляду на задоволення позовниз вимог за зустрічним позовом, вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на відповідачів за зустрічним позовом, шляхлм відшкодування судових витрат позивачу за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 267, 268, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим - задовольнити в повному обсязі.

Договір поруки № 83.840.07.02.1 від 19 червня 2007 року укладений між ЗАТ «Агробанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обсяг відповідальності за яким становить 41650,00 доларів США, визнати припиненим.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (04112, м. Київ, вул. Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6, оф.32 код ЄДРПОУ 38750239) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_7 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 23 березня 1999 року) судовий збір у розмірі 320 грн.00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_6, виданим Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 23 березня 2001 року) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_7 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 23 березня 1999 року) судовий збір у розмірі 320 грн.00 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Новік