У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області від 09 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля», третя особа на стороні відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області від 09 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволений частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 12000 гривень.
Стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 1 гривня 50 копійок, та судовий збір на користь держави в розмірі 8 .50 грн.
В апеляційній скарзі Державне підприємство «Артемвугілля» просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що 21 квітня 2009 р. позивач звернувся в суд із даним позовом, посилаючись на те, що він багато років працював в СП «Шахта їм. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» гірничим робочим очисного забою. Через небезпечні та шкідливі умови праці на підприємстві він одержав професійне захворювання. Висновком лікарсько - експертної комісії від 20.12.2007р. Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань йому був встановлений діагноз хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології. 27 січня 2007 р. він пройшов огляд МСЕК, де йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням хронічний бронхіт. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником підприємства або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, якщо порушення його трудових прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації його життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначений ст. 1168 ЦК України. Позивач просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., виходячи з обмеження його життя згідно встановленої стійкої втрати професійної працездатності, триваючих на теперішній час наслідків професійного захворювання, того, що йому встановлена третя група інвалідності.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав.
Представник третьої особи на стороні відповідача, вважав, що Законом не передбачена можливість виплати Фондом відшкодування моральної шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 28.08.1989 р. до 15.07.2001 р., з 20.08.2001 р. до 24.01.2007 р. працював на різних посадах(учнем гірничого робітника, гірничим робітником, гірничим робітником очисного забою) на шахті ім. В.І. Леніна, СП «Шахта ім. В.І. Леніна» (правонаступником якої є ДП "Артемвугілля»). 24.01.2007 року його звільнено з посади на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю роботі, що виконує, за станом здоров'я.
Згідно з актом форми НТ-4 від 10.01.2007 р. розслідування хронічного професійного захворювання проведено розслідування хронічного професійного захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія, помірна течія. Легенева недостатність першого - другого ступеню. Причиною виникнення професійного захворювання став тривалий багаторазовий вплив вугільно - породного пилу високої концентрації. Професійне захворювання виникло за обставин: недосконалості технології ведення очисних робіт; низької ефективності засобів пилопридушення; недосконалістю засобів захисту органів дихання. Цей акт не оспорений сторонами.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд обргунтовано виходив із того, що згідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Таким чином, саме на відповідача закон покладає обов'язки по забезпеченню належних умов праці. Відповідач же не виконав свої обов'язки з охорони праці, що випливає з акту форми НТ- 4.
Висновком МСЕК від 24.01.2007 р. позивачеві вперше з 24.01.2007 р. встановлено безстроково стійку втрату професійної працездатності в розмірі 40 % у зв’язку з професійним захворюванням на хронічний бронхіт.
Судом враховано, що відповідно до ст. 237-1. КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом, моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань зміни нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок, відшкодування моральної шкоди визначається законодавством та взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати.) Конституційний Суд в п. 5 мотивувальної частини роз'яснив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним: органу (роботодавця). Встановлений законодавцем: розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. З урахуванням встановлених обставин справи, суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно - правові відносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових відносин, які трансформувалися із відносин щодо роботи в умовах праці, безпеку якої в порушення закону не забезпечив відповідач.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив із глибини фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті професійного захворювання, а також того, що в результаті цього він втратив 40% професійної працездатності, визнаний інвалідом 3 групи та взяв до уваги той факт, що в результаті професійного захворювання змінився звичний життєвий уклад позивача, для поновлення попереднього стану потрібні значні зусилля з його боку, він змушений періодично проходити стаціонарне й амбулаторне лікування. Суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 12000 грн.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов’язкового їх скасування.
Керуючись ст., ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд –
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» відхилити .
Рішення Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області від 09 вересня 2009 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: