ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2006 р.
10 год. 25 хвил. Справа № АС-27/351-06
вх. № 6592/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача - не з”явився
відповідача – Дикань І.Д. – головний спеціаліст-юрисконсульт (за дорученням)
по справі за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та трудового червоного прапора, м. Харків
до УПФУ в Чугуївському районі, м. Чугуїв, Харківська область
про визнання недійсними актів
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Харківське державне авіаційне підприємство орденів Жовтневої Революції та трудового червоного прапора, м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом про скасування актів ненормативного характеру індивідуальної дії вимоги про сплату боргу УПФУ в Чугуївському районі Харківської області.
Крім того, позивач також просить суд зобов’язати УПФУ в Чугуївському районі Харківської області вчинити відповідні дії по ліквідації (видаленню) визначених оскаржуваними актами ненормативного характеру індивідуальної дії сум недоїмки у картці особового рахунку Харківського державного авіаційного підприємства орденів Жовтневої Революції та трудового червоного прапора, м. Харків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Виходячи з вищевикладеного позивач вважає, що відповідач зробив невірний висновок стосовно існування недоїмки, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням позивачем коштів на оплату праці.
Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що не може бути оскаржена страхувальником вимога про сплату недоїмки, сформована на підставі зобов”язання зі сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, самостійно визначеного страхувальником у розрахунку суми страхових внесків, та узгоджена відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач двічі в судове засідання не з”являвся без поважних причин, хоча був повідомлений про час та слухання справи належним чином, повідомлення, яке повернулося до суду свідчить про те, що позивач був повідомлений, на який час було призначено розгляд справи. В судовому засіданні, яке відбулося 20.07.2006 р., представник позивача був проінформований, на який час та яку дату було оголошено перерву, про що свідчить його підпис на листі про перерву, але в судове засідання не з”явився, ніяких документів в обґрунтування своїх позовних вимог не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що твердження позивача про те, що, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату (виплату доходу), відсутні порівняні до цього обставини, страхувальник не може мати обов’язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки відсутній факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку сплати страхових внесків, встановленого ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суперечить п. 2 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, в якій вказано, що „суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків та суперечить п. 6 ст. 19 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідно до вимог якої страхові внески страхувальниками нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Позивачем було лише дотримано порядок перерахування страхових внесків, при цьому порушено строки їх перерахування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу були надіслані вимоги про сплату боргу від 02.06.2005 р. № Ю-99, від 01.07.2005 р. № Ю-125, від 02.08.2005 р. № Ю-147, від 01.09.2005 р. № Ю-147, від 03.10.2005 р. № Ю-169, від 07.11.2005 р. № Ю-189, від 06.12.2005 р. № Ю-227, від 07.02.2006 р. № Ю-95, які ним не були оскаржені в строки, встановлені діючим законодавством. Відповідно до п. 3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п. 8.5. Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право оскарження в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов’язаний письмово повідомити відповідний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Позивач протягом десяти робочих днів повинен був узгодити її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду повинен був потягом цього терміну оскаржити її в судовому порядку. Позивачем вимоги були отримані 06.06.2005 р., 06.07.2005 р., 05.08.2005 р., 12.09.2005 р., 06.10.2005 р., 15.11.2005 р., 09.12.2005 р., 14.02.2006 р., а до суду звернувся з позовною заявою лише 29.05.2006 р. – тобто вимога не оскаржена в строк відповідно до діючого законодавства рахується узгодженою.
Вимога про сплату недоїмки не може бути оскаржена страхувальником, сформована на підставі зобов”язання зі сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, самостійно визначеного страхувальником у розрахунку суми страхових внесків, та узгоджена відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України „Про загальообов”язкове державне пенсійне страхування”. Згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, позивачем самостійно визначені суми страхових внесків.
Стосовно позовних вимог в частині зобов’язання УПФУ у Чугуївському районі Харківської області вчинити відповідні дії по ліквідації (видаленню) визначених оскаржуваними актами ненормативного характеру індивідуальної дії сум недоїмки у картці особового рахунку позивача, суд вважає за необхідне відзначити, що позивачем не доведено факту наявності вказаних даних в картці особового рахунку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 01.08.2006р. о 10-00 год.
Суддя Мамалуй О.О.