Справа № 469/1409/15-к

Провадження № 1-кп/484/26/19 р.

Кримінальне провадження № 42015160000000109

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - Панькова Д.А., суддів: Мельничука О.В., Закревського В.І.

секретаря судового засідання - Панчук О.М.

за участю прокурорів - Кернасовського О.Ю., Калача Р.В., Лященко А.В.

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника: Сільницького І.В.

за відсутності потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представника потерпілої ОСОБА_5 Федяєва С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Вербка Чечельницького району Вінницької області, одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_8, проживаючого за адресою АДРЕСА_10, з вищою освітою, працюючого на посаді судді Суворовського районного суду м. Одеси, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_9, з вищою освітою, не працюючого, є особою з інвалідністю третьої групи, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160000000109 від 24.02.2015 року органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та для третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 15.01.2007 року ОСОБА_1 призначено суддею Суворовського районного суду Одеси.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 2012 №4322-VІ ОСОБА_1 обраний на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси безстроково.

Таким чином, ОСОБА_1, як суддя місцевого суду, відповідно до 2 Примітки до статті 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно з присягою судді, проголошеної ОСОБА_1 19.02.2007, останній присягнув чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим. Стаття 21 Конституції України визначає, що усі люди є вільні і рівні у гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 та частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Згідно з вимогами частини 4 статті 54 вказаного Закону суддя зобов'язаний: своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; втримуватися правил суддівської етики та додержуватися присяги судді.

Відповідно до статей 1, 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути закладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції на березень 2015 року, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.

Стаття 4 указаного Кодексу передбачає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, а ст.5 зобов'язує суд поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до статті 160 ЦПК України під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу. головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та обєктивного з'ясування обставин справи.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що судові рішення викладаються у таких формах: ухвали; рішення; постанови. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або відкриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших спадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом встановлення ухвал. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, і у випадках, передбачених статтями 389-6 та 389-11 цього Кодексу, - встановленням ухвали.

У частинах 1, 2 та 6 статті 209 ЦПК України зазначено, що суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали траву. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановления.

Таким чином, суддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 наділений від імені держави повноваженнями здійснювати правосуддя. При цьому він зобов'язаний суворо дотримуватись вимог чинного законодавства України.

У той же час, ОСОБА_1 протиправно використав надану йому владу судді з метою особистого незаконного збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі, вступивши для цього у попередню змову зі своїм знайомим ОСОБА_2

Під час досудового розслідування встановлено, що у ході виконання своїх повноважень судді Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 познайомився з громадянином ОСОБА_2

При цьому, в один із днів у лютому 2015 року, але не пізніше 24.02.2015, ОСОБА_2 познайомився в м.Одесі з громадянкою ОСОБА_7, яка та підставі нотаріально посвідченої довіреності представляла інтереси свого співмешканця ОСОБА_4 щодо ведення від імені останнього справ по оформленню права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, будучи обізнаним про наміри ОСОБА_7 визнати у судовому порядку право власності на указану квартиру за громадянином ОСОБА_4, вирішив протиправно збагатитися за рахунок коштів останньої, вступивши для цього у попередню змову з суддею Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1., направлену на спільне вчинення, з метою особистого протиправного збагачення за рахунок чужого майна, вимагання та одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в розмірі 5500 доларів для себе та ОСОБА_1 за вчинення останнім дій із використанням наданої йому влади як судді місцевого суду, в інтересах ОСОБА_7 та її співмешканця ОСОБА_4, а саме: швидкого розгляду цивільної справи за вищевказаним позовом ОСОБА_4, винесення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а також визнання за ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно.

З цією метою ОСОБА_2 в один із днів у лютому 2015 року в м.Одесі повідомив ОСОБА_7, що для визнання права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру йому необхідно подати цивільний позов до Суворовського районного суду міста Одеси, а він (ОСОБА_2.) домовиться з тим суддею цього суду, якому буде розподілено позов для розгляду, щодо здійснення швидкого розгляду справи та прийняття рішення на користь ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_7, що за швидкий розгляд справи та прийняття рішення про задоволення цивільного позову про визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 вона повинна передати йому для подальшої передачі відповідному судді Суворовського районного суду міста Одеси неправомірну вигоду в розмірі 5500 доларів США, погрожуючи, що в іншому випадку позов задоволений не буде.

Після цього, 24.02.2015 ОСОБА_7 звернулася до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з заявою про вчинення ОСОБА_2 злочину та у подальшому діяла під контролем правоохоронних органів.

04.03.2015 року до Суворовського районного суду міста Одеси було подано цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та визнання за ОСОБА_4 права власності на зазначену квартиру. Розгляд цивільної справи за вказаним позовом, як і було обумовлено раніше ОСОБА_2 та ОСОБА_1, було розподілено на суддю Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діячи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою, розрообили детальний план спільного вчинення цього злочину та розподілили собою функції щодо його реалізації. Відповідно до вказаного плану ОСОБА_2 мав діяти як пособник, сприяючи своїми діями в отриманні ним та суддею ОСОБА_1. неправомірної вигоди, а саме повинен був повторно висунути вимогу ОСОБА_7 про передачу 5500 доларів СЛА за винесення рішення про задоволення цивільного позову ОСОБА_4, створити умови для їх вимушеної передачі та одержати вказану неправомірну вигоду ОСОБА_7 для подальшого розподілу коштів між спільниками.

Відповідно до їх злочинної домовленості, отриману від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 5500 доларів США вони планували розподілити наступним чином: 3000 доларів США ОСОБА_2 повинен був передати ОСОБА_1, а решту коштів у сумі 2500 доларів США залишити собі.

При цьому, відповідно до розробленого злочинного плану, з метою гарантованого отримання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах ОСОБА_4 вищевказаних дій суддею ОСОБА_1. із використанням йому влади, ОСОБА_2 повинен був на зустрічах із ОСОБА_7 висловлювати останній вимоги про обов'язковість передачі обумовленої неправомірної вигоди в сумі 5500 доларів США до прийняття ОСОБА_1 кінцевого судового рішення у зазначеній цивільній справі, погрожуючи, що у разі невиконання їх вимог ОСОБА_1 буде затягувати розгляд і відмовить у задоволенні позову ОСОБА_4, що порушить законні права та інтереси останнього.

У свою чергу ОСОБА_1 відповідно до розробленого плану вчинення злочину, використовуючи свою владу та службові повноваження судді Суворовського районного суду м.Одеси, повинен був відкрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_10 та, у разі згоди ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду в указаному розмірі, провести розгляд цієї справи у найбільш стислий термін, без участі другої сторони цивільного провадження, та винести заочне рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, а також визнання за ОСОБА_4 права власності на указане нерухоме майно.

05.03.2015 року суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою, реалізуючи вказаний злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, прийняв ухвалу про відкриття провадження у справі N°523/3387/15-ц за вищевказаним цивільним позовом ОСОБА_4

Після цього ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, виконуючи відведену йому роль у реалізації їх спільного злочинного наміру, 10.03.2015, у другій половині дня, перебуваючи в салоні автомобіля «ЗАЗ SENS», державний номер НОМЕР_1, за адресою: м.Одеса, пл.Незалежності, поблизу магазину «Будинок меблів», повторно повідомив ОСОБА_7, що за прийняття рішення про задоволення цивільного позову і визнання права власності ОСОБА_4 на зазначене вище нерухоме майно, вона повинна передати йому для подальшої передачі судді ОСОБА_1 неправомірну вигоду всього в розмірі 5500 доларів США, а того дня - першу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, погрожуючи, що в іншому випадку вказаний суддя буде довго проводити розгляд справи та відмовить у задоволенні цивільного позову ОСОБА_4

Того ж дня, тобто 10.03.2015, усвідомлюючи реальність указаних погроз та настання негативних наслідків для законних прав та інтересів ОСОБА_4, ОСОБА_11 передала ОСОБА_2 на його вимогу для судді ОСОБА_1 частину вимагаємої неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США (що по курсу НБУ складало 12 670 грн.).

Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, реалізуючи їх спільний злочинний намір, спрямований отримання неправомірної вигоди на загальну суму 5500 доларів США, висловив ОСОБА_7 вимогу надати йому на наступній зустрічі ще одну частину неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США для передачі цих коштів судді ОСОБА_1 до початку розгляду ним позову.

При цьому ОСОБА_2, створюючи умови, за яких особа буде вимушена погодитись надати неправомірну вигоду, під час цієї розмови висловив погрози ОСОБА_7 про те, що у разі відмови надати грошові кошти в якості неправомірної вигоди, рішення про задоволення цивільного позову і визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 суддя ОСОБА_1 не прийме, а навпаки відмовить у задоволенні позову.

11.03.2015 року отримані від ОСОБА_7 за наведених обставин в якості першої частини неправомірної вигоди, що ними спільно вимагалася, кошти в сумі 500 доларів США ОСОБА_2, діючи умисно, як пособник, на виконання спільного з ОСОБА_1 злочинного наміру, передав останньому у приміщенні Суворовського районного суду м.Одеси розташованому за адресою: м. Одеса, вул.Чорноморського Козацтва, будинок № 68. Одержаною неправомірною вигодою в сумі 500 доларів США ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

12.03.2015 року близько 14 години 30 хвилин, ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_1 злочинного плану на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою як пособник в одержанні останнім неправомірної вигоди, перебуваючи за адресою: м.Одеса, пл.Незалежності, під час зустрічі з ОСОБА_7 повідомив їй, що суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 призначив слухання по справі на 18.03.2015 та повторно висловив їй вимогу про необхідність передачі усієї суми неправомірної вигоди до початку судового розгляду.

При цьому ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та створюючи умови, за яких ОСОБА_7 буде вимушена погодитись надати неправомірну вигоду, під час цієї розмови продовжив висловлювати погрози ОСОБА_7 з приводу того, що у разі відмови надати неправомірну вигоду у раніше обумовленому розмірі в сумі 5500 доларів США, суддя ОСОБА_1 буде затягувати розгляд справи та відмовить у задоволенні позову ОСОБА_4

17.03.2015 року біля 17 години 30 хвилин ОСОБА_2, втілюючи спільний з ОСОБА_1 злочинний намір щодо одержання неправомірної вигоди, перебуваючи в салоні автомобіля «ЗАЗ SENS», державний номер НОМЕР_1, за адресою: м.Одеса, пл.Незалежності, поблизу магазину «Будинок меблів», діючи умисно, як пособник, отримав від ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_1 другу частину неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США. (що по курсу НБУ складало 44 480 грн.).

При цьому, не отримавши у повному обсязі раніше обумовлену суму неправомірної вигоди, ОСОБА_2 знову висловив вимогу ОСОБА_7 передати останню частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США до початку судового розгляду 18.03.2015, погрожуючи, що у протилежному випадку ОСОБА_1 відмовить у задоволенні позову.

Того ж дня, 17.03.2015 року, при отримані від ОСОБА_7 за наведених обставин в якості другої частини неправомірної вигоди, що ними спільно вимагалися, кошти в сумі 2000 доларів США ОСОБА_2, діючи умисно, як пособник, на виконання спільного з ОСОБА_1 злочинного наміру, передав останньому біля приміщення Суворовського районного суду м.Одеси за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва, будинок №68.

18.03.2015 року, приблизно о 15.00 годині, перебуваючи неподалік приміщення Суворовського районного суду м.Одеси по вул.Чорноморського Козацтва, будинок №68, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи як пособник, за попередньою змовою з ОСОБА_1, продовжуючи виконувати свою роль у їх спільному злочинному повторно висловив вимогу ОСОБА_7 надати йому для подальшої передачі судді ОСОБА_1 останню частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США, погрожуючи в разі відмови, що ОСОБА_1 відмовить у задоволенні позову.

Одразу після цього, перебуваючи за тією ж адресою, ОСОБА_2, сприяючи в одержанні ОСОБА_1 неправомірної вигоди, діючи умисно, на виконання їх спільного злочинного плану, отримав від ОСОБА_7 останню частину неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США (що по курсу НБУ складало 66 720 грн.) для передачі судді ОСОБА_1, про що відразу повідомив останнього по мобільному телефону.

У свою чергу суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, реалізуючи їх спільний злочинний намір, спрямований на отримання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в розмірі 5500 доларів США за прийняття рішення про задоволення цивільного позову ОСОБА_4 і визнання його права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4, будучи повідомленим ОСОБА_2 про одержання останньої частини неправомірної вигоди, що ними вимагалася, в сумі 3000 доларів США, 18 березня 2015 року, близько 15 години 52 хвилини, оголосив у приміщенні Суворовського районного суду м.Одеси за зазначеною вище адресою рішення у цивільній справі №523/3387/15-ц про задоволення позову ОСОБА_4 і визнання його права власності на вказане нерухоме майно.

Завершуючи виконання спільного злочинного плану, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.03.2015, у період з 16 до 17 години, перебуваючи у тому ж приміщенні Суворовського районного суду м.Одеси, одержану від ОСОБА_7 останню частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США розподілили між собою у раніше обумовленому цими спільниками розмірі, а саме: кошти в сумі 500 доларів США ОСОБА_2 передав ОСОБА_1, а решту неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США за погодженням з останнім залишив собі.

Надалі, в ході проведення огляду місця події та обшуків, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було вилучено отриманні раніше в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_8 грошові кошти.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у загальній сумі 5500 доларів США (що по курсу НБУ складає 123 870 грн.), що на момент вчинення злочину більше ніж у 200 разів - перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, на переконання органу досудового розслідування, своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третіх осіб дії, з використанням службового становища, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України.

За результатами досудового розслідування кримінального провадження стороною обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України - пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

У відповідності до обвинувального акту, ОСОБА_2 познайомився з суддею Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1

При цьому, в один із днів у лютому 2015 року, але не пізніше 24.02.2015, ОСОБА_2 познайомився в м. Одесі з громадянкою ОСОБА_7, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності представляла інтереси свого співмешканця ОСОБА_4 щодо ведення від імені останнього справ по оформленню права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_2, будучи обізнаним про наміри ОСОБА_7 визнати у судовому порядку право власності на указану квартиру за громадянином ОСОБА_4, вирішив протиправно збагатитися за рахунок коштів останньої, вступивши для цього у попередню змову з суддею Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1., направлену на спільне вчинення, з метою особистого протиправного збагачення за рахунок чужого майна, вимагання та одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в розмірі 5500 доларів СІІІА для себе та ОСОБА_1 за вчинення останнім дій із використанням наданої йому влади як судді місцевого суду, в інтересах ОСОБА_7 та її співмешканця ОСОБА_4, а саме: швидкого розгляду цивільної справи за вказаним позовом ОСОБА_4, винесення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також визнання за ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно.

З цією метою ОСОБА_2 в один із днів у лютому 2015 року в м.Одесі повідомив ОСОБА_7, що для визнання права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру йому необхідно подати цивільний позов до Суворовського районного суду міста Одеси, а він (ОСОБА_2.) домовиться з суддею цього суду, якому буде розподілено позов для розгляду, щодо здійснення швидкого розгляду справи та прийняття рішення на користь ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_7, що за швидкий розгляд справи та прийняття рішення про задоволення цивільного позову і визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 вона повинна передати йому для подальшої передачі відповідному судді Суворовського районного суду міста Одеси неправомірну вигоду в розмірі 5500 доларів США, погрожуючи, що в іншому випадку позов задоволений не буде.

Після цього, 24.02.2015 ОСОБА_7 звернулася до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з заявою про вчинення ОСОБА_2 злочину та у подальшому діяла під контролем правоохоронних органів.

04.03.2015 року до Суворовського районного суду міста Одеси було подано цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та визнання за ОСОБА_4 права власності на зазначену квартиру. Розгляд цивільної справи за вказаним позовом, як і було обумовлено раніше ОСОБА_2 та ОСОБА_1, було розподілено на суддю Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діячи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою, розробили детальний план спільного вчинення цього злочину та розподілили між собою функції щодо його реалізації. Відповідно до вказаного плану ОСОБА_2 мав діяти як пособник, сприяючи своїми діями в отриманні ним та суддею ОСОБА_1. неправомірної вигоди, а саме повинен був повторно висунути вимогу ОСОБА_7 про передачу 5500 доларів США за винесення рішення про задоволення цивільного позову ОСОБА_4, створити умови для їх вимушеної передачі та одержати вказану неправомірну вигоду від ОСОБА_7 для подальшого розподілу коштів між спільниками.

Відповідно до їх злочинної домовленості, отриману від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 5500 доларів США вони планували розподілити наступним чином: 3000 доларів США ОСОБА_2 повинен був передати ОСОБА_1, а решту коштів у сумі 2500 доларів США залишити собі.

При цьому, відповідно до розробленого злочинного плану, з метою гарантованого отримання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах ОСОБА_4 вищевказаних дій суддею ОСОБА_1. із використанням наданої йому влади, ОСОБА_2 повинен був на зустрічах із ОСОБА_7 висловлювати останній вимоги про обов'язковість передачі обумовленої неправомірної вигоди в сумі 5500 доларів США до прийняття ОСОБА_1 кінцевого судового рішення у зазначеній цивільній справі, погрожуючи, що у разі невиконання їх вимог ОСОБА_1 буде затягувати розгляд і відмовить у задоволенні позову ОСОБА_4, що порушить законні права і інтереси останнього.

У свою чергу ОСОБА_1 відповідно до розробленого плану вчинення злочину використовуючи свою владу та службові повноваження судді Суворовського районного суду м. Одеси, повинен був відкрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_10 та, у разі згоди ОСОБА_7 надати -неправомірну вигоду в указаному розмірі, провести розгляд цієї справи у найбільш стислий термін, без участі другої сторони цивільного провадження, та ухвалити заочне рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а також визнання за ОСОБА_4 права власності на указане нерухоме майно.

05.03.2015 року суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою, реалізуючи вказаний злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, прийняв ухвалу про відкриття провадження у справі № 523/3387/15-ц за вищевказаним цивільним позовом ОСОБА_4

Після цього ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, виконуючи відведену йому роль у реалізації їх спільного злочинного наміру, 10.03.2015, у другій половині дня, перебуваючи в салоні автомобіля «ЗАЗ SENS», державний номер НОМЕР_1, за адресою: м. Одеса, пл. Незалежності, поблизу магазину «Будинок меблів», повторно повідомив ОСОБА_7, що за прийняття рішення про задоволення цивільного позову і визнання права власності ОСОБА_4 на зазначене вище нерухоме майно, вона повинна передати йому для подальшої передачі судді ОСОБА_1 неправомірну вигоду всього в розмірі 5500 доларів США, а того дня - першу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, погрожуючи, що в іншому випадку вказаний суддя буде довго проводити розгляд справи та відмовить у задоволенні цивільного позову ОСОБА_4

Тоді ж дня, тобто 10.03.2015, усвідомлюючи реальність указаних погроз та настання негативних наслідків для законних прав та інтересів ОСОБА_4, ОСОБА_7 передала ОСОБА_2 на його вимогу для судді ОСОБА_1 частину вимагаємої неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США (що по курсу НБУ складало 12 670 грн.).

Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, реалізуючи їх спільний злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди на загальну суму 5500 доларів США, висловив ОСОБА_7 вимогу надати йому на наступній зустрічі ще одну частину неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США для передачі цих коштів судді ОСОБА_1 до початку розгляду ним позову.

При цьому ОСОБА_2, створюючи умови, за яких особа буде вимушена погодитись надати неправомірну вигоду, під час цієї розмови висловив погрози ОСОБА_7 про те, що у разі відмови надати грошові кошти в якості неправомірної вигоди, рішення про задоволення цивільного позову і про визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 суддя - ОСОБА_1 не прийме, а навпаки відмовить у задоволенні позову.

11.03.2015 року отримані від ОСОБА_7 за наведених обставин в якості частини неправомірної вигоди, що ними спільно вимагалася, кошти в сумі 500 доларів США ОСОБА_2, діючи умисно, як пособник, на виконання спільного з ОСОБА_1 злочинного наміру, передав останньому у примішенні Суворовського районного суду м.Одеси розташованому за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва, будинок № 68. Одержаною неправомірною вигодою в сумі 500 доларів США ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

12.03.2015 року, близько 14 години 30 хвилин, ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_1 злочинного плану на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою як пособник в одержанні неправомірної вигоди, перебуваючи за адресою: м.Одеса, пл.Незалежності, під час зустрічі з ОСОБА_7 повідомив їй, що суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 призначив слухання по справі на 18.03.2015 року та повторно висловив їй вимогу про необхідність передачі всієї суми неправомірної вигоди до початку судового розгляду.

