Справа № 500/3441/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року                                                                                   м. Одеса

У залі судових засідань №6

Одеський окружний адміністративний суд  у складі:

Судді                                                                                                                                        Харченко Ю.В.

При секретарі                                                                                              Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування висновку,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.06.2018р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування висновку, передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. у справі №500/3441/18 позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування висновку, повернуто без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2018р. у справі №500/3441/18, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. скасовано, матеріали справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування висновку направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

28.12.2018р. вищеозначена адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду. У позовній заяві ОСОБА_3, ОСОБА_2 просять суд визнати протиправними дії Управління поліції в м.Ізмаїлі щодо перевірки висновків суду та встановлення нових обставин та фактів щодо правовідносин сторін за цивільною справою №500/2598/16-ц, скасувати Висновок Управління поліції в м.Ізмаїлі щодо обставин правовідносин сторін за цивільною справою №500/2598/16-ц.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що співробітники Управління поліції в м.Ізмаїлі протиправно перевищили свої повноваження, та припустилися до перегляду обставин, встановлених під час розгляду судової справи, тобто здійснили незаконне втручання у розгляд у суді цивільної справи. Крім того, позивачі стверджують, що під час їх допиту працівники поліції застосовували психологічний тиск, та намагалися змусити їх надати відповіді на запитання щодо наявності з їхнього боку боргу, введення колишнього зятя в оману, та незаконного заволодіння його грошовими коштами. За наслідками проведення вищеозначених дій працівниками поліції складено Висновок, у якому встановлено факти, котрі, на думку позивачів, мають юридичне значення, а саме: неотримання колишнім зятем від позивачів грошових коштів у борг, а отримання ОСОБА_1, ОСОБА_2 грошових коштів від колишнього зятя шляхом шахрайства, введення його в оману, та ніби- то укладення між позивачами та колишнім зятем попередньої угоди про продаж йому житлового будинку. Таким чином, під час проведення допиту ОСОБА_1, ОСОБА_2 та збору доказів в інтересах іншої сторони по цивільному спору співробітники поліції порушили вимоги Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до порушення прав позивачів.

Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем – Ізмаїльським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області відзив на позовну заяву не надано, незважаючи на те, що Ухвалу суду від 29.12.2018р. отримано 15.01.2019р., про що свідчать наявна у матеріалах справи роздруківка пошуку поштових відправлень з офіційного сайту «Укрпошта», у зв’язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позивачі – ОСОБА_1, ОСОБА_2, та відповідач – Ізмаїльський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області звернулись до суду з клопотаннями (вхід.№ЕП/1530/19 від 26.02.2019р., вхід.№7661/19 від 04.03.2019р.) про розгляд справи без їх участі, дану адміністративну справу, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за результатами розгляду матеріалів ЄО за №2362 від 28.02.2018р. ДОП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 16.03.2018р. складено Висновок, котрий 17.03.2018р. затверджено Начальником Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області полковником поліції ОСОБА_5

Складення ДОП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 вищеозначеного Висновку від 16.03.2018р., котрий 17.03.2018р. затверджено Начальником Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області полковником поліції ОСОБА_5, послугувало підставою для звернення позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Управління поліції в м.Ізмаїлі щодо перевірки висновків суду та встановлення нових обставин та фактів щодо правовідносин сторін за цивільною справою №500/2598/16-ц, скасування Висновку Управління поліції в м.Ізмаїлі щодо обставин правовідносин сторін за цивільною справою №500/2598/16-ц, є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією   та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2018р. у справі №500/2598/16-ц позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено частково. Присуджено до стягнення зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 у погашення суми позики грошові кошти в сумі 161042грн. Присуджено до стягнення зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 у погашення суми позики грошові кошти в сумі 107361,47грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2018р., за результатами розгляду матеріалів ЄО за №2362 від 28.02.2018р., ДОП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 складено Висновок, котрий 17.03.2018р. затверджено Начальником Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області полковником поліції ОСОБА_5, у якому, серед іншого, зазначено щодо встановлення відсутності ознак будь-якого адміністративного та кримінального правопорушення. При цьому, між гр.ОСОБА_6 та гр.ОСОБА_1 частково вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, які належать до компетенції суду, та розглядаються не інакше як за позовом заявника до суду. З урахуванням чого, у вказаному Висновку зазначено, що ДОП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 вважав би перевірку за заявою гр.ОСОБА_6 припинити, про що повідомити зацікавлених осіб, матеріали перевірки направити в переписку Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб’єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських  функцій.

Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

При цьому, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативно-правові і такі, що не мають нормативно-правового характеру, тобто індивідуальні.

Правовий акт індивідуальної дії – це виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків, чітко визначеного суб’єкта (суб’єктів), якому він адресований. До того ж, обов’язковою ознакою як нормативно-правового, так    і правового акту індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта (суб’єктів), дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Обов’язковою ознакою нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.  

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені лише рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Між тим, судом встановлено, що оскаржуваний позивачами – ОСОБА_1, ОСОБА_2, Висновок від 16.03.2018р. ДОП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, затверджений Начальником Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області полковником поліції ОСОБА_5 17.03.2018р., не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не створює для позивачів юридичних прав, та обов’язків, а також не містить обов’язкових для них приписів.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, та виходячи із структури та змісту спірного Висновку від 16.03.2018р. ДОП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, затвердженого Начальником Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області полковником поліції ОСОБА_5 17.03.2018р., судом встановлено, що йому не властиві ознаки індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, оскільки сам по собі оскаржуваний висновок не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивачів, та не створює для них жодних юридичних наслідків, оскільки за своєю правовою природою означений Висновок є виключно носієм доказової інформації щодо  виявлених під час перевірки обставин.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Управління поліції в м.Ізмаїлі щодо перевірки висновків суду та встановлення нових обставин та фактів щодо правовідносин сторін за цивільною справою №500/2598/16-ц, скасування Висновку Управління поліції в м.Ізмаїлі щодо обставин правовідносин сторін за цивільною справою №500/2598/16-ц, є безпідставними, оскільки, оскаржуваний Висновок є результатом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень, та за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє прав чи обов'язків осіб, а лише фіксує певні обставини.

Вищевикладене спростовує твердження позивачів, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування висновку, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.3 ст.194, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_1) до Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Михайлівська,27) про визнання протиправними дій та скасування висновку, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя                                                                                             Харченко Ю.В.

          .