ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" липня 2006 р. Справа № 15/160-06 (н.р. 33/218-05)
вх. № 5220/3-15 (н.р. 10669/3-33)
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Оганян Л.А., довіреність № 01-62юр/6248 від 20.10.2005 року відповідача - Лучко О.В., довіреність б/н від 07.06.2006 року;
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Х-в
до ВСАТ Агрокомбінат "Слобожанський" смт . Чкалівське
про спонукання внесення змін до договору
ВСТАНОВИВ:
Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до суду з позовом доВідкритого сільськогосподарського акціонерного товариства "Слобожанський" про спонукання до внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 12 від 26.12.1996 року додатковою угодою в порядку , передбаченому ст. 188 ГК України.
Позов мотивовано тим, що зміст договору не відповідає вимогам Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги зі змінами і доповненнями, внесеними Постановами НКРЕ № 1217 від 15.12.2004 року та № 493 від 30.06.2005 року.
В судовому засідання 24.07.2006 року було оголошено перерву до 28.07.2006 року до 12:00 години.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що договір № 12 взагалі не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Постановою НКРЕ № 1072 від 18.10.2000 року була затверджена нова форма Типового договору про постачання електричної енергії, яка повністю відрізняється від попередньої форми типового договору, за якою був укладений договір № 12 від 26.12.1996 року. Позивачу неодноразово пропонувалось укласти новий договір у відповідності до вимог чинного законодавства, але позивач відмовляється. Крім того, відповідач вважає спірний договір публічним, а отже його умови повинні бути однаковими для всіх споживачів. Відповідач зазначає, що ним не порушувались умови договору № 12, тому підстав щодо внесення будь-яких змін до договору, який не відповідає вимогам законодавства, не існує. В доповненнях до відзиву наголошує, що ним не порушувались права позивача, з 01.10.2004 року між сторонами фактично відсутні відносини з постачання електричної енергії, оскільки відповідач отримує електричну енергію за нерегульованим тарифом за договором від 07.09.2004 року між ним та ЗАТ „Торгова компанія „Барвінок”. З урахуванням цих обставин відповідач вважає, що на період дії цього договору відсутній спір щодо внесення змін до договору на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 року стосовно визначення умов вказаного договору, що регулюють оплату вартості поставленої позивачу електричної енергії.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються Законом України “Про електроенергетику” та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, згідно з вказаним законом Національна комісія регулювання електроенергетики України затвердила своїми постановами №28 від 31.07.1996 та №1052 від 13.08.1998, відповідно, Правила користування електричною енергією (далі – Правила) та Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги (далі –Порядок).
26.12.1996 року між виробничо-енергетичним об’єднанням „Харківенерго” (Енергопостачальною організацією), правонаступником якого є позивач та радгоспом-комбінатом „Слобожанський” (Абонентом), правонаступником якого є відповідач, був укладений договір на користування електричною енергією № 12. У відповідності до умов цього договору позивач зобов’язався відпускати електроенергію відповідачу у відповідності до встановлених цим договором умов та величинами споживання електричної енергії та потужності.
Додатком № 3.1 до договору „Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” сторони визначили перший та другий класи напруги відповідно по всіх розрахункових приладах обліку, що розташовані на підприємстві відповідача.
22.09.2004 року позивач уклав з СТГО „Південна залізниця” договір про постачання електричної енергії № 0040/П/Е-042539, відповідно умов якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію СТГО „Південна залізниця” (Споживачу), а споживач зобов’язався оплачувати її вартість.
При цьому відповідачеві електрична енергія передається через електромережі СТГО „Південна залізниця”, з яким у позивача був укладений договір № 2/04/01/П/Е-05256/НЮ від 04.01.2005 року „Про передачу електроенергії АК „Харківобленерго” мережами СТГО „Південна залізниця”. Копії зазначених договорів додані до матеріалів справи.
Відповідно п. 1.2. Правил субспоживачем є - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.
Тобто СТГО „Південна залізниця” є основним споживачем електроенергії в правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, а ВСАТ „Слобожанський” є субспоживачем електричної енергії.
В свою чергу, відповідач 07.09.2004 року уклав з ЗАТ „Торгова компанія „Барвінок” договір про постачання електричної енергії, згідно з яким відповідач отримує електричну енергію та сплачує за неї за нерегульованим тарифом. Договір було укладено на строк до 31.12.2005 року.
