Справа № 361/7487/18

Провадження № 2-а/361/100/19

21.03.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Броварськийміськрайонний суд Київськоїобласті в складі:

головуючої судді                Радзівіл А.Г.

за участю секретаря                Бас Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП у Чернігівській області ДПП ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

                                        В С Т А Н О В И В:

       Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ВР № 275334 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

       Свій позов обґрунтовує тим, що 03.11.2018 року він рухався по трасі Київ-Чернігів на автомобілі Volkswagen LT 28, д.н.з АІ 7889 АЕ. На 98 км його зупинили працівники поліції. Позивач зазначає, що він виконуючи вимогу працівників поліції у відповідності до правил дорожнього руху, зупинив транспортний засіб, відстебнув ремінь безпеки для того, щоб дістати документи, які були у нього в маленькій сумці на поясі.

Коли працівник поліції підійшов до транспортного засобу, на його вимогу позивач пред’явив водійське посвідчення та свідоцтво РСА № 229651 про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen LT 28, д.н.з АІ 7889 АЕ.

Працівник поліції сказав, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 підлягає проходженню обов’язкового технічного контролю. Відсутність підтвердження проходження такого контролю є порушенням правил дорожнього руху, що містить ознаки адміністративного правопорушення, за яке передбачено адміністративне стягнення у відповідності до ст. 121 КУпАП.

Позивач вказує, що він звернув увагу працівника поліції на той факт, що у відповідності до статті 35 ЗУ ”Про дорожній рух” обов’язковий технічний контроль транспортних засобів не проводиться для транспортних засобів, які не є вантажними та які не використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Також наголосив на тому, що транспортний засіб Volkswagen LT 28, д.н.з АІ 7889 АЕ він використовує для власних потреб, а саме для поїздок на дачу, що розташована в Чернігівській області.

Не зважаючи на пояснення ОСОБА_1 поліцейський взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ОСОБА_2 склав постанову серії ВР №275334 про накладення адміністративного стягнення та її копію вручив ОСОБА_1

Згодом, ознайомившись зі змістом постанови, ОСОБА_1 побачив, що в постанові зазначено два правопорушення: керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов (ч.3 ст. 121 КУпАП) та порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ч.5 ст. 121 КУпАП).

З огляду на наведене вважає постанову від 03.11.2018 року серії ВР № 275334 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.ч. 3; 5 ст. 121 КУпАП протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення повинно бути закрите.

Так, поліцейський взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ОСОБА_2 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП у зв’язку з тим, що на його думку транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 підлягає обов’язковому технічному контролю. На чому ґрунтуються його висновки під час прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення в постанові не зазначено, усно він пояснити не зміг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, що затверджений постановою КМУ від 30.01.2012 р. № 137 визначено, що не підлягають проведенню обов'язкового технічного контролю легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації.

Згідно свідоцтва РСА № 229651 про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen LT, д.н.з. НОМЕР_1 є фургоном малотоннажним — В, повною масою 2700 кг з об’ємом двигуна 2400. Зі змісту свідоцтва РСА № 229651 вбачається, що керування ним дозволяється водіям, які мають водійську категорію ”В”.

За визначеннями, наведеними у Законі України ”Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-ІІІ: автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

У п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08.05.93 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на певні категорії, серед яких категорії: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; СІ - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).

Таким чином, керування будь яким вантажним транспортним засобом дозволяється водіям, що мають категорії ”С1” та ”С”.

Також п. 2.13 ПДР визначено, що транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 — мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А — мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 — квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В — автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, — восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С1 — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D1 — призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії Б1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D — призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е, DЕ — состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;

Т — трамваї та тролейбуси.

Отже, наведена норма ПДР вказує на те, що транспортні засоби, зазначені до категорії С1 не є вантажними.

З аналізу вищевикладених норм випливає, що автомобіль позивача, типу - фургон малотоннажний - В, підпадає під категорію транспортного засобу ”легковий”, а тому у разі невикористання його з метою отримання прибутку, обов’язковому технічному контролю не підлягає.

Згідно із пп.15 п.2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, що затверджений постановою КМУ від 30.01.2012 р. № 137, транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку, за винятком транспортних засобів, що експлуатуються на умовах лізингу.

Як зазначалося, ОСОБА_1 використовує автомобіль Volkswagen LT 28, д.н.з АІ 7889 АЕ виключно для власних потреб.

Серед іншого, також слід звернути увагу на те, що у полісі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6001237, яким забезпечений автомобіль Volkswagen LT 28 в розділі 8 зазначено, що даний транспортний засіб не підлягає обов’язковому технічному контролю.

Окрім того, ОСОБА_1 не погоджується з тим, що він вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП. Як вже зазначалося, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, був пристебнутий ременем безпеки та відстебнув його лише для того щоб дістати документи. Окрім того, під час спілкування ОСОБА_1 с працівником поліції, останній жодного разу не зазначив, що ОСОБА_1 був не пристебнутий ременями безпеки.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що постанова серії ВР № 275334 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП, винесена поліцейським взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ОСОБА_2 є протиправною та підлягає скасуванню.

Звертаю увагу суду, що у відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, згідно вимог зазначеної статті в таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

       30 листопада 2018 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами спрощеного провадження. Призначено розгляд справи на 05 лютого 2019 року.

       20 грудня 2018 року відповідач отримав копію позовної заяви із додатками,ухвалу про відкриття провадження у справі та судову повістку.

       25 січня 2019 року відповідач відправив на адресу суду відзив на позовну заяву,в якому зазначив про наступне. Відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають,при цьому посилається на вимоги ст.23 ЗУ ”Про Національну поліцію”, Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306,(зі змінами та доповненнями) відповідно до Закону України ”Про дорожній рух”, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

       Відповідач зазначає, що позивач 03 листопада 2018 року о 9 год.30 хв. рухався на автомобільній дорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичи на 98 км., керував автомобілем Volkswagen LT 28, д.н.з АІ 7889 АЕ, який обладнаний засобом пасивно безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, при цьому, не пройшов обов’язковий технічний контроль для транспортних засобів, які йому підлягають,чим порушив вимоги п.п.2.3. в) та п.п. 31.3 б) Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 та ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посилаючись на Порядок проведення обов’язково технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу” від 30 січня 2012 року за № 137.

       Відповідач вказує, що періодичність проходження обов’язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомностю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років – кожні два роки. Відповідач зазначає, що головним моментом у з’ясуванні чи необхідно транспортному засобу проходити обов’язковий технічний контроль є тип такого транспорту та його час експлуатації (вказаний автомобіль 1991 року випуску).

       Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснення на дала аналогічні змісту позовної заяви.

       Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з’явилися, про день, часта місце розгляду справи були належним чином повідомлені. До суду поданий вище зазначений відзив в якому відповідач просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Не заперечував проти розгляду справи у його відсутності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, який був належним чином повідомлений, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Суд, вислухавши представника позивача, повно та всебічно з’ясувавши обставини у справі, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачено, щопорушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту ”б” пункту 31.3 Правил дорожнього руху,  забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Частина 1  статті 35 Закону України ”Про дорожній рух”  визначає, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Згідно ч. 2  ст. 35 Закону України ”Про дорожній рух” обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені  Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Судом встановлено, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожного руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 275334, встановлено, що 03 листопада 2018 року о 9 год. 30 хв. ОСОБА_1 рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичи на 98 км., керуючи автомобілем Volkswagen LT 28, д.н.з АІ 7889 АЕ, який обладнаний засобом пасивно безпеки не був пристебнутий ременем безпеки, при цьому, не пройшов обов’язковий технічний контроль для транспортних засобів, які йому підлягають, чим порушив вимоги п.п.2.3. в) та п.п. 31.3 б) Правил дорожнього руху, а тому до нього застосовано адміністративне стягнення штраф на користь держави в розмірі 340 грн. 00 коп. передбачене ч.ч. 3, 5 ст.121 КУпАП.

До постанови додається відеозапис БК СВ -00051.

В судовому засіданні оглянутий наданий відеозапис від 03 листопада 2018 року з якого вбачається лише щодо роз’яснення прав та обов’язків поліцейським особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та роз’яснено, що водій повинен сплатити 340 грн. штрафу, а в разі не сплати вказана сума буде становити 680 грн. Інших будь-яких даних, відомостей чи обставин наданий відеозапис не містить, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом.

       Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen LT 28, д.н.з АІ 7889 АЕ вбачається, що транспортний засіб 1991 року випуску, по типу ТЗ фургон малотоннажний – В, повною масою 2700 кг.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання щодо правильного складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, частиною 4 зазначеної статті на суд покладається обов'язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п.п. 2.3, 31.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовується при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність складання ним постанови про адміністративне правопорушення, а саме вимог п. 2.3, 31.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП.

Крім того, як вбачається із наданого відеозапису поліцейський порушив порядок передбачений ст. ст. 245, 251 КУпАП щодо притягнення особи до адміністративної відпвоідальності та складання постанови серії ВР № 275334 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП.

Керуючись ч.3, 5 ст.121 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241,242, 246, 255, 286, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -

В И Р І Ш И В :

        Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ВР № 275334 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 про застосування адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                        Радзівіл А.Г.