УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК Іменем  України

22 грудня 2006 року    апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді                             Широкопояса Ю.В.,

судді                                                               Фоміна Ю.В.,

народних засідателів:                                       Дорощук Н.А., Ковальської І.Ю. та

Олексієнка В.М,

секретарів судового

засідання: Черниш О.М., Невеської І.В., Корнійчук Є.І.

та Каверіної В.В.,

з участю: прокурора        Магалецької Т.В.,

потерпілих                                   ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

захисника                                     ОСОБА_3,

підсудного                                    ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, мешканця АДРЕСА_1, несудимого (а. с. 158 т. 2), затриманого 26 жовтня 2005 року в порядку ст. 115 ч. 1 КПК України (а. с. 109 т. 2), запобіжний захід у вигляді взяття під варту обрано 28 жовтня 2005 року (а. с. 164 т. 2), -

за п. 6 ч. 2 ст.115 та ч. 4 ст. 187 КК України, -

встановив:

В період 20-21 серпня 2004 року близько 21 години в смт. Ємільчине Житомирської області підсудний ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив умисне вбивство ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, з корисливих мотивів та розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за таких обставин.

Близько 15 години у вказаний період часу на вул. 1-го Травня в смт. Ємільчине ОСОБА_5 зустрів раніше незнайомого ОСОБА_4, який

Справа № 1 -28/2006                                                                                      Категорія:

ст.ст. 115ч.2п.6,187ч.4 КК України

 

попросив у нього цигарку та запропонував спільно випити спиртного в компанії ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_5 погодився на цю пропозицію та передав ОСОБА_4 невелику суму грошей для покупки спиртного. Після цього ОСОБА_5 умісно з ОСОБА_4 та вказаними особами вживав спиртні напої у колгоспному садку неподалік вулиці Садової та пасовища бригади № 1 ПОСП "Межиріччя" смт. Ємільчине.

Близько 20 години ОСОБА_5 повідомив присутніх, що йому потрібно йти на автобусну зупинку щоб дістатися на автобусі додому. При цьому передав ОСОБА_4 ще 3 грн. на придбання спиртного, яке вони мали розпити на автобусній зупинці.

Близько 21 години ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 провели ОСОБА_5 до автобусної зупинки навпроти поліклініки ЦРЛ по вул. 1-го Травня. Там підсудний став вимагати у ОСОБА_5 гроші, на що той відмовився. Тоді ОСОБА_4, з метою відкритого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 шляхом вчинення розбійного нападу та вбивства останнього з корисливих мотивів, вчинив напад на нього, - несподівано для ОСОБА_5 штовхнув його руками в груди, від чого той впав на землю.. Застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, бажаючи настання його смерті, підсудний ногами у взутті зі значною силою наніс не менше 4-х ударів в голову потерпілого та численні удари по тулубу ОСОБА_5 і таким способом вбив його.

В ході розбою та умисного вбивства підсудний ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-лицевої травми, що супроводжувалася переломами кісток лицевого і мозкового скелету (лівої виличної дуги, лівої скроневої кістки з переходом на клиновидну та лобну кістки, лівої верхньої щелепи, нижньої щелепи справа, лобної кістки зліва, кісток носа, склепіння та основи черепа), що перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю, а також середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді переломів 10, 11 ребер справа та 11 ребра зліва.

Смерть ОСОБА_5 настала протягом короткого часу внаслідок вказаної черепно-лицевої травми.

З метою приховання скоєного злочину ОСОБА_4 відвіз господарським візком труп потерпілого на пасовище бригади № 1 ПОСП "Межиріччя" смт. Ємільчине та вкинув його у криницю.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому досудовим слідством злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України не визнав. Не визнав також пред'явленого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову у даній кримінальній справі. Показав, що він не вчиняв вбивства ОСОБА_5 і не зустрічався з ним. Про факт знайдення трупа в криниці йому стало відомо від ОСОБА_8 та від працівників правоохоронних органів. На досудовому слідстві вирішив зізнатися у вбивстві ОСОБА_5 під впливом доказів та працівників міліції.

 

Однак винність підсудного у вчиненні встановлених судом злочинів доведена такими доказами по справі.

На досудовому слідстві ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5. Показав, що в другій половині серпня 2004 року близько 15 год. на вул. 1 Травня в смт. Ємільчине Житомирської області він зустрівся та познайомився з раніше незнайомим ОСОБА_5. Попросив у нього цигарку та запропонував спільно розпити спиртні напої в кампанії з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_4. У садку неподалік від вул. Садової розпивали куплений ОСОБА_5 самогон. До них приєднались ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які також познайомились з ОСОБА_5. Його брат ОСОБА_4 після приходу дівчат велосипедом поїхав додому. Близько 20 год. ОСОБА_5казав, що йому потрібно їхати додому автобусом, що їде в напрямку м. Новограда - Волинського. Всі пішли проводити ОСОБА_5 до автобусної зупинки, що знаходиться по вул. 1-го Травня біля лікарні. ОСОБА_5 дав йому ще 3 грн. купюрами по 2 та 1 грн. для придбання самогону. Передав ці гроші ОСОБА_10 щоб вона купила горілку та дав їй знак, щоб вона з ОСОБА_9 йшла додому. На автобусній зупинці він, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпили пляшку вина, а ОСОБА_5 виглядав автобуса. Відійшов разом з ОСОБА_5м за зупинку. Там штовхнув його двома руками в груди. Коли ОСОБА_5 впав на землю, бив його ногами в обличчя та в живіт. Після цього ОСОБА_5 не піднімався і лежав без свідомості, з його носа йшла кров. ОСОБА_6 перевіряв у ОСОБА_5 пульс і сказав, що пульс є, запропонував відвезти його візком в інше місце, де його ніхто не побачить. Погодившись, притягнув з дому до зупинки двоколісного металевого візка. Сумісно із ОСОБА_6 відвезли ОСОБА_5, що був без свідомості, візком на пасовище бригади № 1 ПОСП "Межиріччя" до башти. Там зв'язали тіло ОСОБА_5 проволокою та вкинули його в криницю ногами донизу. На вул. 1-го Травня зустріли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з якими разом пішли до ОСОБА_10. Сказали хлопцям нікому не говорити про те, що сталося, і забути про цей день (а. с. 171-173 т. 2).

Аналогічні детальні показання про обставини вчинення вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_4 давав у власноручній явці з повинною, на допитах в якості підозрюваного із відеозаписом та при відтворенні обстановки та обставин події. Стверджував, що ніхто крім нього не наносив ударів потерпілому. Власноручно вказав в протоколі допиту від 27.10.2005р., що визнає вину в побитті ОСОБА_5, в зв'язку з чим його мучить сумління і совість (а. с 117-118, 119-120, 136-142,143-157 т. 2).

Наведені зізнавальні показання ОСОБА_10 на досудовому слідстві про обставини вбивства ОСОБА_5 та приховання трупа потерпілого суд визнає достовірними, оскільки вони стверджуються сукупністю інших достовірних доказів по справі та містять детальні дані про обставини, які не могли бути відомі підсудному за умови не вчинення ним злочину.

 

Так, за даними протоколів огляду місця події, 22.04.2005р. в криниці на пасовищі бригади № 1 ПОСП "Межиріччя" в смт. Ємільчине було виявлено труп ОСОБА_5 у воді ногами донизу. Кругом поясу трупа був закручений металевий дріт діаметром 6мм. Відстань від поверхні криниці до рівня води становила їм. 60см. Глибина криниці від поверхні землі становить 4м. 70см. Недалеко від криниці розташована водонапірна башта. Відстань від криниці до автобусної зупинки поблизу Ємільчинської ЦРЛ становить 250 метрів (а. с. 6-8, 11-14, 16,110-117 т. 1).

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №10 від 15.03.2006р., при первинному розтині трупа ОСОБА_5 23.04.2005р. були виявлені тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому зовнішньої пластинки лобної кістки на рівні лобної пазухи, перелому правої половини нижньої щелепи між 2 і 3 зубами, переломів 3-8 ребер справа, виражених гнильних змін м'яких тканин, дефектів м'яких тканин на обличчі, тім'яній ділянці голови, на передній стінці живота, задній поверхні лівого плеча, долонній поверхні лівого передпліччя, долонній поверхні в ділянці першого пальця лівої кисті. При судово-гістологічному дослідженні мінералізата нирки панцирів діатомового планктону не знайдено. При ексгумаціях трупа ОСОБА_5 були додатково виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла нижньої щелепи справа, перелому правого альвеолярного відростку нижньої щелепи, перелому кісток носу, вдавленого перелому лобної кістки з проникненням в лобну пазуху, перелому кісток склепіння та основи черепа; переломів 10-11 ребер справа з пошкодженням пристінкової плеври та прямого перелому 11 ребра зліва. Виявлені при ексгумаціях трупа тілесні ушкодження у вигляді черепно-лицевої травми, що супроводжувалась переломами кісток лицевого та мозкового скелету у вигляді переломів: лівої виличної дуги, перелому лівої скроневої кістки з переходом на клиновидну та лобну кістки, перелому лівої верхньої щелепи, перелому нижньої щелепи справа, вдавленого перелому лобної кістки зліва, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по причині загрози для життя і знаходяться в причинному зв'язку зі смертю; виникли не менше чим від 4-х контактів голови з твердими тупими предметами при одному положенні тіла, яке могло бути розміщено горизонтально, до попадання його в криницю з водою і не могли виникнути при падінні тіла в криницю, де була незначна висота до рівня води. Враховуючи, що для повного перелому 10, 11 ребер з розривом плеври необхідно значне прикладання сили, що буває в основному при нанесенні сильних ударів, перелом 11 ребра зліва, прямого характеру, також виник від локальної дії предмета. Ці переломи ребер виникли прижиттєво від нанесення ударів тупими твердими предметами, можливо взутими ногами, мають ознаки середньої тяжкості, не знаходяться в причинному зв'язку зі смертю і-не характерні для виникнення при падінні в колодязь з водою на незначну глибину до рівня води. Встановити прижиттОСОБА_9й характер переломів інших ребер являється неможливим. Можливість настання смерті від черепно-лицевої травми була більш вірогідною, чим внаслідок прижиттєвого попадання тіла у воду, оскільки як правило, переломи черепа такого характеру супроводжуються втратою

 

свідомості внаслідок травми головного мозку. Смерть ОСОБА_5 могла наступити в серпні 2004 року. Показання обвинуваченого ОСОБА_4, дані ним при відтворенні обстановки та обставин вчинення злочину 27 жовтня 2005 року, не суперечать судово-медичним даним щодо механізму виникнення на трупі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, проте кількість вказаних ним нанесених ударів менша, ніж кількість ударів, яка була необхідна для виникнення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі (а. с. 144-157 т. 3).

Наведений висновок судово-медичної експертизи є достовірним, оскільки є детальним, науково обґрунтованим та переконливим, складений на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення всіх експертиз трупа ОСОБА_5 та експертного аналізу обставин справи; узгоджується з висновками судово-медичних експертиз № 1149 від 29.09-26.10.05р., №215 від 08.12.05р., №20 від 20.01.06р. (за винятком висновку щодо прижиттєвості та тяжкості переломів ребер) (а. с. 151-159 т. 1, 80-82, 103-104 т. 3), з даними протоколу огляду про наявність на склепінні та основі ексгумованого черепа ОСОБА_5 переломів верхньої щелепи, виличної дуги зліва, скроневої кістки зліва, основи черепа зліва, що проходить через середню черепну ямку та турецьке сідло (а. с. 69-71 т. 3); з висновком медико-криміналістичної судово-медичної експертизи №15-МК від 24.01-31.01.2006 р. про те, що на фрагментах кісток трупа ОСОБА_5 виявлені: вдавлений перелом лобної кістки, що утворився в результаті одноразової дії тупого твердого предмету з обмеженою продовгуватою контактуючою поверхнею, який діяв в напрямку спереду-назад і дещо справа-наліво; подвійний перелом тіла нижньої щелепи та її гілки справа, що утворився внаслідок одноразової ударної дії тупого твердого предмету збоку справа; неповні переломи ребер, які за своїм механізмом утворення є прямими розгинаючими (а. с. 109-114 т. 3); відповідає показанням підсудного на досудовому слідстві про обставини заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, зокрема про те, що до попадання в колодязь з водою потерпілий був без свідомості.

Начальником бюро судово-медичної експертизи управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації перевірено та залишено без задоволення скаргу судово-медичного експерта Олевського відділення Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи Цикунова А.П., що проводив первинне дослідження трупа ОСОБА_5, на дії судово-медичних експертів ОСОБА_37 та ОСОБА_38, що проводили експертизу ексгумованого трупа. Встановлено, що твердження Цикунова А.П. про посмертність виникнення перелому кісток лівої половини основи черепа ОСОБА_5 необгрунтоване нічим, оскільки первинне дослідження трупа було проведено на низькому професійному рівні з тої причини, що не була знята тверда мозкова оболонка, не був виявлений сам перелом кісток склепіння та основи черепа, крім перелому зовнішньої пластини лобної кістки; при проведенні повторної ексгумації трупа об'єкти, які забирались для подальшого лабораторного дослідження, не втратили своїх доводів (а. с. 169-173 т. 3).

 

Висновком                      додаткової комісійної судово-медичної експертизи

№18 від 16.03.2006р. встановлено, що лінії перелому на черепі ОСОБА_5 логічно співпадають між собою та пересікаються слідом розпила, тобто виникли від дій твердих тупих предметів до розпилу черепа, а не від випиляння окремих фрагментів черепа для дослідження при ексгумації. Інші переломи кісток скелету не зв'язані з процесом дослідження їх при ексгумації 29.09.05р. (а.с. 164-166т. 3).

Судово-медичні експерти ОСОБА_37 та ОСОБА_38 показали, що первинною експертизою трупа ОСОБА_5 не було виявлено перелому основи черепа, оскільки в місці його розташування не була видалена тверда мозкова оболонка, котра була видалена лише при експертизі ексгумованого трупа ОСОБА_5, підтвердили свій висновок експертизи.

Наказом начальника Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи №49-о від 07.11.2005р. судово-медичному експерту Цикунову А.П. було оголошено догану за неякісно проведене первинне дослідження трупа ОСОБА_5 і порушення наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995р. "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" (а. с. 7 т. 3).

Слідчим відмовлено в порушенні кримінальної справи проти експертів ОСОБА_37 та ОСОБА_38 щодо їх дій при проведенні ексгумації трупа ОСОБА_5 та виконанні повторної судово-медичної експертизи за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст. ст. 367 ч. 1, 367 ч. 2 КК України (а. с. 207-210 т. 3); виділено в окреме провадження матеріали справи з приводу неналежного виконання судово-медичним експертом Цикуновим А.П. своїх службових обов'язків по судово-медичному дослідженню трупа ОСОБА_5 (а. с 218-223 т. 3).

З огляду на це, приймаючи до уваги, що при первинному судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 не були виявлені всі тілесні ушкодження, суд відкидає висновок первинного судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5, що міститься в акті судово-медичного дослідження №1071 від 10-11.05.2005р., щодо тілесних ушкоджень, їх тяжкості, механізму утворення та неможливості встановлення причини смерті (а. с. 45-48 т. 1); висновок судово-медичної експертизи №1149 від 29.09-26.10.2005р. в частині підсумків про прижиттєвість, тяжкість та причинний зв'язок зі смертю тілесних ушкоджень у вигляді переломів ребер (а.с. 151-159 т. 1); твердження судово-медичного експерта Цикунова А.П. про посмертність перелому кісток лівої половини основи черепа внаслідок непрофесійних дій експертів ОСОБА_37 та ОСОБА_38, що проводили експертизу ексгумованого трупа (а. с. 169-170 т. 3).

Згідно показань свідка ОСОБА_10, в серпні 2004 року вона разом зі своєю знайомою ОСОБА_9 приблизно о 15 год. прийшла в садок по вул. Садовій в смт. Ємільчине, де знаходились підсудний ОСОБА_4, його брат ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, з яким тут же познайомилась. Сиділи разом приблизно до 20 години. Ніяких конфліктів

 

при цьому не було. ОСОБА_5 будь- яких тілесних ушкоджень не мав. Близько 20 год. ОСОБА_5казав, що йому потрібно йти на автобус. Він дав на пляшку горілки, яку ОСОБА_9 повинна принести на зупинку, але ОСОБА_4 дав їй зрозуміти, щоб вона з Євою чекали їх в ОСОБА_6а вдома. На автозупинку в район поліклініки ОСОБА_5 проводжали підсудний, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Приблизно через півтори-дві години ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийшли до ОСОБА_6а додому. Вона з Євою поцікавились, чи посадили вони ОСОБА_5 на автобус. Вони відповіли ствердно. У листопаді 2005 року ОСОБА_7 розповів їй, що тоді по дорозі вони купили пляшку вина, яку розпили біля автобусної зупинки. На відмову ОСОБА_5 дати гроші ОСОБА_4 почав бити його. Після цього вони намагалися привести того до свідомості, але ОСОБА_5 не отямився. На пропозицію ОСОБА_6а ОСОБА_4 привіз візок, при допомозі якого тіло ОСОБА_5 було відвезене на ферму та вкинуте в колодязь. Про цей колодязь раніше знав ОСОБА_6, який раніше там переховувався від міліції (а. с. 4-6, 10-11 т. 2).

ОСОБА_10 дала аналогічні показання при відтворенні обстановки та обставин події та на очних ставках з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Ствердила, що зі слів ОСОБА_7а їй відомо, що на зупинці ОСОБА_12 (ОСОБА_4) звернувся до чоловіка на ім'я ОСОБА_5 (ОСОБА_5): "Давай деньги", той відмовив і ОСОБА_4 почав його бити, від чого ОСОБА_5 втратив свідомість. ОСОБА_7 розповів, що він вперше бачив ОСОБА_12 таким агресивним і жорстоким. ОСОБА_10 додала, що в ОСОБА_12 це є коли йому не дають гроші (а. с. 26-39, 15-18, 21-24, 44-45, 237-238 т. 2).

Свідок ОСОБА_9 підтвердила правдивість показань ОСОБА_10 на очній ставці з нею та показала, що в серпні 2004 року в смт. Ємільчине у садку ОСОБА_5, якого вона по фотокартці впізнала у міліції, дійсно знаходився в компанії її чоловіка ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8а та ОСОБА_10. Раніше вона його не знала. Він назвався ОСОБА_5. Разом з ним вони розпивали спиртне. Близько 20 години ОСОБА_5 повідомив, що йому потрібно йти на автобус їхати додому. Для ОСОБА_10 ОСОБА_5 дав 3 грн. на покупку самогону. Коли вона з ОСОБА_10 пішли вперед ОСОБА_4 дав ОСОБА_10 знак щоб вона йшла додому. Востаннє бачила ОСОБА_5 з хлопцями коли вони вийшли з садка на вулицю. Разом з ОСОБА_10 тривалий час вдома чекали хлопців. ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повернулися без ОСОБА_5. На її запитання, де вони так довго були, ОСОБА_6 відповів, що це не її справа. Щодо ОСОБА_5 хлопці сказали, що він поїхав додому (а. с. 44-45,46-47 т. 2).

Аналогічні показання ОСОБА_9 дала на очних ставках з ОСОБА_8, підсудним та ОСОБА_6, при відтворенні обстановки та обставин події (а. с. 51-52, 69-71, 235-236, 53-58 т. 2), підтвердила ці показання в судовому засіданні. Ствердила, що вона розказала правду, у неї немає підстав для обмови ОСОБА_10.

У листі своєму чоловіку ОСОБА_6 ОСОБА_9 власноручно вказала: "...Може ти пам'ятаєш, що убили мужика і його знайшли у колодязі де

 

бригада.  Ми тоді всі з ним з цим мужиком сиділи в садку. Я, ти, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12. І ОСОБА_12    признався, що він його вбив і в колодязь втопив..." (а. с. 178 т. 2). В судовому засіданні ОСОБА_9 ствердила, що ОСОБА_12 -це ОСОБА_4.

За показаннями свідка ОСОБА_8, в серпні 2004 року він разом зі своїми товаришами ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, будучи напідпитку, на вул. 1-го Травня зустріли незнайомого хлопця, що назвався ОСОБА_5, у якого підсудний попросив цигарки. Це був ОСОБА_5, якого він пізніше впізнав по фотокартках та дізнався про його прізвище від працівників міліції. ОСОБА_5 погодився дати гроші на самогонку та випити з їх компанією, пішов з ними у садок. По дорозі купили спиртне. ОСОБА_5 сказав що посидить з ними до приїзду автобуса. Через пів години прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з якими допили горілку. Близько 20-21 години провели ОСОБА_5 на автобусну зупинку біля лікарні. По дорозі на прохання ОСОБА_13 ОСОБА_5 дав йому 3 грн. Гроші підсудний дав ОСОБА_10 для покупки самогону та дав їй зрозуміти щоб вона не несла горілку. Купили пляшку вина, яке випили на лавці автобусної зупинки. ОСОБА_5 підвівся виглядати автобуса, тримаючись скраю за зупинку. ОСОБА_4 вскочив та став настійливо просити гроші у ОСОБА_5, відвів його приблизно на 5 метрів від зупинки в сторону. Там підсудний продовжуючи просити гроші, штовхнув ОСОБА_5 і той упав. ОСОБА_5 видно не було, а ОСОБА_4 розмахував ногами. Потім стало тихо. ОСОБА_4 позвав усіх до себе. ОСОБА_5 лежав на землі без свідомості. ОСОБА_6 перевіряв у нього пульс, серце ще стукало. ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_12 привезти візка щоб не залишати ОСОБА_5 біля автобусної зупинки. Як був привезений візок, він не бачив, але чув його звук по дорозі. Він з ОСОБА_7 позасинали на лавці автобусної зупинки. По дорозі додому зустріли підсудного та ОСОБА_6а, які звернулись до них зі словами: "Пацани, ніхто нічого не бачив, ніхто нічого не чув". Він, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не брали участі у побитті ОСОБА_5. ОСОБА_4 двічі бив ногою по голові ОСОБА_5, у якого бачив кров. У своїх попередніх показаннях заперечував присутність ОСОБА_5 в їх компанії, оскільки боявся слів ОСОБА_10 та ОСОБА_6а, що буде "голова з плечей", тобто розправи (а. с. 65-68, 72-75 т. 2).

ОСОБА_8 підтвердив свої показання на очних ставках з підсудним та ОСОБА_6, при відтворенні обстановки та обставин події (а. с. 77-81, 239-241, 121-134 т. 2), а також в судовому засіданні. Показав, що він розказав правду, не обмовляє Шульгу, оскільки є його другом. Підсудний підтвердив про факт дружних стосунків з ОСОБА_8.

З відеозаписів слідчих дій за участю свідків ОСОБА_8а, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 видно, що вони добровільно давали показання на досудовому слідстві про обставини зустрічі ОСОБА_13 з ОСОБА_5 влітку 2004 року.

Свідок ОСОБА_6 на допиті 08.11.2005р. ствердив, що у 2004 році його друг ОСОБА_4 сказав, що він вбив чоловіка. Підсудний наздоганяв ОСОБА_5 щоб узяти декілька гривень (а. с. 175-177 т. 2).

 

На очній ставці з ОСОБА_8 ОСОБА_6 показав, що він повністю підтверджує показання ОСОБА_8а про обставини зустрічі ОСОБА_5 з їх компанією у серпні 2004 року за винятком того, що на зупинці ОСОБА_5 вирішив піти додому пішки, та його стали наздоганяти ОСОБА_7 з ОСОБА_4 щоб взяти декілька гривень. Він особисто не бив ОСОБА_5 (а. с. 239-241т. 2).

За показаннями свідка ОСОБА_15, він знав наглядно ОСОБА_5 і бачив його востаннє наприкінці літа 2004 року близько 16 год. в садку навпроти будинку №3 по вул. Садовій в смт. Ємільчине в компанії ОСОБА_13, ОСОБА_10 ОСОБА_10а, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 (жінки ОСОБА_6). Вказана компанія постійно збиралась в садку для розпиття спиртного чи вживання наркотиків. ОСОБА_5 членом цієї компанії не був. Тоді всі розпивали спиртне. Через 2-3 дні ОСОБА_16 розшукував ОСОБА_5 (а. с. 48-50 т. 2).

Аналогічні показання ОСОБА_15 дав на очній ставці з ОСОБА_4 та при відтворенні обстановки та обставин події (а. с. 63-64, 59-62 т. 2).

В судовому засіданні ОСОБА_15 детально показав на схемі місце розташування ОСОБА_5, ОСОБА_13 та інших осіб, що вживали сумісно з ними спиртні напої у садку близько 16 год. наприкінці літа 2004 року (а. с. 62 т. 4).

Свідок ОСОБА_9 підтвердила той факт, що ОСОБА_15 проїжджав велосипедом коли ОСОБА_5 у садку вживав спиртні напої в одній кампанії з підсудним в серпні 2004 року.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 по фотознімках впізнали ОСОБА_5 як особу, що в серпні 2004 року в садку в смт. Ємільчине розпивала спиртні напої у компанії підсудного та інших осіб (а. с. 31,33,35 т. 3).

При відтворенні обстановки та обставин події свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17 та ОСОБА_8 окремо вказали на одне місце у садку в смт Ємільчине, де ОСОБА_5 розпивав спиртні напої сумісно з ОСОБА_4 (а. с. 26-39, 53-58, 59-62,121-134 т. 2).

Згідно показань свідка ОСОБА_18, який виявив тіло ОСОБА_5 у колгоспній криниці, вказана криниця до цього була зверху прикладена брусками, а ляда прибита скобами. Без прикладання достатніх зусиль її не можна було відкрити. Крім того, криниця була огороджена проволокою, з водонапірної башти звисала проволока діаметром 6 мм. Ці обставини узгоджуються з показаннями підсудного про те, що криниця була відкрита "с трудом" перед вкиданням тіла ОСОБА_5, та застосування проволоки для зв'язування трупа (а. с. 145 т.2).

Згідно показань потерпілого ОСОБА_1, його син ОСОБА_5 проживав останнім часом з ним у с Яблунівці Ємільчинського району зі співмешканкою ОСОБА_19 19 серпня 2004 року о 7-й ранку його син ОСОБА_5

 

поїхав в смт. Ємільчине на роботу по ремонту квартир і з того часу додому не повернувся. Додому він мав повернутись попутним транспортом або автобусом, який йде через с Яблунівку у напрямку м. Новограда-Волинського. ОСОБА_5 був сильним хлопцем, служив в армії, алкоголем не зловживав, до роботи ставився відповідально, своєчасно виконував усі доручення. Будь-яких зобов'язань фінансового характеру він не мав, будь-яких тілесних ушкоджень не мав, на здоров'я не скаржився. ОСОБА_5 мав одержати заробітну плату в смт. Ємільчине. З часу зникнення сина проводились розшуки, але безрезультатно. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_19 народила дитину. В листопаді 2004 року вони звернулись в Ємільчинський РВ УМВС із заявою про розшук сина. 23 квітня 2005 року начальник ВКР Ємільчинського РВ УМВС Голяка М.О. повідомив йому про виявлення в криниці бригади №1 ПОСП "Межиріччя" смт. Ємільчине трупа. Він впізнав в цьому трупі свого сина ОСОБА_5. 25 квітня 2005 року на похороні сина брат ОСОБА_20 повідомив, що по телефону незнайома особа повідомила, що його сина вбив ОСОБА_4, який проживає в смт. Ємільчине по вул. 1-го Травня. Пізніше був випадок коли він хотів спокійно поговорити з ОСОБА_4, однак той розмахував руками і кричав: "Я вбивав і буду вбивати" (а. с. 59-60, 107-109 т. 1, 217 т. 2).

Аналогічні показання про обставини зникнення ОСОБА_5 дали потерпіла ОСОБА_2 (а. с 55-56, 194-195 т. 1, 40 т. 3) та свідок ОСОБА_19, яка також показала, що із заявою про розшук чоловіка вона звернулася у міліцію у листопаді 2004 року, оскільки спочатку вони думали, що ОСОБА_5 поїхав на заробітки до ОСОБА_9 (а. с. 61-62,192-193 т. 1).

За даними заяви ОСОБА_19 та постанови про заведення розшукової справи, 10.11.2004р. ОСОБА_19 звернулася в Ємільчинський РВ УМВС України з заявою про розшук її співмешканця ОСОБА_5, який 19.08.2004р. пішов із дому на роботу в смт. Ємільчино, після чого місце його перебування невідоме. У зв'язку з цим 20.11.2004р. була заведена розшукова справа та об'явлений регіональний розшук ОСОБА_5, 1975 року народження, мешканця АДРЕСА_2 (а. с. 17, 18 т. 1).

За показаннями свідка ОСОБА_21, ОСОБА_5 з кінця червня 2004 року працював в його бригаді по ремонту квартир в смт. Ємільчине. Востаннє зустрів його в першу чи третю суботу серпня 2004 р. близько 9 год. вул. 1-го Травня в смт. Ємільчине. ОСОБА_5 був в стані алкогольного сп'яніння без будь-яких тілесних ушкоджень, сказав що гуляв і у нього немає ні грошей, ні годинника. Вони разом пішли на роботу, ремонтували квартиру ОСОБА_22 в смт. Ємільчине. Працювали приблизно до 13 години. Потім разом дійшли до початку вулиці 1-го Травня. Дав ОСОБА_5 декілька гривень на цигарки та на білет на автобус і він пішов в напрямку лікарні. В цей день, знаходячись на подвір'ї кума, що проживає по вул. 1-го Травня, востаннє бачив ОСОБА_5, який йшов в напрямку лікарні та не пройшов ще будинку ОСОБА_13. Напередодні ОСОБА_5 одержав 300 грн. за свою роботу по ремонту квартири Баньковського В. (а. с 131-134 т. 1).

 

Згідно показань свідка ОСОБА_23, з листопада 2004 року відділом кримінального розшуку Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області, начальником якого він працює, проводився розшук ОСОБА_5 як пропащого без вісті. Труп ОСОБА_5 було знайдено 22 квітня 2005 року в криниці на території бригади КСП "Межиріччя" в районі Ємільчинської ЦРБ. Під час дізнання та досудового будь-яких заходів фізичного чи психічного впливу під час слідства до ОСОБА_4 не застосовувалося (а. с. 129-130 т. 1, 264-265 т. 2).

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які на час дізнання та досудового слідства по даній справі працювали відповідно слідчим прокуратури та оперуповноваженим Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області.

Свідок ОСОБА_24 також показав, що ОСОБА_4 щиро та невимушено давав зізнавальні показання на досудовому слідстві, щиро каявся у вчиненому ним вбивстві ОСОБА_5, не заявляв будь-яких скарг на дії працівників правоохоронних органів. Перед допитами йому не давалася будь-яка інформація про встановлені слідством фактичні обставини справи.

Внаслідок прокурорської перевірки не було встановлено фактів застосування незаконних методів дізнання та слідства по даній кримінальній справі, у зв'язку з чим відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно слідчого прокуратури Демчука А.В. та службових осіб ОВС Прищепи Р.В., Лугини І.Г., ОСОБА_25 та ОСОБА_23 за відсутністю в їх діях події злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 371, 373 КК України (а. с. 78-80 т. 4).

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_26, що були понятими при проведенні відтворення обстановки та обставин події, показали, що підсудний вільно давав детальні показання про обставини заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА_5. Фіксування зазначеної слідчої дії на відеоплівку було припинено з тих причин, що пішов сильний дощ і перестала працювати відеокамера. В подальшому для фіксації використовувався фотоапарат.

Ці обставини стверджуються даними протоколів та відеозапису даної слідчої дії та допиту підозрюваного від 27.10.2005р. про невимушену поведінку ОСОБА_10, припинення відеозапису у зв'язку із несприятливими погодними умовами та попаданням дощу у камеру, відсутністю будь-яких зауважень учасників слідчих дій після ознайомлення з текстами протоколів та прогляду відеозаписів (а. с. 136-141, 142, 143-147, 157 т. 2).

У протоколі від 26.10.2005р. про затримання як підозрюваного у вчиненні умисного вбивства, після роз'яснення прав, передбачених ст. 43-1 КПК України, ОСОБА_4 власноручно вказав, що він не має заяв з приводу свого затримання, визнає що він вдарив ОСОБА_5, після чого той втратив свідомість (а. с. 109 т. 2).

З огляду на наведені фактичні обставини суд визнає недостовірними та відкидає показання підсудного про застосування до нього працівниками правоохоронних органів незаконних методів дізнання та слідства з метою

 

одержання                 зізнання;                 умисне   відключення    відеокамери    під    час

відтворення обстановки та обставин події за його участю; надання йому працівниками правоохоронних органів інформації про обставини вбивства ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_27 ствердила, що 25 квітня 2005 року між 9 та 10 год. ранку в день похорон ОСОБА_5 їй додому надійшов анонімний телефонний дзвінок і незнайомий жіночий голос повідомив, що її племінника вбив хлопець по імені ОСОБА_4, який проживає в смт. Ємільчине по вул.1-го Травня. Хто телефонував вона не знає, але дзвінок не був міжміським (а. с. 146-147 т. 1).

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_1.

На досудовому слідстві перевірялися вказані показання ОСОБА_27, однак автора анонімного телефонного дзвінка не було встановлено (а. с 232, 236, 237 т. З ).

На досудовому слідстві вилучено та оглянуто господарського візка, що належить матері ОСОБА_13 (а. с. 202, 212-215 т. 2). Підсудний підтвердив той факт, що цей візок був в домогосподарстві за місцем його проживання в смт. Ємільчино у 2004 році. З врахуванням зізнавальних показань підсудного на досудовому слідстві та показань свідка ОСОБА_10 про застосування візка з домогосподарства ОСОБА_10 для транспортування тіла ОСОБА_5, апеляційний суд визнає доведеним, що саме цей візок був застосований підсудним для переміщення потерпілого до криниці після завдання йому смертельних тілесних ушкоджень.

За даними про особу потерпілого, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с Куліші Ємільчинського району. Військовозобов'язаний. Мав спеціальності шофера, тракториста. Від шлюбу з ОСОБА_28 мав двох дочок - ОСОБА_29, 1998 р. народження, та ОСОБА_30, 2000р. народження. Після розлучення з 2003 року проживав у с Яблунівці зі співмешканкою ОСОБА_19 Скарг на поведінку ОСОБА_5 від жителів села в сільську раду не надходило. На обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Ємільчинської ЦРЛ не перебував (а. с. 22, 23, 30, 44 т. 1).

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, обвинувачений ОСОБА_4 в минулому психічними захворюваннями не страждав і не страждає ними в даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, психічними захворюваннями не страждав і в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності давати звіт своїм діям та керувати ними, - не перебував. Міг давати звіт своїм діям та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, може віддавати звіт своїм діям та керувати ними в даний час, примусових заходів медичного характеру по психічному стану не потребує  (а.   с.   95-97,  т.   3).  Цей  висновок  є  обґрунтованим,  відповідає

 

фактичним   обставинам   справи   та   поведінці      підсудного      під      час досудового та судового слідства.

Показання ОСОБА_10 та інших свідків, які ОСОБА_4 чув на очних ставках, не містять будь-яких даних про розташування тіла ОСОБА_5 в криниці та металевий дріт на трупі, ці дані не були відомі підсудному від працівників правоохоронних органів, що проводили дізнання та досудове слідство. Тому показання ОСОБА_10 на досудовому слідстві про застосування металевого дроту для зв'язування трупа ОСОБА_5 та його вкидання в криницю ногами донизу, що об'єктивно стверджується даними протоколу огляду місця події про розташування трупа ОСОБА_5 в криниці та металевого дроту, яким він був обкручений, безперечно вказує на злочинну обізнаність підсудного та правдивість його зізнавальних показань на досудовому слідстві.

Суд відкидає показання потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що годинник "ROLEX" з циферблатом чорного кольору, що був знайдений та вилучений при обшуку за місцем проживання підсудного 26.10.2005р. (а.с. 94 т. 2), належить його вбитому синові ОСОБА_5, оскільки дружина загиблого - свідок ОСОБА_19 та сам ОСОБА_1 на досудовому слідстві стверджували, що ОСОБА_5 носив годинника з циферблатом світлого кольору (а.с. 217, 218 т. 2); за показаннями свідка ОСОБА_21 ОСОБА_5 перед зникненням говорив йому про пропажу свого годинника. З цих же підстав суд визнає недостовірними показання свідка ОСОБА_10 на досудовому слідстві про те, що у ОСОБА_5 був годинник під час сумісного з підсудним розлиття спиртних напоїв в садку влітку 2004 року.

Приймаючи до уваги наведені достовірні докази щодо обставин вбивства ОСОБА_5 та попереднього розлиття спиртних напоїв сумісно з підсудним та іншими особами, що узгоджуються між собою, є допустимими та достатніми для вирішення питання про винуватість підсудного в межах пред'явленого йому обвинувачення, суд відкидає як недостовірні:

-    показання підсудного про те, що він ніколи не зустрічався з

ОСОБА_5 та не вчиняв його вбивства;

·  показання свідків ОСОБА_6а, ОСОБА_8а (до 26.10.2005р.) та ОСОБА_9 на початку досудового слідства про те, що вони не знали ОСОБА_5 і не зустрічалися з ним влітку 2004 року. ОСОБА_8 також показав, що на початку досудового слідства він заперечував знайомство з ОСОБА_5, оскільки пам'ятав та боявся слів ОСОБА_6а та ОСОБА_10, що буде "голова з плечей". ОСОБА_9 ствердила, що на досудовому слідстві спочатку заперечувала факт знайомства з ОСОБА_5, оскільки боялася, що "посадять" її чоловіка та других хлопців;

показання свідка ОСОБА_10 ОСОБА_10а (рідного брата підсудного) про те, що він не зустрічався з ОСОБА_5;

 

показання                    свідків   ОСОБА_31. та ОСОБА_32

про те, що на час вчинення вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_4 невідлучно знаходився біля них.

Показання останніх двох свідків є взаємовиключними щодо місця перебування ОСОБА_10 в період 20-21 серпня 2004 року (у с Великій Цвілі Ємільчинського району за показаннями Прибутковської та у смт. Ємільчине за свідченням ОСОБА_32). ОСОБА_31 є бабусею підсудного і не вірить, що він міг вбити чоловіка. Свідок ОСОБА_33, допитаний в судовому засіданні по клопотанню захисника, показав, що він перебуває в дружніх стосунках з підсудним, живе в одному селі з його бабусею ОСОБА_31, яка просила його дати свідчення про ОСОБА_12. Показання ОСОБА_32 про те, що поки його дружина перебувала у пологовому відділенні лікарні він безперервно пиячив із підсудним та гостював у нього в смт. Ємільчине, спростовуються показаннями його дружини - свідка ОСОБА_32 про те, що він, відвідуючи її у лікарні 19 та 22 приносив їй різну свіжу їжу (суп, пиріг), приготовану її та його мамою у с Велика Цвіля. Після допиту в судовому засіданні ОСОБА_32 ОСОБА_31, що була присутня в судовому засіданні, змінила свої показання про час перебування ОСОБА_10 у себе вдома в с Велика Цвіля та стала пов'язувала цей час із святкуванням 22 серпня 2004 року свого 70-річчя, хоча вона народилася у вересні 1934 року. Стала стверджувати що ОСОБА_4 був у неї вдома 22.08.2004р. та через декілька днів пізніше. На недостовірність показань свідка ОСОБА_32 про безперервне розпиття спиртних напоїв в компанії ОСОБА_10 та його друзів вказує і той факт, що свідок ОСОБА_8, який є другом підсудного, показав, що він не знає ОСОБА_33.

З огляду на достатність доказів, що є достовірними, не можна визнати неповнотою досудового та судового слідства нез'ясування обставин: покупки спиртного перед вбивством ОСОБА_5, перебування ОСОБА_5 вночі 19-20 та 20-21 серпня 2004 року в смт. Ємільчине, чи був він в барі біля авто зупинки "Лікарня", хто телефонував 25.04.2005р. на домашній телефон ОСОБА_27 про можливу причетність до вбивства її племінника хлопця по імені ОСОБА_4 з вул. 1-го Травня. Згідно слідчої довідки, ОСОБА_7 не можливо було допитати в якості свідка з тої причини, що він був відсутнім за місцем проживання та зі слів близьких, виїхав на заробітки в Росію, його точне місце перебування не відоме (а. с.257 т. 3).

Ті обставини, що металевий дріт був обкручений кругом пояса трупа ОСОБА_5, а не кругом рук та ніг (як вказував підсудний в зізнавальних показаннях на досудовому слідстві); що на трупі потерпілого був приспущений нижній одяг, - не спростовують версії обвинувачення про обставини вбивства та транспортування ОСОБА_5 до криниці з врахуванням всіх обставин справи. Зокрема, даних про тривалий час перебування трупа у воді та відсутність тілесних ушкоджень в нижній частині тіла потерпілого.

 

Доказами,   що   є  в  справі,   достовірно   не   встановлено   скільки грошей було у ОСОБА_5 до моменту зустрічі з підсудним.

Той факт, що в протоколі огляду місця події немає даних про футболку на трупі ОСОБА_5, не свідчить про її відсутність, оскільки при судово-медичному дослідженні 23.04.2005р. на трупі потерпілого серед іншого одягу було виявлено футболку (а. с. 46 т. 1).

Суд визнає необгрунтованим обвинувачення ОСОБА_4 в частині умисного заподіянні ОСОБА_5 переломів 2-8 ребер справа з огляду на те, що висновками комісійної судово-медичної експертизи №10 від 15.03.2006р. не встановлено прижиттєвого характеру цих тілесних ушкоджень, з врахуванням сукупності всіх доказів по даній справі суд визнає, що вони могли бути посмертними та утворитися внаслідок витягування тіла ОСОБА_5, що тривалий час перебувало у воді, з криниці за допомогою штурмової драбини пожежного автомобіля, що була підсунута під передню частину тулуба трупа, що знаходився спиною доверху на поверхні води на відстані їм. 60см. від поверхні криниці (а.с. 6-7 т. 1, а.с. 144-157 т. 3).

Таким чином, по справі доведено, що підсудний ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном раптово напав на ОСОБА_5, застосувавши насильство, небезпечне для життя потерпілого. Наносячи йому ногами зі значною силою прикладення не менше 4-х ударів в голову та численні удари по тулубу, спричинивши наведені у вироку тяжкі тілесні ушкодження, підсудний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого та бажав їх настання. Тобто, вчинив з прямим умислом розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та вбивство ОСОБА_5 з корисливих мотивів.

На підставі викладеного, суд прийшов до переконання, що підсудний ОСОБА_4 винен у вчиненні вказаних у вироку злочинів, є осудним та підлягає покаранню за скоєні ним злочини.

Суд кваліфікує його дії: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він вчинив з корисливих мотивів вбивство ОСОБА_5, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; та за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема те, що ОСОБА_4 з прямим умислом вчинив сукупність двох особливо тяжких злочинів за встановлених судом обставин.

На час вчинення злочинів підсудному виповнилося 22 роки. Він несудимий,      неодружений,      не      притягувався      до      адміністративної

 

відповідальності, хворіє опійною наркоманією, примусового лікування не потребує. Перебуває на обліку в наркологічному кабінеті Ємільчинської ЦРЛ з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром активної залежності. Знаходився на обліку у лікаря-психіатра в групі консультативного нагляду з діагнозом: поведінкові розлади ситуаційно обумовлені. В армії не служив. Згідно висновку ЛКК Житомирської установи виконання покарань №8 від 17.11.2005р., є здоровим та працездатним (а. с. 208, 250 т. 2; 87, 242, 258 т.3).

ОСОБА_4 проживає в смт. Ємільчине Житомирської області з матір'ю ОСОБА_34 та двома братами - ОСОБА_35, 1990р. народження, та ОСОБА_36, 2000р. народження. В школу пішов вчасно, навчався посередньо та добре. Характеризувався позитивно. З 1998 року, після прибуття на територію Ємільчинської селищної ради, навчався в 9 класі Ємільчинської СШ №2, мав неврівноважений характер та виявив слабкі знання з основних предметів. З 1 вересня 1998 року по 11.01.2000р. навчався в Олевському ПТУ-10 за спеціальністю майстер сільського будівництва, яке не закінчив, зарекомендував себе з негативного боку. До взяття під варту по даній кримінальній справі ніде не працював, періодично займався тимчасовими заробітками (а. с. 87,160, т. 2,252,260 т. 3).

За даними Ємільчинського РВК ОСОБА_4 являється придатним до військової служби з обмеженням, зарахований до резерву ЗС України за станом здоров'я (а. с. 220 т. 2, 249 т. 3).

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного, суд визнає з'явлення із зізнанням та сприяння розкриттю злочину на початку досудового слідства.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

З врахуванням наведеного суд призначає покарання підсудному в межах санкцій законів, за якими він визнається винним, у вигляді реального позбавлення волі, та визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

В судовому засіданні прийнято відмову ОСОБА_19 від цивільного позову (а. с. 51-52 т. 3).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з підсудного 100 000 грн. моральної та 10 000 грн. матеріальної шкоди (а. с. 41- 42, 47-48 т. 3) підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування матеріальної шкоди та повному задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди.

Так, потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_1 - батько вбитого ОСОБА_5 зазнав матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєних ОСОБА_4 злочинів.

 

Документально                                         підтверджена     сума     матеріальних

витрат, понесених цивільним позивачем у зв'язку з похованням сина, становить 3673 грн. 50 коп., яка складається із сплачених ОСОБА_1 2015 грн. за виготовлення пам'ятника, 453 грн. за ритуальні товари та 1205 грн. 50 коп. витрат на закупівлю одягу та продуктів харчування (а. с. 43-45, 49-50 т. 3). В решті цивільний позов в частині стягнення з підсудного матеріальної шкоди суд відхиляє, оскільки цивільним позивачем не надано інших доказів на підтвердження решти суми матеріальної шкоди.

На думку суду є обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заподіяної йому злочином моральної шкоди. Зазначена у цивільному позові сума, в яку він оцінює цю шкоду, суд вважає не завищеною і такою, що в деякій мірі компенсує ті страждання, переживання, стреси та інші негативні фактори, понесені батьком внаслідок втрати сина.

При вирішенні питання речових доказів суд керується вимогами ст. 81 КПК України і вважає, що господарський візок, що знаходиться в камері зберігання речових доказів прокуратури Ємільчинського району (а. с. 215 т. 2), слід повернути власниці - ОСОБА_4 її ОСОБА_20; металевий дріт, що зберігається при справі, слід знищити як такий, що не має цінності.

Череп, фрагменти ребер та інших кісток трупа ОСОБА_5, що були вилучені при його ексгумаціях, були предметом судово-медичних експертиз, після проведення яких були повернуті в прокуратуру Житомирської області, підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_1 з врахуванням його бажання поховати всі останки сина.

За даними досудового слідства не встановлено майна, що є власністю ОСОБА_4 і підлягало б опису для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації (а. с. 234-235 т. 3).

Судові витрати в сумі 922 грн. 74 коп., що були виплачені апеляційним судом Житомирської області потерпілим та свідкам у відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань до суду, відповідно до вимог ст. 93 КПК України підлягають стягненню з підсудного.

Підстав для зміни обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суд не вбачає.

Поданням в порядку ст. 23 КПК України слідчим обґрунтовано зверталася увага начальника УМВС України в Житомирській області на неналежне дізнання та досудове слідство по даній кримінальній справі.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 115 ч. 2 п. 6, 187 ч. 4 КК України і призначити йому покарання за цими законами:

 

·  за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - 15   (п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

·  за ч. 4 ст. 187 КК України - 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, - 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 26 жовтня 2005 року.

Запобіжний захід щодо засудженого до набрання вироком законної сили залишити попередній -взяття під вартою.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 у відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди відповідно 3673 грн. 50 коп. та 100 000 грн., а всього 103 673 (сто три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 74 коп. судових витрат, що були виплачені апеляційним судом Житомирської області потерпілим та свідкам у відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань до суду.

Речові докази по справі: господарський візок, що знаходиться в камері зберігання речових доказів прокуратури Ємільчинського району, повернути власниці - ОСОБА_4 її ОСОБА_20; металевий дріт, що зберігається при справі, знищити.

Череп, фрагменти ребер та інших кісток трупа ОСОБА_5, що знаходяться в прокуратурі Житомирської області, повернути потерпілому ОСОБА_1для їх поховання.

Дві відеокасети із записами слідчих дій по даній справі повернути в прокуратуру Житомирської області для їх послідуючого використання.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено касаційне подання до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим -в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.