РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. | Справа № 2/160-2195 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Колубаєвої В.О.
Розглянув справу
за позовом Прокурора м. Тернополя в особі Державної акціонерної компанії ДАК "Хліб України" в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Тернопіл
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка" с. Дмухівці, Козівський район, Тернопільська область,47683
про визнання недійсним спотового біржового контракту № 01/3 -Т від 17.08.04р.
за участю представників сторін:
прокуратури: Марцун А.А. –посвідчення № 78 від 28.12.01р.;
позивача: Вага Л.Г. –довіреність № 08/15-4 від 03.01.06р.;
відповідача: Салонинко П.М. –довіреність б/н від 02.06.06р.
Прокурор просить визнати недійсним спотовий біржовий контракт № 01/3 -Т від 17.08.04р., посилаючись на те, що такий протирічить вимогам чинного законодавства.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав.
Його представник в засіданні суду пояснив, що позов прокурора він не визнає. Просить розгляд справи відкласти, посилаючись на те, що він подав в суд зустрічний позов, в якому вимагає визнати недійсним договір 03/10-3 від 17.08.2004р.
В судовому засіданні перед розглядом справи представникам роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури і сторін та приймаючи до уваги, що:
1) Зустрічний позов про визнання недійсним договору 03/10-3 від 17.08.2004р. ухвалою суду від 05.06.2006р. повернуто без розгляду згідно ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
На час розгляду справи ні письмового відзиву, ні зустрічного позову відповідач в суд не представив.
Тому справа розглядається згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України по наявним в ній документах.
2) 17 липня 2004р. сторони по справі заключили договір № 03/10-3 «Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна»та спотовий біржовий контракт № 01/3-Т
В одному договорі відповідач передає позивачеві зерно на відповідальне збереження, в другому –він зобов»язується передати даний товар у власність.
Отже, один і той же товар сторони заключили договори з текстами, які протирічать один одному.
3) Із наданих в суд документів –акту визнання витрат №28 від 30.09.2004р., товаро-транспортних накладних і подвійного складського свідоцтва на зерно. Складське свідоцтво ( частина 1) від 07.09.2004р. вбачається, що відповідач у 2004р. передав зерно позивачеві на відповідальне зберігання.
Отже, виконуючи вимоги Закону України «Про зерно та ринок зерна», Постанов Кабінету Міністрів України № 625 від 12.05.2004р., № 164 від 07.02.2003р., № 876 від 07.07.2004р., позивач та відповідач в законному порядку заключили договір зберігання, в якому передбачили витрати з приймання, зберігання, відвантаження страхування і переробки зерна з інтервенційного фонду.
В п. 3.9 та 3.13 договору № 03/10-3 «Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна»від 17.08.2004р. передбачено, що позивач на протязі 3 днів з дня прийняття товару під зберігання сплачує відповідачеві вартість товару за обумовленими цим договором цінами.
Але відповідач має право витребувати заставлене зерно до 01.03.2005р. у зв»язку з чим і повернути позивачеві одержані за нього кошти.
Таким чином, в договорі відповідального зберігання передбачено оплата вартості товару його власникові і в тому разі, якщо такий товар знаходиться на зберіганні. І тільки в разі, якщо власник товару не витребує таке до конкретної дати, тільки тоді право власності переходить позивачеві, на зберіганні якого знаходиться товар.
4) Умови п. 3.9 та 3.13 договору № 03/10-3 від 17.08.2004р. відповідають вимогам п. 7. Порядку здійснення заставних операцій із зерном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №164 від 07.02.2003р., які визначають, що в разі, коли сільськогосподарський виробник не витребував заставне зерно за закінченням строку дії договору, воно переходить у власність до держави, а видані складські документи втрачають чинність.
Вищенаведене підтверджує, що договір 03/10-3 від 17.08.2004р. відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак спотовий біржовий контракт 01/3-Т від 17.08.2004р., яким передбачено перехід права власності на товар, зазначений в договорі 03/10-3 від 17.08.2004р., в день його приймання протирічить вимогам чинного законодавства.
Тим паче, що ст.. 316 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності –є право на товар, яке здійснюється у відповідності до закону.
Тому згідно ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України спотовий біржовий контракт 01/3-Т від 17.08.2004р. слід визнати недійсним з моменту його заключення. ( ст.. 236 Цивільного кодексу України)
4) Згідно п. 40 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита видатки по держмиту слід покласти на відповідача.
5) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пов’язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.
Керуючись вищезазначеним, ст.43,48,82,84,85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Спотовий біржовий контракт 01/3-Т від 17.08.2004р. визнати недійсним з моменту його заключення.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка" с. Дмухівці, Козівський район, Тернопільська область, код 30828611
- в доход державного бюджету 102 грн. державного мита;
- на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр», м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний» м. Львів, МФО 325707, код 30045370, 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На рішення суду , яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття /підписання/ рішення через місцевий господарський суд.
Суддя В.О. Колубаєва