1
Справа № 11-418/2007 Головуючий у 1 інстанції КовалюхВ.М..
Категорія ст. 286 ч.1 КК Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Навозенко Л.С. суддів - Зенченко Т.С, Гром Л.М.
з участю прокурора - Щербака О.В. засудженого - ОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцію засудженого ОСОБА_1. на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2007 року та апеляціями заступника прокурора Бахмацького району і ІНФОРМАЦІЯ_3 відділення Бахмацького РВ УМВС України в Чернігівській області на окрему постанову Бахмацького районного суду від 23 березня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Бахмача Чернігівської області, громадянин України, освіта середня-спеціальна, нежонатий, працює ІНФОРМАЦІЯ_2 у приватного підприємця ОСОБА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до одного року виправних робіт з відрахуванням в доход держави 10% заробітної плати без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь Бахмацької центральної районної лікарні 1275 грн. 81 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_3. 773 грн.93 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 100 грн. в рахунок відшкодування витрат на юридичну допомогу, а всього 3873 грн.
2
Стягнуто з засудженого на користь Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за виконання експертизи 926 грн. 16 коп.
Згідно з вироком, ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.
16 січня 2006 року близько 20 години 30 хвилин в м. Бахмач на вулиці Петровського, він керуючи автомобілем ЗАЗ-110247 д\н НОМЕР_1, і рухаючись в напрямку с. Курінь із швидкістю 40 км/ год., прийняв рішення про обгін велосипедистів ОСОБА_4 та ОСОБА_3., які рухалися в попутному напрямку, при цьому в порушення п. п. 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3. В результаті наїзду ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді компресійного перелому 12-го грудного хребця.
Крім того, суд розглядаючи справу при постановлені вироку виніс на адресу прокурора Чернігівської області та начальника УМСВ України в Чернігівській області окрему постанову щодо неналежного виконання службових обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5. та ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6. У постанові суд зазначив, що слідчим під час досудового слідства не була призначена трасологічна та автотехнічна експертиза, не було проведено відтворення обстановки і обставин ДТП. Прокурор, який затверджував обвинувальний висновок не перевірив додержання слідчим вимог КПК щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. У зв'язку з цим, судом було дано окреме доручення відповідно до вимог ст. 315-1 КПК України щодо проведення слідчих дій, що призвело за собою тривалий розгляд справи в суді.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1. подав апеляцію. Як видно із змісту апеляції, засуджений просить вирок відносно нього скасувати, а справу повернути на нове досудове слідство. Доводи апеляції обґрунтовуються тим, що при розгляді справи в суді були порушені його права, оскільки суд доручив проведення обстановки та обставин події слідчому ОСОБА_5 на якого він подав скарги та зазначена особа була допитана в якості свідка в суді. Згідно клопотання експерта необхідно було провести ряд слідчих дій для проведення експертизи та надати експертам автомобіль та велосипед „Мінськ" у тому стані, в якому вони знаходилися на момент ДТП. Із висновку експертизи вбачається , що експертам надані два велосипеда. Експерти зафіксували, як первісний контакт автомобіля і велосипеда на якому їхав свідок ОСОБА_4. сліди відновлюваних робіт на
3
передній панелі. Але пошкодження панелі зафіксоване 17 січня 2006 року без відновлюваних робіт, що свідчить про незначну подряпину, без деформації. Він стверджував, що вона виникла задовго до ДТП, про що міг підтвердити свідок ОСОБА_7. Проте суд позбавив його права на захист, відмовивши у допиті зазначеного свідка. Судом було відмовлено йому поставити запитання з приводу проведення експертизи, з висновками якої він не згоден. Суд у вироку зазначив, що він порушив вимоги п. п. 12.3, 13.1, 13.3 ПДР і цей висновок зроблений на підставі висновків експертизи, яку призначав суд. Щодо об'єму обвинувачення, а саме порушення вимог п. п. 2,36, 12.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.2 ПДР, то суд просто не аналізує обвинувачення та не робить висновків про його виправлення за чотирма пунктами обвинувачення. Також не згоден він з цивільним позовом потерпілої щодо стягнення з нього витрат на додаткове харчування потерпілої так, як потерпіла цього не потребувала. Крім того, судом були стягнуті кошти за проїзд свідка ОСОБА_4. з потерпілою до міста Чернігова, висновків про необхідність супроводження потерпілої в справі не має. Суд також необґрунтовано стягнув вартість велосипеду, хоча товарознавча експертиза досудовим слідством не була призначена. Також не згоден він з висновком судово-медичної експертиз по наявність у потерпілої тілесних ушкоджень середньої ступеня тяжкості.
У апеляціях поданими прокурором, який затверджував обвинувальний висновок та старшим слідчим зазначено, що окрема постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню. Доводи апелянтів зводяться до того, що при проведенні досудового слідства не були порушені норми процесуального законодавства. Обов'язкове призначення трасологічної та автотехнічної експертиз КПК не передбачено. Потребу в призначенні експертизи визначає слідчий з урахуванням конкретних обставин справи. Експертизи призначаються лише у разі їх необхідності у випадках, коли без експертного дослідження і висновку експертизи неможливо встановити істину у справі. У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1. під час слідства відмовився від дачі показів по справі, що не дозволило провести відтворення обстановки та обставин ДТП за участю останнього, то провести автотехнічну експертизу з вище викладених причин не було можливим. Що стосується трасологічної експертизи, то необхідності у її призначенні не було, так як факт контакту автомобіля під керуванням ОСОБА_1. з велосипедом потерпілої ОСОБА_3. доводився зібраними по справі доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП, схемою ДТП, протоколами огляду транспортних засобів, протоколом огляду автомобіля, протоколом допиту потерпілої, свідків: ОСОБА_4., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., висновком судово-медичної експертизи, які в своїй сукупності доводили вину ОСОБА_1 у скоєні злочину. Крім того в 2006 року вказана кримінальна справа вже розглядалася судом і вироком місцевого Бахмацького суду ОСОБА_1 був засуджений за ст. 286 ч.І КК та призначено було покарання у вигляді одного року виправних робіт з відрахуванням 10% в доход держави. При цьому під час розгляду
4
справи підсудний визнавав вину у скоєні ДТП. Під час цього розгляду питання щодо призначення експертизи не ініціювалось ні підсудним, ні іншими учасниками процесу. Вирок судом апеляційною інстанцією був скасований за апеляцією потерпілої та прокурора. При цьому апеляційним судом не було встановлено порушень вимог КПК як слідчим так і прокурором.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим та просить скасувати окрему постанову, перевіривши матеріли справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляції прокурора та ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.ст. 323, 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється на достовірних та допустимих доказів, які всебічно, повно і об'єктивно були досліджені в судовому засіданні. З огляду на це, висновки суду про винність особи, мають ґрунтуватися на доказах, які одержані з дотриманням установленого процесуальним законом порядку їх збирання, а також на перевірених у судовому засіданні матеріалах досудового слідства. Визнання обвинуваченим своєї вини, як того вимагає ч.2 ст. 71 КПК України, має бути всебічно перевірене і може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів.
Висновки суду про винність ОСОБА_1. у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними в ній доказами, які судом належно досліджені та правильно оцінені.
Твердження засудженого про те, що він не вчиняв злочин, за який його засуджено, а висновки суду, які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.
Як видно із матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і, давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання засудженого на досудовому слідстві та в суді, свідків, висновки експертиз.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1. у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1.
5
Суд правильно оцінив докази і навів у вироку мотиви, з яких узяв за основу ті показання, які він давав в ході досудового слідства та при розгляді кримінальної справи відносно нього в попередньому судовому засіданні.
Дії засудженого відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.І КК України.
Вирок відповідає вимогам статей 323, 327, 334 КПК України.
Доводи засудженого, що суд першої інстанції доручив проведення обстановки та обставин події слідчому ОСОБА_5. на якого він подавав скарги, крім того зазначена особа була допитана в якості свідка, позбавлені підстав.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, судом першої інстанції 19 жовтня 2006 року була винесена постанова відповідно до вимог ст. 315-1 КПК України щодо перевірки показань підсудного в застосуванні до нього недозволених методів слідства зі сторони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 та вимагання хабара від нього.
При виконанні даного доручення прокурором Бахмацького району 30 жовтня 2006 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365,368 КК України (а. с. 218 - 219).
Постановою Бахмацького районного суду від 2 листопада 2006 року було надано доручення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 щодо проведення відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного, потерпілої ОСОБА_3., свідка ОСОБА_4. та адвокатів ОСОБА_11. і ОСОБА_12. Проте дану слідчу дію проводив слідчий СВ Бахмацького РВ УМВС майор міліції ОСОБА_13. з участю всіх осіб, що були зазначені в постанові суду та захисників ОСОБА_12. і ОСОБА_11. При цьому дана слідча дія була проведена в присутності понятих та з участю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, який лише був присутнім (а. с. 221, 251). Ніяких клопотань зі сторони підсудного та захисників щодо неправомірності проведення слідчої дії не було заявлено.
Щодо доводів засудженого, що судом був допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_5, якому суд два доручення на проведення та відтворення обставин ДТП, колегія суддів вважає, що дані доводи не можна брати до уваги. Дійсно слідчий ОСОБА_5 був допитаний в якості свідка щодо пояснень підсудного про вимагання хабара в сумі 3000 грн., (а. с.284-285), в результаті чого була проведена перевірка прокуратурою і винесена
6
постанова відносно ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5. про відмову в порушенні кримінальної справи.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта щодо порушення його права на захист в результаті того, що судом було відмовлено його клопотання про допит свідка ОСОБА_7., який періодично ремонтує автомобіль засудженого. Дане клопотання було винесено на обговорення учасників судового розгляду і суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання, посилаючись на те, що експертом під час проведення експертизи були дані відповіді на всі поставленні питання.
Засуджений в апеляції посилається на незгоду з висновками судово-медичної експертизи щодо спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Судом першої інстанції під час проведення судового слідства у зв'язку з поясненнями засудженого на обговорення було поставлено питання про необхідність призначення комісійної судово-медичної експертизи. Судом була винесена постанова і згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № НОМЕР_2 був підтверджений висновок про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень , які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я на строк понад 21 день (а. с. 243-247).
Згідно висновків судово-комплексної автотрасологічної - автотехнічної експертизи № НОМЕР_3 (а. с. 255 - 226) при виконанні вимог п.12.3, п.13.1, п.13.3 Правил дорожнього руху водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_1. мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедистів. Оскільки в умовах місця пригоди наїзд на велосипедистів мав місце дії водія автомобіля ОСОБА_1. з технічної точки зору не відповідали вимогам п.12.3, п.13.1, п.13.3 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору невиконання водієм автомобіля ЗАЗ-11027 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1. вимог п.12.3 ПДР знаходиться в причинному зв'язку з виникненням ДТП. Враховуючи, що висновком експертизи підтверджено порушення п.12.3, п.13.1, 13.3 засудженим Правил дорожнього руху, а тому суд на законних підстав у вироку послався саме на порушення зазначених пунктів. Доводи апеляції щодо виправлення ОСОБА_1. за п. п. 2.36, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, є безпідставними, так як це не впливає на кваліфікацію злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.
Колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого щодо неправильного визначення розміру матеріальної шкоди, так як позов про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованим та підтверджується наявними у справі доказів.
7
Отже, наведені у апеляції доводи засудженого про те, що він не вчиняв злочин і що суд неправильно оцінив докази й необґрунтовано його засудив, є безпідставними і спростовуються зібраними у справі доказами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дослідивши в судовому засіданні докази і поклав їх в основу вироку та правильно оцінив позицію засудженого, як позицію захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й даним про його особу і є достатнім для його виправлення.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції без достатніх підстав виніс окрему постанову, якою довів до відома прокурора Чернігівської області та начальника УМВС України в Чернігівській області про неналежне виконання своїх службових обов'язків слідчим та прокурором при проведенні досудового слідства по даній кримінальній справі.
Так, як видно із окремої постанови, підставою для її винесення стало не проведення слідчим відтворення обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди, не призначення трасологічної та автотехнічної експертизи.
Однак, колегія суддів визначає, що зазначена в окремій постанові суду неповнота досудового слідства не може визнаватися порушенням закону чи порушенням службових обов'язків слідчим та прокурором.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 червня 2006 року ОСОБА_1. був засуджений за ст.286 ч.І КК України до 1 року виправних робіт з відрахуванням із заробітної плати 10% на користь держави (а. с. 150-151). Зазначений вирок ухвалою колегії суддів апеляційного суду Чернігівської області від 31 серпня 2006 року скасований, через істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, оскільки справа була розглянута судом відповідно до вимог ст. 299 КПК України. Проте підсудний визнавав себе винним частково і позов потерпілої в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди визнавав у повному обсязі, а позов про відшкодування моральної шкоди не визнав зовсім. При цьому апеляційному розгляді, порушень зі сторони ІНФОРМАЦІЯ_3 та прокурора при проведенні досудового слідства не були встановлені. У зв'язку з тим, що справа була повернута на новий судовий розгляд, за клопотанням учасників судового слідства були
8
призначені та проведені експертизи. За таких обставин вважати, що слідчим та прокурором допущено неналежне виконання службових обов'язків, підстав не було.
Тому колегія судді вважає, що названа окрема постанова підлягає скасуванню, як така, що винесена без достатніх підстав.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Апеляції заступника прокурора Бахмацького району і ІНФОРМАЦІЯ_3 відділення Бахмацького РВ УМВС України задовольнити.
Окрему постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2007 року - скасувати.