Справа № 22-789/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г.
Категорія 24 Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду від 17 листопада 2009 року у справі за позовом комунального підприємства «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по комунальних платежах,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся відповідач ОСОБА_2 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги комунального підприємства були задоволені частково: суд стягнув з відповідачів заборгованість по оплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 1 515 грн. 62 коп. та судові витрати.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі постійно мешкають у приватизованій квартирі, користуються послугами, які надає комунальне підприємство, однак не сплачують вартість цих послуг, через що і утворилась заборгованість по оплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території, а також з вивозу побутового сміття.
Під час розгляду справи відповідачі погасили заборгованість за вивезення сміття та перерахували на рахунок комунального підприємства 61 грн.76 коп.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідачів про те, що послуги надаються неякісно, що комунальне підприємство не долучило до свого позову акти виконаних робіт з надання послуг тощо, оскільки відповідачі не надали до суду ніяких безперечних доказів на підтвердження своїх доводів.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити комунальному підприємству, оскільки підприємство не надало для ознайомлення та підписання договір про надання комунальних послуг, тому до цього часу такого договору між ними не існує.
Крім того, суд не прийняв до уваги колективну заяву мешканців їхнього будинку, адресовану суду, у якій викладені всі недоліки з надання послуг комунальним підприємством, а також не задовольнив його клопотання про виклик до суду цих свідків, які б підтвердили неякісність надання таких послуг.
До того ж, суд не вказав, за який саме період з нього була стягнута заборгованість, та не врахував, що за період з 1 січня 2006 року по 31 серпня 2007 року заборгованість по комунальних платежах вже була з нього стягнута також у судовому порядку.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити в частині розміру відшкодування та зменшити відшкодовану суму боргу, з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог у заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги комунального підприємства, суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 з січня 2006 року не сплачують витрати на утримання будинку та прибудинкової території, тому за період з січня 2006 року по січень 2009 року утворилась заборгованість у загальній сумі 1 515 грн. 62 коп.
На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду витяг з особового рахунку відповідачів, з якого вбачається, що дійсно у вказаний період відповідачі ОСОБА_2 сплачували послуги вкрай нерегулярно, через що і утворилась заборгованість у наведеній сумі.
В апеляційному суді відповідач не заперечував проти того, що вони з дружиною дійсно не сплачують такі витрати та пояснив, що послуги комунальним підприємством надаються неякісно, до того ж вони не мають договору про надання цих послуг.
Натомість задовольняючи позовні вимоги комунального підприємства, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням Селидівського міського суду від 9 листопада 2007 року заборгованість по оплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 січня 2006 року по 31 серпня 2007 року вже була стягнута у сумі 733 грн. 34 коп., вказане судове рішення набрало чинності та знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що, обгрунтовано погодившись з вимогами підприємства про стягнення заборгованості, суду першої інстанції при ухваленні рішення із загальної суми заявленого боргу слід було відрахувати ту суму, яка вже була стягнута попереднім судовим рішенням, а саме: 733 грн. 34 коп.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суму відшкодування боргу слід зменшити та стягнути з відповідачів на користь комунального підприємства 782 грн. 28 коп. за період з вересня 2007 року по січень 2009 року (1 515,62 грн. – 733,34 грн. = 782,28 грн.).
Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про неякісне надання послуг комунальним підприємством, оскільки таке твердження відповідача не доведене ним, не надані щодо цього ніякі належні та допустимі докази.
Що стосується договору про надання послуг, то апеляційний суд вважає, що відсутність такого договору не звільняє фактичних споживачів послуг від їх оплати, тому цей довід апеляційної скарги також не може бути прийнятий апеляційним судом.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині розміру відшкодованої суми змінити та стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь комунального підприємства 782 грн. 28 коп. у відшкодування заборгованості по оплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду від 17 листопада 2009 року змінити в частині розміру відшкодування та стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь комунального підприємства «Служба єдиного замовника м.Селидове» 782 грн. 28 коп. у відшкодування заборгованості по оплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: