Справа № 22ц-645/2010 р.             Головуючий у 1 інстанції Перетятько О.Ю.

Категорія – 51                 Доповідач - Азевич В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 лютого 2010 року                 Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Кондратьєвої О.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Лєдовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_2, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 4 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на інформацію про трудову діяльність, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 4 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений частково – стягнуто з ДП «Артемвугілля» на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на інформацію стягнуто 350 грн. Стягнуто з ДП «Артемвугілля» в доход держави судовий збір у розмірі 8-50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення оскаржив позивач та просить його змінити в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди, оскільки суд неповно з’ясував обставини справи та стягнув замалу суму на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не узяв до уваги його доводи про наявність підстав для звільнення від доказування, передбачених ст. 61 ЦПК України, оскільки погіршення стану здоров’я працівника внаслідок порушення роботодавцем законних трудових прав на інформацію щодо трудової діяльності є загальновідомим фактом та не потребує доказування.

На думку позивача, судом не з’ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: представники підприємства порушили Конституцію України та норми міжнародного законодавства, не вибачилися перед позивачем усно та у письмовій формі, внаслідок чого дискредитували підприємство «Артемвугілля» та державу Україна.

З урахуванням викладено ставить питання про збільшення суми відшкодування моральної шкоди до 5 000 грн.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ДП «Артемвугілля» ОСОБА_3 просив її відхилити.

Представник третьої особи просив подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що позивач 6 лютого 2009 року звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про надання йому довідку про те, які коефіцієнти підвищення тарифних окладів і ставок робітників підземних професій  за період з 1992 року по 2001 рік   застосовувалися до його виплат відшкодування шкоди, завданої ушкодження здоров’я на виробництві. Також просив повідомити його про всі накази по шахті ім. Гайового з вказівкою дати, номеру і коефіцієнтів, що застосовані до його особистих сум відшкодування шкоди, та надати йому копії відповідних наказів або дати можливість зняти копії з них особисто.

16 лютого 2009 року відділення виконавчої дирекції Фонду надало йому відповідь, що з питань застосування коефіцієнтів до відшкодування шкоди він може звернутися до підприємства, яке провадило нарахування вказаних виплат.

Після отримання вказаної відповіді він звернувся письмовою заявою до підприємства, у якій просив видати довідку щодо коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів робітників підземних професій за зазначений вище період, та коли застосовувалися вказані коефіцієнти до його щомісячних виплат втраченого заробітку. 26 лютого 2009 року позивачу була надана відповідь, у якій рекомендувалося звернутися до  відділення виконавчої дирекції Фонду. Однак таку довідку та копії наказів було надано позивачу в процесі розгляду даної справи представником підприємства 27.08.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 49 КЗпП України та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про інформацію» позивач має право на отримання інформації щодо його роботи на підприємстві, та яка стосується його особисто. Ненадання йому такої інформації  є порушенням прав позивача.

Оскільки всі оригінали наказів зберігалися на структурному підрозділі ДП «Артемвугілля» - «Шахті ім. О.Г. Гайового», яке сплачувало позивачу суми відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, суд дійшов висновку, що саме підприємство повинно було надати інформацію, яку запитував позивач.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальність повинне нести підприємство, а не відділення виконавчої дирекції Фонду, яке мало лише копії наказів, наданих йому підприємством.

Таким чином, судом було встановлено завдання позивачу моральної шкоди, яка полягає в душевних страждання, які він зазнав у зв’язку з ненаданням йому інформації (протиправної поведінкою щодо нього).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину та тривалість душевних страждань, та прийняв до уваги те, що інформація була надана відповідачем добровільно але після звернення позивача до суду, через 6 місяців. При цьому суд керувався вимогами розумності і справедливості, та визначив компенсацію моральної шкоди у розмірі 350 грн. Судом дійшов висновку, що позивачем не надано доказів погіршення стану здоров’я внаслідок ненадання відповідачем копій наказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивач просив стягнути більшу суму, але його доводи не заслуговують на увагу.

Рішення суду відповідачем – ДП «Артемвугілля» не оскаржене.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п. 1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,  

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 4 вересня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:                     Судді: