ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1388/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя                                  Довга О.І.,

суддя                                                       Запотічний І.І.,

суддя                                                     Сапіга В.П.

секретар судового засідання                     Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу  ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м.Ужгород) у справі № 260/1239/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

21.11.2018 року позивач  звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області,  Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо неоформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; 2) зобов'язати Міжгірський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позов обгрунтований тим, що позивач звернувся до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області із заявою від 25 вересня 2018 року про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Проте відповідач 1 листом від 20 жовтня 2018 року №161 фактично відмовив у оформленні та видачі такого, оскільки запропонував оформити паспорт згідно із  Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус»  та  Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 р.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилась. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку  ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми  ст.313 цього Кодексу. Згідно  ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України  фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

25 вересня 2018 року неповнолітній ОСОБА_2  та його законний представник (піклувальник)  ОСОБА_1  звернулися до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області з заявою, відповідно до якої просили оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, без застосування Єдиного державного демографічного реєстру і без присвоєння унікального номера запису. Повідомили, що копію свідоцтва про народження і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки буде подано  в разі позитивної відповіді на заяву та просили відповідно до  Закону України «Про звернення громадян»  надіслати письмову відповідь на вказану в заяві адресу.

За результатами розгляду зазначеного звернення Міжгірським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області листом №161 від 20 жовтня 2018 року роз'яснено, що для оформлення паспорта громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів. Відповідь аналогічного змісту було надано також Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області.                

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачами на даний час не порушене, позовна вимога щодо зобов'язання оформити та видати такий є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2  статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Спірні правовідносини регулюються  Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"  (  Закон України № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Відповідно до  статті 16 частини 7 Закону України № 5492-VI, уповноважений суб’єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

Пунктом 2  Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України", чинної на момент виникнення спірних правовідносин (  Постанова № 302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією  постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією  постановою.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого  Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року № 320  (  Порядок № 320), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, паспорт громадянина України (паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Пунктом 1.3 Порядку № 320 встановлено, що для оформлення паспорта особа подає такі документи: 

- заяву про видачу паспорта (додаток 1) (заява);

- свідоцтво про народження;.

- дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов'язкове фотографування в окулярах);

- платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;

- довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені  статтею 5 Закону України "Про громадянство України"  (за необхідності);

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну;

- посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

Відповідно до  статті 1 частини 1 Закону України "Про адміністративні послуги"  адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону. Суб'єктом надання адміністративної послуги є орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до пункту 7 Постанови № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку - на підставі заяви - анкети, поданої нею особисто.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 320 роздрукована або заповнена від руки заява підписується заявником із зазначенням прізвища, імені, по батькові, який підтверджує цим правильність указаних у ній даних.

Колегія суддів зазначає, що позивач із заявою встановленого зразка до уповноваженого органу не звертався, а лише подав заяву в порядку  Закону України «Про звернення громадян». Окрім того, до заяви від 25 вересня 2018 року передбаченого переліку документів не долучив, а тільки повідомив про майбутнє їх подання в разі отримання позитивної відповіді.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що листами №161 від 20.10.2018 та №Г-69/6/2101-18/2101.3.1/14905-18 від 26.10.2018 відповідачами не відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем та його законним представником не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому доводи апелянта слід відхилити.

Згідно з  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 260/1239/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня  проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

судді ОСОБА_4

ОСОБА_5

    Повне судове рішення складено 29 березня 2019 року