Справа № 158/813/19

Провадження № 2/0158/364/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року                                                                                                       м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Корецька В.В. вивчивши матеріали позовної заяви заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області до ОСОБА_1, Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області про скасування розпорядження, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки -

                                                               В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області звернувся до суду, у порядку ст. 56 ЦПК України, в інтересах держави в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області до ОСОБА_1, Ківерцівської РДА Волинської області про скасування розпорядження, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки.

Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентує порядок та підстави представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді.

Так, згідно з ч. 1 цієї статті, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

В поданій позовній заяві прокурор, обґрунтовуючи, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, зазначає органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Прилуцька сільська рада Ківерцівського району Волинської області, Ківерцівська районна державна адміністрація Волинської області.

Однак, при цьому прокурором не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), 5447/03 § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02§ 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

У випадках звернення представника органу прокуратури до суду він не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Тому необхідність судового захисту інтересів держави саме прокурором від імені суб’єкта владних повноважень має бути обґрунтована і підтверджена належними доказами.

Так, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Однак, при зверненні до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_1 та Ківерцівської РДА Волинської області прокурором не виконані вказані вимоги Закону України «Про прокуратуру», позов подано з порушенням встановленого Законом порядку. Так, в позовній заяві не наведені докази невиконання чи неналежного виконання Прилуцькою сільською радою Ківерцівського району Волинської області та Ківерцівською РДА Волинської області  своїх повноважень, що тягне за собою порушення інтересів держави.

Крім того, всупереч вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором не надано доказів попереднього до звернення до суду повідомлення ним відповідних суб’єктів владних повноважень Прилуцькою сільською радою Ківерцівського району Волинської області про здійснення представництва держави в їх особах.

Ця обставина позбавляє вказаних осіб права оскарження підстав для їх представництва прокурором і не може бути усунута шляхом залишення з цих підстав позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, оскільки вказані вимоги Закону мають бути виконані прокурором до звернення до суду.

Стаття 185 ЦПК України, на застосування положень якої скеровує ч. 4 ст. 56 ЦПК України, передбачає між іншим можливість повернення позовної заяви у визначених частиною 4 цієї статті випадках.

Так, згідно з п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Невиконання прокурором вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що подання даної позовної заяви прокурором є передчасним, оскільки на даний час відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, тому вказана позовна заява має бути повернута.

Дана позиція відповідає висновку щодо застосування відповідних норм права, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.12.2018 у справі № 636/5773/16-ц, у якій Суд зазначив наступне.

«Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, §45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вище викладене та зазначені висновки Верховного Суду, відповідно до дискреційних повноважень суду в оцінці підстав звернення прокурора, вбачається, що підстав для представництва прокурором суб’єктів владних повноважень, в інтересах яких подана дана позовна заява, немає, оскільки прокурор здійснює представництво виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина перша статті 23 Закону України «Про прокуратуру»), а такі підстави ним не доведені.

За таких обставин відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області звернувся до суду, у порядку ст. 56 ЦПК України, в інтересах держави в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області до ОСОБА_1, Ківерцівської РДА Волинської області про скасування розпорядження, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки підлягає поверненню позивачеві.

Відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ч. 4 ст. 56, п. 4 ч. 4 ст. 185, ч. ч. 5, 6, 7 ст. 185, п.15.5 ч.1розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суддя, -

                                                                 У Х В А Л И В :

Позовну заяву заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області до ОСОБА_1, Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області про скасування розпорядження, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки - повернути позивачу.

Роз’яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ківерцівського районного суду                                                     В.В. Корецька