При цьому ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та створюючи умови, за яких ОСОБА_7 буде вимушена погодитись надати неправомірну вигоду, під час цієї розмови продовжив висловлювати погрози ОСОБА_7 з приводу того, що у разі відмови надати неправомірну вигоду у раніше обумовленому розмірі в сумі 5500 доларів США, ОСОБА_1 буде затягувати розгляд справи та відмовить у задоволенні позову ОСОБА_4

17.03.2015 року біля 17 години 30 хвилин ОСОБА_2, втілюючи спільний з ОСОБА_1 злочинний намір щодо одержання неправомірної вигоди, -перебуваючи в салоні автомобіля «ЗАЗ SENS», державний номер НОМЕР_1, за адресою: м. Одеса, пл. Незалежності, поблизу магазину «Будинок меблів», умисно, як пособник, отримав від ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_1 другу частину неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США. (що по курсу НБУ складало 44 480 грн.).

При цьому, не отримавши у повному обсязі раніше обумовлену суму неправомірної вигоди, ОСОБА_2 знову висловив вимогу ОСОБА_7 передати останню частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США до початку судового розгляду 18.03.2015, погрожуючи, що у протилежному випадку ОСОБА_1 відмовить у задоволенні позову.

Того ж дня, 17.03.2015, отримані від ОСОБА_7 за наведених обставин в якості другої частини неправомірної вигоди, що ними спільно вимагалася, кошти в сумі 2000 доларів США ОСОБА_2, діючи умисно, як пособник, на виконання спільного з ОСОБА_1 злочинного наміру, передав останньому біля приміщення Суворовського районного суду м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, будинок № 68.

18.03.2015 року, приблизно о 15.00 годині, перебуваючи неподалік приміщення Суворовського районного суду м. Одеси по вул. Чорноморського Козацтва, будинок № 68, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи як пособник, за попередньою змовою з ОСОБА_1, продовжуючи виконувати свою роль у їх спільному злочинному плані повторно висловив вимогу ОСОБА_7 надати йому для подальшої передачі судді ОСОБА_1 останню частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США, погрожуючи в разі відмови, що ОСОБА_1 відмовить у задоволенні позову.

Одразу після цього, перебуваючи за тією ж адресою, ОСОБА_2, сприяючи в одержанні ОСОБА_1 неправомірної вигоди, діючи умисно, на виконання їх спільного злочинного плану, отримав від ОСОБА_7 останню частину неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США (що по курсу НБУ складало 66 720 грн.) для передачі судді ОСОБА_1, про що відразу повідомив останнього по мобільному телефону.

У свою чергу суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи попередньою змовою з ОСОБА_2, реалізуючи їх спільний злочинний намір, спрямований на отримання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в розмірі 5500 доларів США за прийняття рішення про задоволення цивільного позову ОСОБА_4 і визнання його права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, будучи повідомленим ОСОБА_2 про одержання останньої частини неправомірної вигоди, що ними вимагалася, в сумі 3000 доларів США, 18 березня 2015 року, близько 15 години 52 хвилини, оголосив у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси за зазначеною вище адресою рішення у цивільній справі №523/3387/15-ц про задоволення позову ОСОБА_4 і визнання його права власності на вказане нерухоме майно.

Завершуючи виконання спільного злочинного плану, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.03.2015 року, у період з 16 до 17 години, перебуваючи у тому ж приміщенні Суворовського районного суду м.Одеси, одержану від ОСОБА_7 останню частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США розподілили між собою у раніше обумовленому цими спільниками розмірі, а саме: кошти в сумі 500 доларів США ОСОБА_2 передав ОСОБА_1, а решту неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США за погодженням з останнім залишив собі.

Надалі, в ході проведення огляду місця події та обшуків, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було вилучено отриманні раніше в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_8 грошові кошти.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у загальній сумі 5500 доларів США (що по курсу НБУ складає 123 870 грн.), що на момент вчинення злочину більше ніж у 200 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у інкримінованому йому злочині не визнав повністю, суду пояснив наступне:

- суддею Суворовського районного суду міста Одеси він працює з 15.01.2007 року, обвинувачений ОСОБА_12 є його давнім знайомим, з котрим познайомився задовго до того, як став суддею, стосунки між ними були і залишаються добрі, взаємовідносини товариські, грошові кошти у 2015 році один одному не передавали, зазначена цивільна справа надійшла у його провадження в порядку авторозподілу, як у будь-якому суді України, з канцелярії суду, після їх розподілу через автоматизовану систему авторозподілу, до якого жоден суддя ніякого відношення не має та жодним чином впливати не може, отримана помічником 05 березня 2015 року, тому про будь-які домовленості у лютому місяці з ким-небудь мова йти не могла через відсутність справи в суді взагалі. Справа була призначена у передбачений Законом строк у судове засідання та сторонам направлено судові повістки з відповідними матеріалами, при цьому звернув увагу, що усі інші справи, що надходили у цей період, призначались у такі ж самі строки в залежності від категорії справи та предмету спору, оскільки із самого початку своєї роботи житлові спори розглядає кожну середу, сімейні - понеділок, стягнення і справи окремого провадження - вівторок та четвер. При розгляді даної цивільної справи була присутня представник позивача ОСОБА_7 за довіреністю від позивача, разом з нею у судове засідання з'явився і ОСОБА_2, однак участі у справі він не приймав та був разом зі своєю знайомою як вільний слухач;

- жодних розмов між ним та ОСОБА_13 або ОСОБА_7 з приводу даної справи не було, і це підтверджується матеріалами справи, оскільки надані матеріали НСРД щодо ОСОБА_2, зокрема відеозаписи, не відповідають фактичному часу їх здійснення, зокрема розгляд цивільної справи розпочався о 15 год. 14 хв. 18.03.2015 року, а надані записи розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 начебто відбувалися о 15 год. 31 хв. та 15-35 год., тобто під час судового засідання, що практично неможливо, оскільки під час усього судового процесу здійснювалась аудіофіксація і ОСОБА_2 разом із ОСОБА_7 перебували в залі, розгляд справи було завершено проголошенням вступної та резолютивної частини рішення о 15 год. 54 хв.;

- він вперше побачив ОСОБА_7 у залі судового засідання при розгляді зазначеної цивільної справи, оскільки вона представляла інтереси позивача, до цього часу він її раніше не бачив та не спілкувався, як і в подальшому - після початку кримінального переслідування, оскільки за увесь час перебування справи в суді вона жодного разу не з'явилась; під час розгляду справи вона надавала пояснення та через серетаря передавала оригінал довіреності, паспорт, технічний висновок щодо вартості нерухомого майна та CD-диск з фотографічними картками спірної квартири;

- під час обшуку кабінету та автомобіля грубо порушувались процесуальні норми, права та обов'язки не роз'яснювались, адвоката Сільницького І.В. на його вимогу не допустили, у кабінеті вільно переміщались особи, які не зазначені у протоколі обшуку, двері в приймальну періодично зачинялись, там перебували невідомі особи, при цьому поняті приймали участь і допомагали слідчому та прокуророві, перебираючи речі у шкафу, відеозапис постійно переривали, посилаючись на необхідність зарядки відеокамери, усі події вважав провокацією та спробою дискредитувати його як суддю, пов'язаною зі створенням перешкод для переведення до суду апеляційної інстанції, що додатково підтвердив прокурор Ноздрін, першим запитанням якого було з'ясування, чи дійсно він як суддя мав намір бути суддею апеляційного адміністративного суду, повідомив, що ніколи до дисциплінарної відповідальності не притягувався, виявив намір бути суддею апеляційного суду та змінити напрямок з цивільної на адміністративну юрисдикцію, склав відповідні іспити і було рішення ВККСУ від 29.01.2013 року про рекоментування його суддею Апеляційного адміністративного суду Одеської області, яке понад два роки Верховною Радою України не розглядалось;

- зазначені в Ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 17.03.2015 року грошові кошти у сумі 500 доларів США з переліком кожної купюри віднайдено не було, натомість вилучено усі грошові кошти, що були у нього та його дружини, що жодного відношення до справи не мали;

- звернув увагу також на ту обставину, що у грудні 2014 року подавався аналогічний позов, який перебував у судді ОСОБА_43., і представником ОСОБА_4 у тій справі був адвокат Федяєв С.В., про що є відповідний витяг з договору №09/12/2014 року від 09.12.2014 року про надання правової допомоги, тому подальше надання довіреності на ім'я ОСОБА_7, інтереси якої після внесення відомостей про злочин представляв і по цей час представляє також адвокат Федяєв С.В., свідчить про готування до провокації злочину з їх сторони;

- з метою документування можливих неправомірних дій з боку сторонніх осіб, ним у службовому кабінеті та приймальній було встановлено відкриті відеокамери, які працівниками прокуратури були вилучені під час обшуку та фізично пошкоджені, оскільки їх виявлення та вилучення відбулось через кілька годин після початку слідчих дій і вони містили безперервний запис усіх подій та інформацію грубого нехтування процесуальних норм та скоєння працівниками правоохоронних органів злочинних дій щодо підкидання та підміни або помічення вилучених у нього грошових коштів, які жодного відношення до справи не мали;

- щодо вилучених грошових коштів, зазначив, що у будинок, де вони з дружиною проживали, двічі проникали невідомі особи, останній раз 13.01.2015 року, з приводу чого були звернення до правоохоронних органів, тому усі кошти він зберігав при собі, а вилучені три тисячі доларів США належать синові ОСОБА_14, котрий на річницю весілля разом з дружиною перебували на відпочинку і залишили свої заощадження батькам на зберігання;

-звернув увагу на незаконність дій працівників прокуратури та ГУБОЗу, які здійснювали обшук та підкинули гроші у приймальній судді його помічникові у розмірі 500 доларів США та пачку патронів ПМ у будинку за місцем проживання, звернувши увагу, що необхідності у збереженні таких патронів не було, пістолет ПМ у нього є, але травматичної дії і такі бойові патрони використати неможливо, та має більш потужну мисливську зброю калібром 7,62 мм. і патрони до неї, тому підкидання патронів ПМ виглядало недоречно, і дані матеріали в подальшому прокуратура виділила та передала до органів внутрішніх справ;

- активність дій сторони захисту на стадії досудового розслідування, подання численних скарг до суду та інших звернень, призвела до образ зі сторони працівників прокуратури та прийняття ними емоційних поступків, пов'язаних з фальсифікацією доказів у даній справі, передання відеоматеріалів під час досудового розслідування активістам, їх розміщення в мережі інтернет, надання слідчим ОСОБА_52. до Генеральної прокуратури неправдивих відмовстей, що стало підставою звернення до ВККСУ через понад 6 місяців після вручення підозри з клопотанням про відсторонення, задоволення такого клопотання та скасування цього рішення Постановою ВАСУ, який встановив факт надання слідчим неправдивих відомостей;

- про безпідставність обвинувачення та завдання виключно направлення справи до суду, а далі у всьому звинуватити суд, свідчить поведінка прокуратури Одеської області протягом усього часу після передання справи до суду в Миколаївську область, оскільки старший групи прокурорів неодноразово змінювався і ні один з них жодного разу не з'явився у судові засідання в Березанський районний суд Миколаївської області та лише один раз у даний суд, оскільки їм достовірно відомо усі деталі цієї справи і підтримувати обвинувачення та відповідати на запитання суду краще місцевому прокуророві, який жодного відношення до розслідування не мав, хоча прокурори, які приймали участь при обшуці та приймали подальші процесуальних рішення по цей час працюють і мали б достойно завершити свою роботу та при впевненості у своїй позиції, - отримати підвищення, збільшення розміру заробітної плати.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сільницький І.В. звернули увагу суду на суттєві порушення працівниками правоохоронних органів діючого законодавства під час здійснення процесуальних дій на стадії досудового розгляду справи, зокрема зазначили:

- обвинувачення судді ОСОБА_1 пред'явлено неналежною посадовою особою, а саме слідчим військової прокуратури ОСОБА_15, тому не можна вважати, що воно пред'явлено взагалі статусу підозрюваного не набув. Усі слідчі дії в період з 16.03.2015 року по 29 квітня 2015 року проводились військовою прокуратурою, підписання підозри судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 здійснювались безпосередньо військовим прокурором ОСОБА_44 - в порушення ст.216 КПК України та Наказу Генерального Прокурора України №12гн-1 "Про особливості діяльності військових прокуратур" від 20.08.2014 року, чинного на час вчинення таких дій, що ним в подальшому було визнано, оскільки своєю ж Постановою від 29 квітня 2015 року заступник Генерального прокурора - головний військовий прокурор ОСОБА_44 підписав постанову про визначення підслідності за прокуратурою Одеської області та передачу усіх матеріалів з тих підстав, що згідно п.13 Наказу Генерального Прокурора України №12гн-1 "Про особливості діяльності військових прокуратур" від 20.08.2014 року, досудове розслідування здійснюється за фактом вчинення злочину, який не відноситься до особливо важливих кримінальних правопорушень у воєнній сфері, тобто, заступник Генерального прокурора - головний військовий прокурор ОСОБА_44 повністю визнав даною постановою неправомірність проведення слідчих дій військовою прокуратурою з 16.03.2015 року по 29.04.2015 року;

- 24.02.2015 року о 13-00 год. майор міліції ОСОБА_16 прийняв від ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженки м.Одеси, у її присутності, котра, як зазначено у протоколі, мешкає за адресою: АДРЕСА_5, усну заяву, згідно якої вона заявила, що представляє інтереси громадянина ОСОБА_4. На підставі вказаної заяви ОСОБА_7 відомості про злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, були внесені в ЄРДР 25.02.2015 року. Разом з тим, така заява подана та прийнята з грубими порушеннями діючого законодавства, а саме: ОСОБА_7 повідомила недостовірні дані щодо місця свого проживання, оскільки зазначила не існуючу у м.Одесі адресу, що підтверджується довідкою про відсутність адреси АДРЕСА_5; ОСОБА_7 повідомила недостовірні дані про те, що є представником ОСОБА_4, оскільки на 13-00 годину 24.02.2015 року вона не мала від нього довіреності, - таку довіреність вона дійсно отримала, однак нотаріусом довіреність була посвідчена о 15 годні 28 хвилин того ж дня, що свідчить про відсутність у неї права діяти від імені ОСОБА_4 станом на 13-00 год., а наданою довіреністю вона була уповноважена виключно на представдення інтересів ОСОБА_4 в суді - без права передання чи отримання грошових коштів; з урахуванням місцезнаходження у цей час ОСОБА_7, що підтверджується даними геолокації за номером її телефону, отриманого за Ухвалою слідчого судді, вона не перебувала за "місцем подання заяви", на момент прийняття від неї заяви її місцезнаходження було: АДРЕСА_8. Таким чином, ОСОБА_7, звернувшись з відповідною усною заявою, повідомила недостовірні дані про не існуючий злочин, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.383 КК України. Отже, працівниками ГУБОЗу здійснена неправомірна реєстрація заяви про злочин від неуповноваженої особи;

- згідно Ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.03.2015 року про проведення обшуку, отриманої за зверненням неналежного суб'єкта - військової прокуратури, було зазначено п'ять купюр з переліком серії та номерів кожної з них, які повинні були віднайти працівники правоохоронних органів. Інші грошові кошти не існували і до ухвали про обшук не вносились;

- бланк для опису грошей, що здійснено 17 та 18.03.2015 року, із секретної частини ГУБОЗу отримано лише 19.03.2015 року, про що зазначено на зворотній стороні бланку, що вказує на відсутність цих коштів у ГУБОЗ на момент здійснення опису;

- протокол огляду та помічення грошових коштів від 18 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. спільно з оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченка Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року №12/2-987т - є злочином, оскільки прокурор відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. на той час взагалі не був включений до групи прокурорів, він до групи прокурорів був включений лише у квітні 2015 року, тому і приймати постанову не мав законних підстав, а протокол огляду та помічення грошових коштів від 18 березня 2015 року складався працівниками ГУБОЗ після фактичного вилучення особистих коштів ОСОБА_1, про що свідчить штамп секретної частини на зворотній стороні протоколу, датований на наступний день після вилучення коштів, а саме 19.03.2015 року.

- оперуповноваженим ГУБОЗ ОСОБА_18 складено незаконний рапорт щодо обміну 130 тисяч гривень, які взагалі не виділялись фінансовим управлінням органів внутрішніх справ, що підтверджується відповіддю відповідної фінансової установи, на 5 тисяч доларів США у приватного підприємця з 7-го км. ОСОБА_20, - близько 08-00 год. 17.03.2015 року, у той час, коли ОСОБА_20, згідно даних геолокації за його мобільним телефоном, з 07-50 год. по 08-33 год. цього дня рухався з вул.Профспілкової, 19 у м.Одесі в напрямку ринку 7-й км.

- здійснення опису вилучених у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів 17.03.2015 року та 18.03.2015 року у присутності понятих ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_58, відбуватись не могло, оскільки, згідно отриманих на підставі Ухвали суду доказів, а саме даних геолокації номерів телефонів кожного з них та довідки з місця навчання ОСОБА_21, на час вчинення підписів вони перебували в інших місцях м.Одеси;

- слідчий ОСОБА_28 надав недостовірну інформацію до Генеральної Прокуратури, що стало підставою для звернення з поданням до ВККСУ щодо відсторонення судді ОСОБА_1 та прийняття такого рішення, яке в подальшому, саме через надання слідчим неправдивих відомостей, було скасоване Постановою ВАСУ та ці факти встановлені судом;

- слідчий ОСОБА_28 під час здійснення досудового слідства передав стороннім особам змонтований відеоролик з відеореєстратора судді, який 10.09.2015 року, тобто під час проведення досудового розслідування, було розміщено зі сторінки голови ГО "Люстраційна комісія" ОСОБА_24 в мережу інтернет, однак у судовому засіданні стороною обвинувачення надано пошкоджений відеореєстратор з неможливістю будь-якого відображення інформації, що підтверджено спеціалістами;

- слідчий ОСОБА_28 здійснив фіктивний повторний допит свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_20 10 серпня 2015 року у своєму робочому кабінеті по вул.Щорса, 2-a у м.Одесі, - для усунення розбіжностей у показаннях на стадії досудового слідства, оскільки за даними геолокації зазначені особи у вказаний в протоколах допиту час перебували в інших місцях міста Одеси;

- слідчий ОСОБА_45, нехтуючи вимоги Закону, в порушення норм КПК України та Наказів щодо збереження речових доказів, після передання справи до суду протягом п'яти місяців зберігав їх у своєму службовому кабінеті, у тому числі й грошові кошти, матеріали НСРД, відеореєстратор тощо, які в подальшому були у нього вилучені у зв'язку з проведенням обшуку в його кабінеті та долучались до матеріалів досудового розслідування уже відносно нього, що встановлено Постановою Одеського Окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року в адміністративній справі №815/7401/16, скасованою апеляційною інстанцією, однак залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року;

- технічний паспорт на автомобіль ОСОБА_1, який є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_26 - інваліда війни 2-ї групи, був вилучений прокурором Одеської прокуратури ОСОБА_9 та незаконно утримувався в подальшому слідчим військової прокуратури ОСОБА_15, слідчими Одеської прокуратури ОСОБА_27 та ОСОБА_28, а також старшим групи - прокурором Одеської прокуратури Індиченком Б.Б., - протягом кількох місяців - з 18.03.2015 року по 07.07.2015 року, без накладення арешту на технічний паспорт чи дозволу суду на його вилучення, чим позбавили права використовувати транспортний засіб протягом кількох місяців, що є порушенням права мирного володіння власністю і на що неодноразово вказував ЄСПЛ;

- не виконано Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 06 травня 2015 року у справі № 757/10820/15-к, у якій скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого в особливо важливих справах відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 задоволено частково та зобов'язано негайно повернути вилучене під час обшуку від 18.03.2015 року майно (в тому числі і особисті грошові кошти) його володільцю - ОСОБА_1;

- не виконано Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2015 року по справі № 522/11921/15-к за скаргою адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездільність працівників прокуратури Одеської області, яка полягає у не поверненні тимчсово вилученого майна, вилученого під час обшуку від 18.03.2015 року, якою скаргу задоволено частково. Зобов'язано відповідальних посадових осіб працівників прокуратури Одеської області негайно повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно (обшук від 18.03.2015 року), арешт якого було скасовано за скаргою адвоката Сільницького І.В. ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2015 року.

- не виконано Ухвалу від 01 липня 2015 року Приморського районного суду м.Одеси по справі № 522/12483/15-к по справі скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СУ прокуратури Одеської області, яка виразилася у неповерненні тимчасово вилученого майна, якою скаргу задоволено частково. Зобов'язано слідчого, який здійснює розслідування у кримінальному провадженні № 42015160020000109, повернути ОСОБА_1 тимчасове вилучене майно, яке було вилучено під час проведення 18.03.2015 року обшуку в службовому приміщенні ОСОБА_1, а саме: прилади збереження відеозаписів та дві камери ССD.

- не виконано Ухвалу від 08 вересня 2015 року Апеляційного суду Одеської області по справі №522/17573/15-к, якою апеляційну скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.08.2015 року задоволено. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС 2-го СВ СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_28 про накладення арешту на вилучений 18.03.2015 під час обшуку робочого кабінету судді ОСОБА_1 відео реєстратора моделі «DVR3104E» та зобов'язано негайно повернути власнику ОСОБА_1

Крім того, адвокат Сільницький І.В. повідомив, що на стадії досудового розслідування стороною захисту було подано ряд скарг та слідчими суддями прийнято наступні процесуальні рішення:

- 29 квітня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м. Одеси скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого прокуратури Одеської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за поданою ОСОБА_1 заявою про злочин від 16.04.2015 року задоволено частково. Зобов'язано відповідальних посадових осіб працівників прокуратури Одеської області внести відомості до ЄРДР;

- 20 травня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м.Одеси по справі № 522/8160/15-к скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого прокуратури Одеської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання повідомлення про кримінальне правопорушення - задоволено. Зобов'язано відповідальних посадових осіб працівників прокуратури Одеської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1.№ 2156 від 16.04 2015 року.

- 05 червня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м.Одеси по справі №522/11089/15-к клопотання адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 про відвід старшого слідчого відділу Прокуратури Одеської області ОСОБА_27 задоволено. ОСОБА_27 відсторонено від здійснення досудового розслідуванні у кримінальному провадженні № 42015160020000109.

- 03 липня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/11921/15-к скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Одеської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за поданою Сільницьким І.В. в інтересах ОСОБА_1 заяви про злочин від 18.06.2015 року задоволено частково. Зобов'язано відповідальних посадових осіб працівників прокуратури Одеської області внести відомості до ЄРДР за поданою Сільницьким І.В. в інтересах ОСОБА_1 заяви про злочин від 18.06.2015 року.

- 08 липня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по №522/12006/15-к заяви ОСОБА_26 про скасування арешту майна задоволено частково. Скасовано арешт на: грошові кошти, вилучені під час обшуку, проведеного 18.03.2015 року у розмірі 6500 гривень, 120 доларів, 65 евро.

- 29 липня 2015 року - ухвалою Апеляційного суду м.Києва по справі № 11сс/796/2056/2015 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Індиченка Б.Б. на ухвалу слідчого судді Печерського суду м. Києва від 06 травня 2015 року, якою скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого в особливо важливих справах відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 - задоволено частково.

- 26 серпня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м. Одеси скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Одеської області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, перебаченого ст. 366 КК України, на підставі заяви адвоката та Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 № 4933 від 13.08.2015 року до ЄРДР задоволено частково. Зобов'язано розглянути заяву адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 № 4933 від 13.08.2015 року.

- 01 вересня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м.Одеси по справі №522/16397/15-к задоволено скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України на підставі заяви адвоката Сільницького І.В. № 4790 від 06.08.2015 року до ЄРДР. Зобов'язано посадових осіб прокуратури Одеської області уповноважених на реєстрацію повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення, виконати вимоги ст.214 КПК України щодо розгляду заяви адвоката адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 Відкрито кримінальне провадження за фактом фальсифікації службовими особами прокуратури Одеської області та співробітниками ГУБОЗ ГУМВС України в Одеській області матеріалів кримінального провадження № 42015160020000109 від 25.02.2015 року.

- 17 вересня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Кушніренко Ю.С. від розгляду клопотання слідчого ОСОБА_28 про обмеження строків ознайомлення з матеріалами досудового розслідування задоволено. Слідчого суддю Кушніренко Ю.С. відведено від розгляду клопотання слідчого ОСОБА_28 про обмеження строків ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

- 28 вересня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/18377/15-к скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо несвоєчасного надання відповіді на клопотання сторони захисту про призначення експертизи від 31.08.2015 року задоволено частково. Визнано бездіяльність слідчого щодо несвоєчасного надання відповіді на клопотання сторони захисту про призначення експертизи від 31.08.2015 року протиправною. Зобов'язано уповноважених осіб прокуратури Одеської області розглянути клопотання адвоката Сільницького І.В. про призначення експертизи від 31.08.2015 року.

- 07 жовтня 2015 року - ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/20647/15-к адвокату Сільницькому І.В. в інтересах ОСОБА_1 надано доступ до телекомунікаційних матеріалів вхідних та вихідних дзвінків ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «Астеліт».

- 30 листопада 2015 року - постановою Вищого адміністративного суду України П/800/396/15 задоволено позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Визнано протиправними та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.10.2015 року № 65/вп-15 про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді на два місяці у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Постановою Вищого адміністративного суду України П/800/396/15 встановлено факт фальсифікації слідчим матеріалів кримінального провадження № 42015160020000109 від 25.02.2015 року.

Додатково ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сільницький І.В. повідомили про інші порушення, що на їх переконання суттєво впливають на розгляд даної справи:

- інше майно, що було тимчасово вилучене у ОСОБА_1, на яке не накладався арешт, не повернуто власникові і не надано до суду, та незаконно утримується прокуратурою по цей час, а саме: два телефони, штани.

- вилучено оригінал цивільної справи і до суду не повернуто, а надано як доказ для долучення до кримінальної справи, що унеможливило складання повного судового рішення та призвело до порушення процесуальних прав відповідачки ОСОБА_9 про перегляд заочного рішення - протягом близько чотирьох років при передбаченому 10-денному строці розгляду такої заяви, що є порушенням розумних строків розгляду і може мати як наслідок обгрунтоване звернення до ЄСПЛ;

- вилучений разом з цивільною справою СД-диск з фотографічними картками спірної квартири, що був долучений як доказ до матеріалів цивільної справи, органами прокуратури втрачено;

- порушення права на захист: під час обшуку права не роз'яснювались, адвокат був присутнім біля приміщення суду, однак ні його, ні керівництво суду до кабінету не допустили, під час обшуку автомобіля, на вимогу ОСОБА_1 та його адвоката Сільницького І.В., котрий надав ордер, прокурор ОСОБА_48 не допустив адвоката до участі до цієї процесуальній дії;

- відеореєстратор, який увесь час перебував у слідчих ОСОБА_46 та ОСОБА_28, (спільна власність подружжя ОСОБА_1) та працездатність якого була перевірена і не викликала жодних сумнівів, оскільки відеокліп з нього був змонтований та розміщений за сприяння слідчого ОСОБА_28 в мережі інтернет, - був пошкоджений відповідальними особами прокуратури Одеської області, що підтверджено у судовому засіданні відповідним спеціалістом. На той час безпосередньо відповідав за вилучені речі та здійснював досудове слідство - ОСОБА_28, процесуальним керівником був ОСОБА_47.).

- у квартирі ОСОБА_2 після завершення обшуку його дружиною ОСОБА_29 були знайдені чисті бланки з печатками і підписами понятих, що вказує на готування працівників правоохоронних органів до фальсифікацій;

- Головним Управлінням національної поліції в Одеській області надано відповідь на адвокатський запит, згідно якої повідомлено, що відомості про кримінальне провадження №12015160000000109 внесено слідчим СУ ГУНП в Одеській області ще 13.02.2015 року, а 17.02.2107 року воно об'єднане з кримінальним провадженням №12013170110002718 та постановою прокуратури Одеської області від 21.12.2015 року подальше проведення досудового розслідування у вказаному об'єднаному кримінальному провадженні доручено слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області. Разом з тим, у кримінальному провадженні №12015160000000109 здійснювались процесуальні дії, що стосуються даного кримінального провадження - №42015160000000109.

У зв'язку із зазначеними порушеннями, адвокатом Сільницьким І.В. заявлено ряд клопотань, згідно яких він просив визнати недопустимими доказами та не враховувати їх при прийнятті остаточного судового рішення у даній кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення:

грошові кошти у сумі 500 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - LB96684193EB2, HК36628206ВК11, KL88580838CL12, HК 13941955В11, КК19808326СК11;

грошові кошти у сумі 1065 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - LB35560397A, LF83428102G, LB78497024G, LF10767254G, LB30293404A, LB97238840K, LB05158726A, LF25164561G, HD68827944A, КВ38305356Р, номіналом 20 доларів США - МЕ48416060А, номіналом 10 доларів США - IF04968486A, MF52306672A, SB39411937C, номіналом 5 доларів США - SE43656335A, SE83901512A, FN78938988A;

грошові кошти у розмірі 2000 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - HL22256433C, HB17525725N, DF08536767B, КВ40922518К, KB66865907G, KF42303233D, НВ87174394М, HВ02773609Р, HF88151834B, КВ04342529І, KВ85832313Е, HL94410094F, КВ68389408Р, КВ68389405Р, KL52873768D. КI01609633А, KF10866502C, KВ69159306С, KF10866501C, FG85329607A, грошові кошти у сумі 120 доларів США, наступними купюрами: 100 доларів США - КВЗ16191571; номіналом 10 доларів США - MF56432277A, JE12329651B;

оскільки перераховані грошові кошти не були зазначені в ухвалі Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 17.03.2015 року, а отже були незаконно вилучені в ОСОБА_1, арешт на зазначені грошові кошти також накладено не було, а тому відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України має правовий статус тимчасово вилученого майна. Проте в порушення ч.5 ст.171 КПК України слідчим не було внесено до суду клопотання про арешт вказаного майна і слідчим суддею відповідно ч.6 ст.173 КПК України не прийняте відповідне судове рішення про накладення арешту на таке майно.

Протокол огляду грошових коштів від 17 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. спільно з оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б., який не був включений до складу групи, «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

протокол огляду грошових коштів від 18 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. спільно з оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

протокол огляду помічення грошових коштів від 18 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. спільно з оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

протокол контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на підставі вказаної постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

протокол контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на підставі вказаної постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року № 42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року №42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 26 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року №42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 16 квітня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року №42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при проведенні НСРД № 2 по кримінальному провадженню № 42015160000000109 від 16 квітня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

оскільки не було відкрито обвинуваченому та його захиснику в порядку ст.290 КПК України підставу для складення протоколів - постанову прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 12 березня 2015 року № 21/2-987т;

не було відкрито обвинуваченому та його захиснику в порядку ст.290 КПК України підставу для проведення негласної слідчої (розшукової) дії - ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року, а Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №751/7557/15-к, Провадження № 13-37кс18, такі докази вважаються недопустимими;

відсутній протокол вручення технічного засобу ОСОБА_7 при здійсненні аудіо-відеоконтролю, закріплення на ній технічних приладів, місце та спосіб їх закріплення, тощо, а також протокол особистого обшуку ОСОБА_7 як перед безпосереднім врученням грошових коштів, так і після;

зазначені протоколи складені на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 21/2-987т, однак прокурор відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. взагалі не був включений до групи прокурорів і приймати постанову не мав законних підстав, до групи прокурорів його було включено лише 08.04.2015 року;

Дані Протоколу про прийняття заяви про вчиненя кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 24.02.2015 року та не враховувати при прийнятті остаточного судового рішення по кримінальній справі № 469/1409/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1.т та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, усної заяви ОСОБА_7. та Протоколу про прийняття такої заяви від 24.02.2015 року;

оскільки ОСОБА_7 повідомила недостовірні дані щодо місця свого проживання, оскільки зазначила не існуючу у м.Одесі адресу, що підтверджується довідкою про відсутність адреси АДРЕСА_5; ОСОБА_7 повідомила недостовірні дані про те, що є представником ОСОБА_4, оскільки на 13-00 годину 24.02.2015 року вона не мала від нього довіреності, - таку довіреність вона дійсно отримала, однак нотаріусом довіреність була посвідчена о 15 годині 28 хвилин, що свідчить про відсутність правових підстав діяти станом на 13-00 год. 24.02.2015 року від імені та в інтересах ОСОБА_4; з урахуванням місцезнаходження у цей час ОСОБА_7, що підтверджується даними геолокації за номером її телефону, отриманого за Ухвалою суду, вона не перебувала за "місцем подання заяви", на момент прийняття від неї заяви її місцезнаходження було: АДРЕСА_8. Таким чином, ОСОБА_7., звернувшись з відповідною усною заявою, повідомила недостовірні дані про не існуючий злочин, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.383 КК України.

Відеореєстратор моделі DVR3104, вироблений в КНР фірмою «AHUA TECHNOLOGY», а також відомості, отримані з нього - відео/фотоматеріали,

оскільки Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року в справі № 522/17573/15-к було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС 2-го СВ СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_28 про накладення арешту на вилучений 18 березня 2015 року під час обшуку робочого кабінету судді Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 відеореєстратор моделі DVR3104, вироблений в КНР фірмою «AHUA TECHNOLOGY» в рамках кримінального провадження № 42015160000000109 та зобов'язано негайно повернути відеореєстратор ОСОБА_1;

А також наступні документи:

- протоколи усної заяви ОСОБА_7 від 24.02.2015 року та протоколи допиту її як свідка за 10-13.03.2015 року;

- заяву про визнання потерпілою та протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 19.03.2015 року;

- протокол додаткового допиту потерпілої ОСОБА_7 від 17.04.2015 року;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_4;

- доручення оперативному підрозділу УБОЗ та лист про виділення 130 тис.грн. від 13.03.2015 року (№19, 20 Реєстру);

- рапорт про заміну 130 тис.грн. на 5 тис.доларів США;

- протоколи огляду (огляду та помічення) грошових коштів від 17-18.03.2015 року;

- протоколи контролю за вчиненням злочину за 17-18.03.2015 року та протоколи про результати проведення ОТЗ "аудіо контроль" за 10, 12, 17, 18.03.2015 року (№26-31 Реєстру);

- протоколи про результати проведення ОТЗ щодо зняття інформації від 16.04.2015 року (№32, 33 Реєстру);

- протоколи допитів свідків у вказаний період (№36-48, 65-68 Реєстру);

- протоколи тимчасового доступу до речей та документів, протоколи огляду та обшуків (№73-80 Реєстру);

- оригінал цивільної справи №523/3387/15-ц;

- пояснення ОСОБА_1 від 19.03.2015 року;

- протоколи допиту ОСОБА_1 (№91-95 Реєстру);

- протоколи обшуків кабінету, квартири ОСОБА_2, протоколи огляду з додатками, протокол затримання ОСОБА_2, його обшуку після затримання, доручення про проведення слідчих дій, протокол обшуку автомобіля (№103-116 реєстру);

- протокол додаткового допиту ОСОБА_2, його заява, висновки експерта (№125-138 реєстру);

- у розділі II Реєстру:

- постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу розслідування від 16.03.2015 року;

- витяг з ЄРДР від 17.03.2015 року;

- постанова про дорученя здійснення досудового розслідування гріпі слідчих від 16.03.2015 року;

- постанова про визначення групи прокурорів від 16.03.2015 року;

- постанова про зміну групи прокурорів від 07.04.2015 року;

- постанова про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 29.04.2015 року, якою заступник генерального прокурора ОСОБА_49 визнав незаконність проведення слідчих дій військовою прокуратурою;

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення, клопотання про проведення обшуків від 17.03.2015 року, на підставі яких були постановлені ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.03.2015 року;

- постанови від 19.03.2015 року, 23.03.2015 року та від 10.04.2015 року про визнання вилучених під час обшуків речей та предметів речовими доказами;

- клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_1;

- постанова про проведення освідування ОСОБА_1;

- повідомлення про підозру ОСОБА_1;

- повідомлення про підозру ОСОБА_2 та клопотання про застосування запобіжного заходу до нього;

- постанови про призначення криміналістично і балістичної експертизи від 24.03.2015 року;

постанови про призначення судово-хімічної та судово-технічної експертизи від 02.04.2015 року;

оскільки вони були отримані в порушення ст.216 КПК України та Наказу Генерального Прокурора України №12гн-1 "Про особливості діяльності військових прокуратур" від 20.08.2014 року, чинного на час вчинення таких дій, щодо підслідності та неправомірного отримання таких доказів працівниками військової прокуратури.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у інкримінованому йому злочині не визнав, суду пояснив, що він з ОСОБА_1 знайомі понад 15 років, протягом усього часу знайомства періодично спілкувались в основному при зустрічах, по телефону спілкувались рідко, з приводу розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4, де представником була ОСОБА_7, зазначив, що жодних розмов з ОСОБА_1 не вів, ніяких грошових коштів не передавав, а на прохання свого знайомого ОСОБА_50, надавав їй консультації, поради, за що мав отримати грошову винагороду від ОСОБА_7, однак остання ухилялась від виконання обіцянок та уникала розмов з цього приводу.

Жодних вимог та умов з приводу розгляду цивільної справи за даним позовом він ОСОБА_7 не пред'являв, оскільки справа ще не була у суді, і ні про які хабарі мова взагалі йти не могла, вона сама запропонувала йому винагороду за його послуги, оскільки юридично безграмотна і не знала, як себе вести в суді. Крім того, він запропонував ОСОБА_7 укласти з ним договір про надання юридичних послуг відповідно до закону і зробити довіреність на його ім'я, однак остання на це йому відповіла, що у позивача немає на це можливості, оскільки він моряк і на даний час перебуває у плаванні. Разом з тим, надані прокуратурою відеодокази спілкування з ОСОБА_7 вважав змонтованими, оскільки спілкування між ними хоч і відбувалося, однак зазначені у записах час та місця повністю не відповідають дійсності, записи спілкування не є безперервними і мають явні ознаки монтажу, а спілкування з ОСОБА_1 по телефону з приводу відкладення розгляду справи взагалі не було, телефонувати міг, але не в 2015 році, можливо за кілька місяців до цього, але точно він не пам'ятає, коли він був представником в іншій цивільній справі у іншого судді і запізнювався на засідання.

Також ОСОБА_2 заявив клопотання про визнання недопустимими наступних доказів:

клопотання старшого слідчого другого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області Філіпова С.В. від 26.02.2015 року № 17/1/2-743т - про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2 шляхом негласного зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі «Київстар» та «Інтертелеком» каналу зв'язку НОМЕР_6 та НОМЕР_9 терміном на 60 діб, починаючи з дня підписання ухвали суду;

клопотання старшого слідчого другого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області Філіпова С.В. від 26.02.2015 року № 17/1/2-744т - про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2 шляхом негласного застосування технічних засобів, а саме аудіо-відео контролю особи, негласну фіксацію та обробку із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або за місцем перебування, тощо, терміном 60 (шістдесят) діб, починаючи з дня надання дозволу суду;

ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2015 року № 1968 т та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2015 року № 1967 т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2;

протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 10.03.2015 року, виготовлений - 13.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 5т, що додається до цього протоколу;

протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 12.03.2015 року, виготовлений - 19.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 6 т, що додається до цього протоколу;

протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 17.03.2015 року, виготовлений - 26.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 9 т, що додається до цього протоколу;

протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 18.03.2015 року, виготовлений - 26.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 10, 11т, що додається до цього протоколу,

- посилаючись на Висновок Великої Палати Верховного Суду про застосування норми права в порядку ч.4 ст.442 КПК, у якому зазначено, що за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Належні ОСОБА_2 - грошові кошти у розмірі 1900 доларів США дев'ятнадцять купюр номіналом по сто доларів США кожна з наступними серіями та номерами: LL10247315Е, LВ04512719F, КF47822296А, LВ26250201М, КК69843046С, FF46407782В, LL70223098B, LB33501983К, КF62189494С, ВВ63571052А, FВ81866578В, КВ44390400R, АВ33139782А, HF75727360С, НВ53312306М, НЕ22096444А, LС64505900А, LJ34645582А, LL10247319Е, Флеш накопичувач TRANSCENO 6398505933, телефони марки SAMSUNG SCH - V350, марки NOKIA - 301 на дві сім картки, дві сім картки мобільного зв'язку КИЇВСТАР номер - НОМЕР_7 та МТС номер НОМЕР_8, документи, що належать ОСОБА_2, вилучені під час обшуку з порушенням норм Конституції України, конституційних прав і свобод людини і громадянина, з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, тощо (п3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011), посилаючись на те, що на виконання ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 14.09.2016 року про витребування доказів, до Малиновського районного суду м.Одеси надійшов лист заступника Міністра МВС за №14635/05/15-2016 від 25.10.2016 року, в якому зазначається, що за період з 13 по 16 березня 2015 року вказана сума коштів у розмірі 130 000 тисяч гривен оперуповноваженому ГУБОЗ МВС України ОСОБА_18 по касовому ордеру не видавалась, а даних про належну конвертацію коштів з національної валюти гривні в долари США не надано взагалі. Рішенням Малиновського районного суду міста Одеса від 7.12.2016 у справі № 521/5435/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2017 року, грошові кошти у сумі 1900 доларів США, які вилучені 18.03.2015 року у ході проведення обшуку 18.03.2015 року станом на теперішній час є власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_29, тому вилучені під час обшуку 18.03.2015 року у ОСОБА_2 грошові кошти не є речовими доказами у кримінальному провадженні, їх слід вважати тимчасово вилученим майном.

Протоколи огляду та вручення грошових коштів від 17.03.2015 року і 18.03.2015 року та протокол помітки грошових коштів від 18.03.2015 року складеними співробітниками УБОЗ в Одеській області в рамках кримінального провадження № 42015160000000109 від 25.02.2015 року, з порушенням норм Конституції України, конституційних прав і свобод людини і громадянина, з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою, тощо (п3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011), стверджуючи, що протоколи огляду від 17.03.2015 року та 18.03.2015 року і протокол огляду, помітки та вручення від 18.03.2015 року були складені працівниками УБОЗ в Одеській області - 19.03.2015 року, тобто на наступний день після його затримання, обшуку, вилучення грошових коштів та у зв'язку з тим, що у нього не було вилучено жодної купюри, вказаної в Ухвалі слідчого судді від 17.03.2015 року.

Системний блок чорного кольору «Spire» з жорстким диском ST2000DM001-1CH164 ATA Device та документів які належали гр. ОСОБА_2 і були вилучені у квартирі в АДРЕСА_6, згідно протоколу обшуку від 18.03.2015 року який органи досудового розслідування отримали з порушенням норм Конституції України, конституційних прав і свобод людини і громадянина, з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою, тощо (п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011), оскільки обшук його квартири та вилучення вказаного майна здійснили працівники ГУБОЗ в Одеській області, які не мали відповідно до закону такого права, а слідчий Лещенко А.Л., будучи старшим групи слідчих у кримінальному провадженні №42015160000000109 від 25.02.2015 року, незаконно виніс постанову від 24.03.2015 року про визнання системного блоку чорного кольору «Spire» з жорстким диском ST2000DM001-1CH164 ATA Device та документів які були вилучені з квартири в АДРЕСА_7, речовим доказом.

Потерпілий ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність. Зазначив, що будь яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинувачених він не має (т. 1 а.с. 216).

Потерпіла ОСОБА_7, яка на час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_20 жодного разу в судові засідання не з'явилась, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.

Відносно потерпілої ОСОБА_5, судом було задоволено клопотання прокурора про її виклик та допит як свідка та в подальшому застосовано привід. Суд викликав ОСОБА_5 у судові засідання призначені на 25.10.2018 року, 29.11.2018 року, 21.01.2019 року та на 21.02.2019 року. Відповідно до матеріалів, що надійшли на виконання ухвали про привід свідків від органів поліції, а саме від Суворовського ВП м. Одеси ГУНП в Одеській області на момент відвідування адреси ОСОБА_5 пояснила, що в судове засідання не з'явиться у зв'язку зі своєю зайнятістю (т. 4 а.с. 221).

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, допитавши свідків сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши письмові матеріали справи, речові докази та відеозаписи суд приходить до висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні виходячи з наступного.

Згідно ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі № 4291498 «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.

У п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обовязок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Згідно ч. 1 ст. 458 КПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи на підставах, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 445 цього Кодексу, є обовязковим для всіх судів загальної юрисдикції, які зобовязані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням ВСУ. Однак, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ, навівши відповідні мотиви.

У постановах від 16 березня та 12 жовтня 2017 року, Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-якідокази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти помякшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобовязані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (частини одинадцята, дванадцятастатті 290 КПК).

В свою чергу Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, зберігаючи усталеність судової практики прийняла рішення про відсутність підстав для відступлення від згаданої правової позиції.

Обґрунтовуючи свій висновок Велика Палата вказала наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов'язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб'єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обовязковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Перевіркою матеріалів даного кримінального провадження встановлено, що на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування в порядку ст.. 290 КПК України стороні захисту не надавалися:

ухвала Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2015 року № 1968 т та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2015 року № 1967 т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2.(т. 2 а.с. 90-93);

клопотання старшого слідчого другого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області Філіпова С.В. від 26.02.2015 року № 17/1/2-743т - про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2 шляхом негласного зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі «Київстар» та «Інтертелеком» каналу зв'язку НОМЕР_6 та НОМЕР_9 терміном на 60 діб, починаючи з дня підписання ухвали суду(т. 2 а.с. 94-95);

клопотання старшого слідчого другого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області Філіпова С.В. від 26.02.2015 року № 17/1/2-744т - про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2 шляхом негласного застосування технічних засобів, а саме аудіо-відео контролю особи, негласну фіксацію та обробку із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або за місцем перебування, тощо, терміном 60 (шістдесят) діб, починаючи з дня надання дозволу суду(т. 2 а.с. 96-97);

постанову прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення контролю за вчиненням злочину від 12 березня 2015 року № 21/2-987т (т. 2 а.с. 98);

постанову прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 12 березня 2015 року № 21/2-986т (т. 2 а.с. 99);

доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій ( у порядку ст.. 40 КПК України) від 27.02.2015 року № 17/1/2 - 775т(т. 2 а.с. 100-101);

доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій ( у порядку ст.. 40 КПК України) від 27.02.2015 року № 17/1/2 - 774т(т. 2 а.с. 102-103);

доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ( у порядку ст. 36 КПК України) від 12.03.2015 року № 21/2 - 988т(т. 2 а.с. 104-105).

Всі вищенаведені процесуальні документи були розсекречені лише 19.10.2017 року в той час як кримінальне провадження надійшло на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 08.09.2017 року.

З огляду на вищевикладені позиції судів касаційної інстанції та рішення Європейського суду з прав людини слід визнати не допустимими як вказані докази так і всі докази отримані стороною обвинувачення в подальшому при проведенні процесуальних дій та надані на дослідження суду, а саме:

- протокол огляду грошових коштів від 17 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. спільно з оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б., який не був включений до складу групи, «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

- протокол огляду грошових коштів від 18 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. спільно з оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

- протокол огляду помічення грошових коштів від 18 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. спільно з оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_18 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

- протокол контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на підставі вказаної постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

- протокол контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на підставі вказаної постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б.Б. «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину» від 12 березня 2015 року № 12/2-987т;

- протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року № 42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 19 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року №42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 26 березня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року №42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при аудіо-, відеоконтролю особи за місцем її знаходження від 16 квітня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на виконання доручення від 27 лютого 2015 року №42т/дор органу досудового розслідування на проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при проведенні НСРД № 2 по кримінальному провадженню № 42015160000000109 від 16 квітня 2015 року, складений оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Дудкою В.П. на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2015 року № 1968т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 10.03.2015 року, виготовлений - 13.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 5т, що додається до цього протоколу;

- протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 12.03.2015 року, виготовлений - 19.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 6 т, що додається до цього протоколу;

- протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 17.03.2015 року, виготовлений - 26.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 9 т, що додається до цього протоколу;

- протокол про результати проведення ОТЗ «аудіо контроль» за 18.03.2015 року, виготовлений - 26.03.2015 року та відповідної інформації що міститься на Картці пам'яті 8 GB micro SDHD інв. № 10, 11т, що додається до цього протоколу.

Для підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, прокурором в ході судового провадження було заявлено клопотання про допит свідків обвинувачення, які були допитані в судовому засіданні.

Так, допитаний 28.09.2018 року судом свідок ОСОБА_25 повідомив, що у той час працював у відділі охорони МВС та чергував з 08-00 год. 17.03.2015 року по 08-00 год. 18.03.2015 року в ГУБОЗ, здійснював реєстрацію відвідувачів, пояснив, що всіх обставин точно не пам'ятає, хто приходив у цей день і до кого сказати не може, своє робоче місце не залишав. З приводу повторного допиту 10.08.2015 року слідчим ОСОБА_52. нічого по суті згадати не міг, зазначивши зпочатку, що такого допиту не було, але засумнівався і згадав, що дійсно слідчий його викликав і щось уточнював.

Допитаний 25.10.2018 року судом свідок ОСОБА_34 повідомив, що у той час працював у суді та здійснював реєстрацію заяв, пояснив, що дана справа була передана помічнику судді після їх авторозподілу через автоматизовану систему документообігу суду. Всіх обставин розгляду даних цивільних справ точно не пам'ятає.

Допитана у судовому засіданні 29.11.2018 року суддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_51 повідомила, що з аналогічним позовом позивач звертався раніше і справа перебувала у її провадженні, однак залишена без розгляду через недоліки, потім ще раз подали.

