Справа № 500/5177/17

Провадження № 2/500/653/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Грубіян Л.І.,

при секретарі - Івановій Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.04.2017 року відповідач ОСОБА_2 написав на нього скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області в якій намагався його в чомусь звинуватити, посилаючись, крім іншого, також на договір «Про надання правової допомоги», який був укладем між позивачем та відповідачем.

У своїй скарзі від 03.04.2017 року ОСОБА_2 неодноразово власноручно написав, що відповідач записував його на диктофон мобільного телефону, в той час коли писав заяву «Про пролонгацію договору про надання правової допомоги, тобто 01.06.2016 року, також відповідач у своїй вищевказаній скарзі від 03.04.2017 року написав (мовою оригіналу): «Кассационный суд г. Києва «макнул» адвоката ОСОБА_1.», але так як його ніякий суд не «макав», то вищевказана фраза просто грубо, неправдиво і незаконно принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також спричинила йому моральну шкоду.

14.09.2017 року він отримав поштою під розпис скаргу відповідача від 12.09.2017 року до Вищої Кваліфікаційно-Дисциплінарної Комісії Адвокатури на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області № 304 від 28.04.2017 року, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно позивача - адвоката ОСОБА_1 по скарзі ОСОБА_2 від 03.04.2017 року.

Позивач вважає, що він в повному обсязі виконав вищезазначений договір, а якщо у ОСОБА_2 до нього були претензії стосовно гонорару по вищевказаному договору, то він мав право в судовому порядку вирішувати всі свої претензії до нього.

Вказує, що не надавав права ОСОБА_2 без згоди, як людини і без згоди його, як адвоката записувати їх розмову на диктофон, чи якось по іншому фіксувати за допомогою технічних засобів, також йому нічого не було відомо про те, що відповідач фіксував його розмови за допомогою технічних засобів. Вважає, що протиправні дії відповідача, які спричинили йому моральну шкоду є: - відповідач неправомірно написав у своїй вищевказаній скарзі від 03.04.2017 року (мовою оригіналу): «Касационный суд г. Киева макнул адвоката ОСОБА_1.», так як позивача суд не «макав», а вищевказана фраза відповідача просто грубо, неправдиво і протиправно принизила його честь, гідність та ділову репутацію, чим спричинила йому моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. 307 ЦК України (Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок): 1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.

Відповідач 01.06.2016 року шляхом незаконної фіксації його розмов за допомогою технічного аудіо засобу грубо порушив його права, передбачені ст. 307 ЦК України, порушив його гарантії, як адвоката України, які передбачені частиною 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», чим спричинив йому моральну шкоду, в наслідок чого у нього виникли дуже сильні моральні страждання, які викликали у нього гіпертонічний криз, у зв`язку з чим 18.09.2017 року він був змушений звертатися за медичною допомогою до Ізмаїльської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, що підтверджується листом головного лікаря Ізмаїльської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги Н.Т. Борча від 19.09.2017 року № 224.

Він постійно відчуває дуже сильні душевні страждання, які в нього з`явились у зв`язку з вищевказаними протиправними діями відповідача, в результаті чого в нього погіршився сон, дуже сильно погіршився стан його здоров`я, постійно болить серце.

Також позивач послався на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах відшкодування моральної шкоди» від 25.05.2001 року № 5 кожна особа оцінює ступень спричиненої моральної шкоди самостійно, виходячи із глибини своїх душевних страждань та самостійно оцінює суму моральної шкоди. Моральну шкоду від протиправної поведінки відповідача він оцінює у 100 000 грн., яка полягає у розладі його душевного здоров`я внаслідок вчинення щодо нього вищевказаних протиправних дій, переживаннях, які він отримав внаслідок порушення його прав, моральних стражданнях, які спричинені протиправною поведінкою відповідача.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 20.09.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду з позовом до нього про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гривень. Даний позов є абсолютно необґрунтованим. Більш того, сам ОСОБА_1 своїми діями завдав йому моральну і матеріальну шкоду, в зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Позивач за зустрічним позовом суду пояснив, що звернувся до адвоката ОСОБА_1., зайняв грошей на оплату адвоката і судові збори, так як він не в змозі віддати зайняті їм у людей 3950 доларів США і всі витрати протягом цих років. Адвокат ОСОБА_1 при підписанні договору запевнив його, що він подасть до апеляційного суду і виграє цю справу і він буду задоволений в повному обсязі, на протязі 3-х місяців.

Перший внесок 500 доларів США і кожний наступний місяць по 50 доларів США, але в сумі вийшло все 1100 доларів США, так як він програв апеляційний і касаційний суди і ці 3 місяці затягнулися на цілий рік.

