Справа № 22ц-1234/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Жамбровський С.І.
Категорія 26 Доповідач Азевич В.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Кондратьєвої О.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Лєдовській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009 року позов задоволено частково, на користь позивача з підприємства стягнуто на відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., витрати на правову допомогу – 1 000 грн.
В доход держави стягнуто 8-50 грн. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На дане рішення ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» подало апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивачу було відомо про шкідливі умови праці. Він є застрахованою особою, та отримує від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань виплати, в тому числі і на лікування, що компенсує моральні страждання. Підприємство перераховує Фонду страхові внески та станом на 01.10.2009 року має кредиторську заборгованість у розмірі 164 423 тис. грн. За наявності такої заборгованості підприємство не в змозі виконати рішення суду.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства.
Від представника відповідача та позивача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник позивача ОСОБА_2 просила відхилити апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються нормами законодавства про працю, оскільки шкода заподіяна з вини відповідача, з яким позивач знаходився у трудових відносинах.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що позивач з 23.12.1974 року по 28.05.2004 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», працював у шкідливих і небезпечних умовах праці, внаслідок чого, отримав професійне захворювання: хронічну вертеброгенну попереко-крижову радікулопатію.
Висновком МСЕК від 7 березня 2006 року, у зв’язку з даним професійним захворюванням, позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% та третю групу інвалідності безстроково.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно послався на ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України, якими, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), надано право потерпілим відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця), а встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ст. ст. 23, 1167, 1168 цього Кодексу, про що зазначено у вказаному вище Рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати).
У зв’язку з втратою чинності положень ст. ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо обов’язку Фонду відшкодувати моральну шкоду, спірні правовідносини регулюються ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України, які передбачають право на відшкодування моральної шкоди потерпілого на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання за рахунок роботодавця.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров’я заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв’язку з цим.
Даний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України, та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв’язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом за формою П-4 від 06.02.2006 р. (а. с. 12) Стійка втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК від 07.03.2006 р. з 27.02.2006 р. (враховано строк з 20.02.2006 р.) у розмірі 40% та третя група інвалідності безстроково. (а. с. 8)
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у даному випадку відшкодування моральної шкоди слід покласти на підприємство, та стягнув грошову компенсацію у розмірі 12 000 грн.
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності та справедливості, урахував конкретні обставини справи, постійний та незворотній характер негативних наслідків, обмеження нормальної життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, тому апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, який визначив суд першої інстанції.
При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводі апеляційної скарги відсутні. Доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: