П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 821/766/18

П’ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

                   суддів  – Димерлія О.О.,

                                – ОСОБА_1,

за участю: секретаря судового засідання – Пальоної І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду, прийняте 19 червня 2018 року у складі суду судді Гомельчука С.В. по справі за позовом Приватного підприємства «НАСА» до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Приватне підприємство «НАСА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС України, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № UA508070/2018/000026/2 від 28 березня 2018 року.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року адміністративний позов Приватного підприємства «НАСА» до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці ДФС №UA508070/2018/000026/2 від 28 березня 2018 року про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення та невірного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, а також перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме в поданому до митного оформлення контракті № СН-UА-15/12/16 від 15.12.2016 згідно 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару; надана декларантом калькуляція виробника LINYI TALAI PLASTIC CO, LTD) від 23.08.2017 № б/н на товар «Плівка  ПВХ». що ввозиться на виконання контракту № СН-иіА-15/12/16 від 15.12.2016 стверджує, що у митну вартість товару, не включено витрати на страхування та транспортування товару з Китаю до митної території України; заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою ніж прямі витрати на виробництво, у відповідності до п.5.5 вищезазначеного контракту розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати протягом 30 діб після отримання товару на склад покупця, а п. 2.5 передбачає здійснення передоплати затовар до початку його виробництва; здійснивши порівняння рівня заявленої митної вартості задекларованого товару з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснювалося в Херсонській та інших митницях ДФС інформація про які наявна в Херсонській митниці, було встановлено, що заявлений рівень митної вартості товарів не відповідає інформації наявній у митного органу.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2016 року ПП "НАСА" уклало контракт № CH-UA-15/12/16 з компанією LINYI TAILAI PLASTIK CO LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах CIF Odessa/CIF Chornomorsk/ CIF Yuzhniy (Україна) продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" – будівельні матеріали в номенклатурі, кількості та цінам згідно супровідних документів (а.с. 20-24).

Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним контрактом позивачем через представника ФОП ОСОБА_2 до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Херсонської митниці ДФС 28 березня 2018 року було подано митну декларацію №UA508070/2018/000317, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 64368,86 доларів США (а.с. 15).

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист; рахунок – фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до контракту; договір про надання послуг митного брокера (а.с. 16)

При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі – АСАУР) виявлено ризики, а саме, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов'язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України (далі – МК України).

Так, за результатами перевірки змісту контракту № CH-UA-15/12/16 від 15 грудня 2016 року відповідачем встановлено, що відповідно до п. 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. Отже, на думку відповідача, такі витрати не включені позивачем до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та не були заявлені декларантом, як складова митної вартості.

Також, відповідачем встановлено, що вартість ПФХ сировини у задекларованому товарі коливається від 330 до 400 дол/тону, в той час як ринкова вартість ПВХ у Китаї складала 900-920 дол/тону. Окрім того, фактурна вартість товару Плівка ПВХ 0,5*1260 взагалі є меншою за вартість сировини. Відповідач стверджує, що у відповідності до п. 5.5 наведеного контракту, розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати протягом 30 діб після отримання товару на склад покупця, а п.2.5 передбачає здійснення передоплати за товар до початку його виробництва. Декларантом не було надано митному органу додаткову угоду та/або комерційні документи, в яких міститься інформація про заміну зазначених умов договору.

З огляду на вказане, відповідачем зроблено висновок, що документи надані ПП "НАСА" для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, внаслідок чого відповідачем на підставі ч. 3 ст. 53 МК України було запропоновано ПП "НАСА" надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також повідомлено декларанта, що згідно з п.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (а.с. 13-14,35).

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційна пропозиція; висновок Херсонської торгово-промислової палати; витяг з мережі інтернет щодо інформації про товар (а.с. 31-34).

28.03.2018 року відповідачем прийнято рішення № UA508070/2018/000026/2 про коригування митної вартості товарів (а.с. 11-12), яке є предметом оскарження у даній справі.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Так, правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями МК України.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума   всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах  Верховного Суду України                                від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, проте відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. При цьому,  з оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих ПП «НАСА» документів.

Так, однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем тієї обставини, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме: в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-15/12/16 від 15 грудня 2016 року, відповідно до пункту 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару.

Надаючи оцінку вказаному доводу відповідача, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно п. 3.1 договору № CH-UA-15/12/16 від 15 грудня 2016 року, поставка товару здійснювалась на умовах CIF-ODESSA.

Відповідно до умов поставки CIF (Cost, Insurance and Freight), згідно міжнародних правил Інкотермс-2010, термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З наведеного вбачається, що витрати і фрахт для доставки товари до порту України оплачені продавцем товару згідно застосованого терміну "CIF", яким відповідне передбачено. Додаткове зазначення аналогічної інформації в п.4.2 договору, як того вимагає відповідач не має сенсу.

Правила Інкотермс-2010 також не передбачають обов'язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування та транспортування товару, а лише на його вимогу. Перелік витрат, що одразу не включені до вартості товару, та які необхідно додати до фактурної вартості для визначення митної вартості товару зазначено у ч.10 ст.58 МК України. Під час декларування митної вартості, відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості). Більш того, надання цих документів митним органам України не передбачено жодним міжнародним документом з митної справи.

Стосовно наявності, на думку відповідача, протиріччя між пунктом 2.4 контракту та п.5.5 цього ж контракту, в частині взаєморозрахунків за товар між продавцем та покупцем, судом першої інстанції вірно встановлено, що умови взаєморозрахунків визначені в п.п. 5.1 – 5.6 договору № CH-UA-15/12/16 від 15 грудня 2016 року, натомість п. 2.4, на якій посилається відповідач передбачає лише обов’язок продавця товару, в день отримання передплати повідомити покупця про початок виробництва товару. В той же час, жодним пунктом договору не передбачено проведення передплати за товар або додаткових умов, щодо початку його виробництва або підготовки до відправки позивачу. Отже, вказаний припис п. 2.4 договору жодним чином не може бути сприйнятий як наявність додаткових (не включених до митної вартості) витрат позивача з приводу придбання ним товару згідно договору № CH-UA-15/12/16 від 15 грудня 2016 року, а є лише неточністю такого договору.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 року (справа №815/329/17) зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Щодо посилання митного органу на те, що декларантом неподані всі необхідні документи для встановлення митної вартості товарів, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування   - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає, що наведені документи не відноситься до переліку обов’язкових документів, що мають надаватися митному органу для підтвердження митної вартості товарів (згідно ст. 53 МК України), а тому ненадання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості товарів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2018 року (справа № 815/2013/15).

Відносно твердження відповідача про те, що вартість ПВХ сировини у задекларованому товарі коливається від 330 до 400 долл/тону, в той час як ринкова вартість ПВХ в Китаї складала 900-920 дол/тону, а фактурна вартість товару плівки ПВХ 0,5*1260 взагалі є меншою за вартість сировини, судом першої інстанції вірно встановлено, що калькуляція виробника не подавалась під дану поставку, а тому не може прийматись до уваги, як обставина яка спростовує визначену в супровідних документах вартість товару. Крім того, джерело на яке послався відповідач, визначивши вартість ПВХ сировини у задекларованому товарі, а саме – Щотижневик «Ринок полімерів» (www.cheam-coulder.ru) № 4 від 26 січня 2018 року, не може використовуватись при визначенні відповідної вартості, так як являється комерційним виданням. Наведене підтверджується застереженням, що міститься у даному виданні, а саме: «…настоящий обзор, основанный на данных, полученных от участников рынка и подготовленных специалистами ICIS и MRC, является исключительно субъективным мнением аналитиков ICIS и MRC. ICIS и MRC не предоставляют гарантий и не несут ответственность за последствия решений, принятых на основании информации, содержащейся в обзоре.».

Як вірно зазначено судом першої інстанції, самі по собі посилання відповідача на те, що додатково надані витяги з мережі Інтернет, які містять інформацію щодо ціни товару на комерційних умовах FOB (Китай), не можуть бути враховані при підтвердженні заявленої митної вартості, оскільки фактично продаж товарів здійснюється на інших комерційних умовах (CIF Україна), оскільки вказаний відповідачем недолік, не впливає на митну вартість товарів. Враховуючи викладене, наведені митним органом розбіжності не узгоджуються із вимогами частини 3 статті 53 МК України, оскільки безпосередньо не стосуються числових значень та не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо  ненадання відповідачем переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, то "за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 15 січня 2018 року № 807170/2018/1246, а саме: 1,31 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 67573 кг*1,31=88520,63 дол. США).

Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Проте вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - які числові значення митної вартості відповідних товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. При цьому надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Звежинський проти Польщі", заява N 34049/96 відповідно до п. 71 якого суд повторює, що позбавлення  майна,  у значенні цього речення,  може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах,  передбачених законом.  Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа  Брумареску).  Суд нагадує,  що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між  загальними  інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див.  рішення у справі "Pressos Compania Naviera S.  A." та інші проти  Бельгії" від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено,  якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний  тягар  (див.  цит.  вище  рішення  у справі Спорронга і Льонрота. При цьому,  п. 73 суд   підкреслює,  що,  розглядаючи  питання,  які  мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже  послідовно  (див.  цит.  вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України»,  заява № 23620/05, відповідно до п. 17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, відповідно суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508070/2018/000026/2 від 28 березня 2018 року.

При цьому доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року по справі за позовом Приватного підприємства «НАСА» до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів – залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року по справі за позовом Приватного підприємства «НАСА» до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя:                                                               М.П. Коваль

Суддя:                                                                                     О.О. Димерлій

Суддя:                                                                                      О.І. Шляхтицький