Як вказано в зустрічній позовній заяві «Касаційний суд в своєму рішенні вказав, що його представник ОСОБА_1 діяв не правильно оскаржуючи рішення Ізмаїльського міськрайонного суду, а повинен був оскаржити дії адвоката ОСОБА_6.»

Відповідно, помилка адвоката ОСОБА_1 полягала в тому, що треба було просто тільки допомогти скласти для подачі скаргу в КДКА Одеської області на адвоката ОСОБА_6., а не подавати апеляцію на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду, так як всі порушення полягали лише в роботі адвоката ОСОБА_6.

У первісному позові ОСОБА_1 посилається на те, що за укладеним між ними договору він брався лише за стягнення боргу. Однак матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 сам вийшов за межі даного договору та склав від його імені апеляційну та касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду, чим свідомо затягнув цю справу більш ніж на рік з метою отримати від нього побільше грошей, так як за кожен місяць роботи він отримував від нього по 50 доларів, що підтверджується чеками.

Позивач за зустрічним позовом просить прийняти рішення суду, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заподіяну йому моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень - на його користь. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду в розмірі 1100 доларів США що еквівалентно 30 668,00 гривень, сплачених їм як гонорар за роботу адвоката ОСОБА_1 . стягнути з ОСОБА_1 на його користь судовий збір в повному обсязі

22.09.2017 р. ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області провадження по справі було відкрито (а.с.22).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2018 р. зустрічний позов об`єднаний з первісним. Розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження.(а.с.123)

Позивач надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зустрічні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставним і не взаємопов`язаний з первісним позовом. (а.с.91-109).

У відповіді на відзив на зустрічний позов відповідач посилався на обставини, зазначені у зустрічній позовній заяві.(111-114)

В судовому засіданні позивач первісний позов підтримав, просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, та надав відзив на зустрічну позовну заяву.

Відповідач первісний позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч.1ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Зазначене узгоджується із Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

За п. 5 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» постановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено що 10.03.2015 року заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу у повному обсязі та рішення набрало чинності 26.05.2015 року. (а.с.62). Не погоджуючись рішенням суду та діями попереднього адвоката ОСОБА_6. відповідач ОСОБА_2 звернувся до адвоката ОСОБА_1 про надання правової допомоги.

13.06.2015 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.64) Адвокатом ОСОБА_1 виконувалалась робота відповідно укладеного договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Будучи не задоволеним роботою адвоката ОСОБА_1. відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 була написана скаргу на адвоката ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області (а.с.8-11).

12.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся повторно зі скаргою до Вищої Кваліфікаційно-Дисциплінарної Комісії Адвокатури на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області № 304 від 28.04.2017 року. (а.с.14-16).

Відповідно до Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55).

Звернення громадянина до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб, у тому числі показання свідка під час попереднього слідства, не може вважатись поширенням неправдивих відомостей".

Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Що стосується вказаного в скарзі слова «макнул», суд не находить його значення не цензурним. Позивач не просив про призначення лінгвістичної експертизи на предмет чи являється слово «макнул» не пристойним та принижуючим честь чи гідність людини.

Отже позивач не довів протиправність поведінки відповідача, написавши скаргу Вищої Кваліфікаційно-Дисциплінарної Комісії Адвокатури.

Відносно технічного аудіо запису на диктофон розмови між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки позивач заперечував проти дослідження цих доказів в судовому засіданні, судом не перевірялось чи наявні будь-які записи, тому суд не може надати належну оцінку та вважати це порушенням прав людини.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачі за первісним та зустрічним позовом не довели суду належними та допустими доказами в чому полягають завдані їм моральні страждання.

Враховуючи, що судом на підставі наданих позивачем за первисним позовом доказів не встановлений факт вчинення відповідачем протиправної поведінки, наслідком якої стало ушкодження здоров`я позивача, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , . про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають у зв`язку із недоведеністю.

Зустрічний позов про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 50 000 також не може бути задоволено, так як не доведено в чому полягає моральна шкода та з яких критеріїв виходив позивач оцінюючи її.

Що стосується стягнення майнової шкоди в розмірі 1100 доларів США, що еквівалентно 30 668,00 гривень, сплачених ОСОБА_2 як гонорар за роботу адвоката ОСОБА_1 . то в самих вимогах вказано що це гонорар, що підтверджується самим договором про надання правової допомоги від 13.06.2015 року укладеним між клієнтом і адвокатом, який власноручно підписаний сторонами.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення моральної шкоди - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення моральної та матеріальної шкоди про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.І.Грубіян