Згідно п. 5.9. Правил споживач має право укласти договір про купівлю – продаж електричної енергії із будь-яким постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за електричну енергію перед постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. При цьому додатком до договору про постачання електричної енергії або окремим договором між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії. Продаж електричної енергії споживачу постачальником електричної енергії за регульованим тарифом припиняється на строк дії договору про купівлю-продаж електричної енергії з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Отже в період з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року дію договору на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 року було зупинено в частині постачання відповідачеві електричної енергії.
У відповідності до п.6.1. Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав і обов’язків сторін. Договором на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 року не визначений порядок внесення змін до договору, отже, відповідно до п. 6.11. Правил, з питань, не обумовлених у договорі, сторони розглядають спірні питання відповідно до законодавства України.
Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
26.07.2005 року позивач направив відповідачеві пропозицію щодо внесення змін до договору в порядку ст. 188 ГК України, в який зазначив що спірний договір на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 року не відповідає вимогам вищезазначеного порядку визначення класів споживачів електричної енергії, у зв’язку з чим надав додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії. Як вбачається з додаткової угоди позивач вважав за необхідне доповнити спірний договір наступним змістом: «Клас субспоживача визначається: за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 19.08.2005 року надав позивачеві відповідь на надану пропозицію, в який зазначив, що не може прийняти надану пропозицію про укладення додаткової угоди до спірного договору, тому що договір не відповідає чинному законодавству, у зв’язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про спонукання до внесення змін до договору.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на той факт, що на даний момент між сторонами не виникає договірних зобов’язань з постачання електричної енергії, оскільки відповідач 07.09.2004 року уклав договір з ЗАТ „Торгова компанія „Барвінок” про постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, а тому між сторонами відсутній спір щодо внесення змін до договору є безпідставним. Як вже було зазначено судом дію спірного договору на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 року було зупинено лише в частині постачання відповідачеві електричної енергії та відповідної її оплати відповідачем, проте строк дії договору не сплинув, а отже сторони згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України мають можливість здійснити свої права та виконати свої обов’язки відповідно до договору, в тому числі й звернутися до суду з вимогою про спонукання до внесення змін до договору.
У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Із змісту позовної заяви та правовідносин, що склались між сторонами не випливає наявності спору щодо істотних порушень сторонами умов договору.
Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, викладених в частині другої цієї статті.
Однак доказів на підтвердження вище зазначених обставин позивач не надав. В поясненнях наданих до матеріалів справи обґрунтував позовні вимоги ст. 4, 6 Цивільного кодексу України, а саме зазначив, що відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 п. 1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступнями напруги зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами НКРЕ № 1217 від 15.12.2004 року та № 493 від 30.06.2005 року передбачено, що він є обов'язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до висновку Харківського територіального представництва НКРЕ від 26.06.2006 р., відповідач, ВСАТ Агрокомбінат „Слобожанський”, відповідно до зазначеного Порядку.., повинен бути визнаний споживачем другого класу напруги.
Пунктом 5.5. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року визначено умови, що є істотними та обов’язковими для договорів про постачання електричної енергії. Визначений перелік умов містить лише умову щодо необхідності визначення в тексті договору класу напруги споживача за кожною точкою комерційного (розрахункового) обліку, (пп.8). Додатком № 3.1 до договору „Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” сторони, при укладенні договору визначили перший та другий класи напруги відповідно по всіх розрахункових приладах обліку, що розташовані на підприємстві відповідача. Проте позивач в позовній заяві та в додатковій угоді вважає необхідним змінити договір, шляхом його доповнення та зазначення в договорі саме порядку визначення класу напруги споживача. Окрім умов, зазначених у цих Правилах, до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, шляхом укладення додатків до договорів можуть бути включені лише за згодою сторін додаткові умови, які не суперечать законодавству України, в тому числі цим Правилам та нормативно-технічним документам. Оскільки сторони не досягли згоди, щодо внесення викладених у спірній додатковій угоді змін до договору, а судом не встановлена наявність підстав для зміни спірного договору відповідно до діючого законодавства, зокрема встановлених ч.2 ст. 651 та ст.652 ЦК України, суд вважає не можливим примушення відповідача до дій, вчинення яких не є обов’язковим для нього, та дійшов висновку про необхідність в позові відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Кононова О.В.