Допитаний у судовому засіданні 29.11.2018 року суддя Суворовського районного суду міста Одеси у відставці ОСОБА_35 повідомив, що на той час перебував на посаді голови суду, повернувся близько 17 години до суду з апеляційної інстанції та йому повідомили, що відбуваєтсья обшук у судді ОСОБА_1, при цьому звернув увагу, що раніше відбувались обшуки у двох інших суддів, однак такого ставлення ніколи не було, адміністрацію суду та адвоката до приміщення не допустили.

Допитана у судовому засіданні 29.11.2018 року заступник керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_36 повідомила, що заяву зареєстрували у загальному порядку та передали на авторозподіл, подавала заяву представник позивача, інші деталі не пам'ятає.

Також у судовому засіданні були допитані свідки сторони захисту.

Допитаний у судовому засіданні 29.11.2018 року ОСОБА_37 повідомив, що на той час працював помічником судді ОСОБА_1, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 отримав 05.03.2015 року, справу було призначено суддею на 18.03.2015 року, а ним підготовлено усі необхідні матеріали та передано секретареві. Щодо обшуку кабінету судді зазначив, що увесь час перебував у коридорі біля кабінету, двері кабінету в основному були закриті, а в приймальній, де знаходиться його робоче місце, знаходилась значна кількість сторонніх осіб, які вели себе недостойно, на зауваження відреагували погрозою провчити, після початку обшуку у приймальній за його робочим столом серед судових наказів знайшли 500 доларів США, звідки взялись ці кошти йому не відомо оскільки ніяких грошей на робочому місці він не залишав. Також свідок повідомив, що ОСОБА_2 у цей день чи напередодні у судді не було, суддя взагалі уникає запрошень сторонніх осіб до свого кабінету, звернувши увагу, що у приймальній також робоче місце секретаря, однак її навіть не запрошували при проведенні обшуку, обшук у залі судового засідання не проводили.

Допитаний у судовому засіданні 29.11.2018 року суддя Суворовського районного суду міста Одеси Бузовський Віталій Володимирович повідомив, що на той час перебував на посаді заступника голови суду, під кінець робочого дня 18.03.2015 року йому повідомили, що прорвалися невідомі на 4 поверх, він піднявся до них, однак його не пустили, старший групи вийшов та не дозволив приймати участь керівництву суду, інші особи у нецензурній і грубій формі не допускали до службових приміщень, із приміщення суду взагалі нікого не випускали, потім дозволили виходити, але усіх примусово заставляли при виході просвічувати руки, повідомив, що з'явився адвокат, але також не допустили. Члени групи вільно під час обшуку виходили надвір, вільно переміщалися, кілька осіб, що перебували у приймальній, ходили туди-сюди, також працівники СБУ були в коридорі. Додатково свідок зазначив, що при обшуках у інших суддів завжди запрошувалось та було присутнє керівництво суду, керівник апарату суду.

Допитаний у судовому засіданні 29.11.2018 року суддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_53 повідомив, що його кабінет знаходиться поряд з кабінетом ОСОБА_1, усі події відбувались у його присутності, викликав ОСОБА_39, однак нікого до кабінету не пустили. Додатково інформував, що через певний час повідомили, що у судді погіршився стан здоров'я, він запропонував передавати ліки, але не прийняли і не передали, сказали, що все буде добре, їх поведінка була груба до непристойності, звучали погрози.

Допитаний у судовому засіданні 29.11.2018 року суддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_54 повідомив, що його кабінет знаходиться на цьому ж поверсі недалеко від кабінета ОСОБА_1, усі події відбувались у його присутності, у цей час він слухав справу на першому поверсі, а після закінчення розгляду справи його на 4 поверх не допускали, потім дозволили зайти до кабінету, не пускали нікого, у приймальній перебувало багато людей, вони заходили і виходили, двері до кабінету судді були закриті і що там відбувалось ніхто не бачив, у приймальній понятих не було. Також відмітив, що слідчі дії завершились опівночі, керівництво суду та захисників не допустили.

Допитана у судовому засіданні 29.11.2018 року ОСОБА_40 повідомила, що на той час працювала секретарем судового засідання у судді ОСОБА_1, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 отримала від помічника, справу було призначено суддею на 18.03.2015 року, направила сторонам усі матеріали та судові повістки, до зали судового засідання з'явилась представник позивача ОСОБА_7, її особу було встановлено, судді від ОСОБА_7 передавала паспорт, оригінал довіреності, а також для долучення до матеріалів справи оригінал висновку експерта щодо вартості квартири та CD-диск з фотографічними картками приміщень квартири. При її допиті у березні 2015 року слідчий кілька разів намагався не зазначити ту обставину, що у судовому засіданні долучався диск, оскільки, як він повідомив, його ж немає, але вона наполягала на цьому і в протокол допиту така інформація була внесена. Усе засідання відбулося у звичному режимі, в матеріалах був конверт про повідомлення відповідача з відміткою про непроживання, тому справа розглядалась у заочному порядку, після надання пояснень були досліджені письмові докази, представник виступила у судивих дебатах та суддя вийшов до нарадчої кімнати, а близько 16 години оголосив вступну та резолютивну частини рішення. ОСОБА_2 вона до цього не бачила, до судді він не приходив ні у цей день, ні напередодні, на теперішній час знає, що він хороший знайомий судді. Щодо обшуку кабінету судді зазначила, що певний час перебувала у коридорі біля кабінету, двері кабінету в основному були закриті, а в приймальній, де знаходиться її робоче місце, знаходилась значна кількість сторонніх осіб, які вели себе нахабно, після початку обшуку її у приміщення не запрошували, звернула увагу, що перевіряли кожного працівника суду, просвічуючи руки, а їй таку процедуру здійснити не запропонували. Також свідок повідомила, що через кілька днів до суду приходила ОСОБА_7, а через якийсь час працівники правоохоронних органів та вимагали повного тексту рішення, однак їм було роз'яснено, що справу вилучено і повний текст виготовлено буде після повернення справи. Також вона бачила сина судді ОСОБА_55 і адвоката Сільницького І.В., які перебували біля приміщення суду і їх до суду не допустили.

Допитаний у судовому засіданні 29.11.2018 року керівник апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_41 повідомив, що на той час перебував на посаді керівника апарату суду, під кінець робочого дня 18.03.2015 року йому повідомили, що прорвалися невідомі на 4 поверх, він піднявся до них, представився, однак його не допустили, старший групи вийшов та не дозволив приймати участь керівництву суду, інші особи у нецензурній і грубій формі не допускали до службових приміщень, із приміщення суду взагалі нікого не випускали, потім дозволили виходити, але усіх примусово заставляли при виході просвічувати руки, повідомив, що з'явився адвокат та син судді, але їх також не допустили. Члени групи вільно під час обшуку виходили надвір, вільно переміщалися, кілька осіб, що перебували у приймальній, ходили по приміщенню, також працівники СБУ були в коридорі. Додатково свідок зазначив, що його при обшуках у інших суддів завжди запрошували як керівника апарату суду.

Допитаний у судовому засіданні 29.11.2018 року ОСОБА_42 повідомив, що на той час повернувся разом з дружиною з відпочинку, на час поїздки у батьків залишив їх з дружиною збереження - 3 тисячі доларів США, та мав їх забрати у найближчий час, а під кінець робочого дня 18.03.2015 року йому повідомили, що у батька проводиться обшук в кабінеті та у будинку, приїхав разом з адвокатом Сільницьким І.В. та намагалися отимати дозвіл на надання правової допомоги, однак їм у грубій формі було відмовлено. При цьому повідомляв працівників прокуратури, що мати є інвалідом війни 2-ї групи і він має право бути її законним представником, на що також було відмовлено та у цинічній формі інформовано, що сталося - те сталося. Автомобіль батька у цей день перебував на СТО і він разом з працівником ГУБОЗу пригнали його пізно увечері до приміщення суду, після 22 години розпочали обшук автомобіля, адвокат Сільницький І.В. був поряд та надавав ордер прокуророві ОСОБА_57, однак той відмовив у допуску адвоката.

Допитана у судовому засіданні 21.01.2019 року ОСОБА_26 повідомила, що незадовго до цих подій син ОСОБА_14 разом з дружиною були на відпочинку і на час поїздки у них залишили свої збереження - 3 тисячі доларів США, які знаходились у будинку, але у той час, коли вона планувала виїзд до міста, чоловік забирав кошти з собою, оскільки у вересні-жовтні 2014 року та 13.01.2015 року до будинку проникали крадії, тому залишати коштовності було небезпечно. У цей день вона перебувала у місті Одесі, зняла свою пенсію, яку прокурор ОСОБА_56, відібравши її сумку та витрусивши на стіл усе, що в ній було, вилучив, залишивши без жодних коштів на існування. Під час обшуку вона повідомила про свою інвалідність та погане самопочуття, на що прокурор ОСОБА_56 з певним сарказмом запропонував їй свіжого корвалолу, а після прибуття сина з адвокатом Сільницьким І.В., їм не було дозволено увійти до будинку. Під час обшуку працівники вільно переміщувались по будинку, у сейфі зі зброєю чоловіка знайшли пачку патронів від пістолета Макарова, яких ніколи у них не було і не могло бути, оскільки такої зброї не мають, вважала, що ці патрони були підкинуті самими працівниками ГУБОЗу.

У подальшому свідків обвинувачення та потерпілу ОСОБА_5, відносно якої суд задовольнив клопотання прокурора про її виклик та допит як свідка, суд неодноразово викликав у судові засідання, було задоволено клопотання прокурора про їх привід.

Разом з тим, в порушення вимог ч.3 ст.23 КПК України, якою встановлено обов'язок сторони обвинувачення забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, прокурор так і не забезпечив явку у судове засідання зазначених в ухвалі про привід свідків обвинувачення, незважаючи на те, що по причині їх неявки розгляд даного кримінального провадження судом неодноразово відкладався.

У зв'язку з цим, з огляду на положення п.21 ч.1 ст.7, ст.28 КПК України щодо необхідності дотримання розумних строків кримінального провадження, інші свідки обвинувачення не були допитані судом по причині незабезпечення прокурором їх присутності у судовому засіданні.

Таким чином, аналізуючи показання допитаних у судовому засіданні свідків обвинувачення, суд вважає, що свідки обвинувачення підтвердили лише факт виконання суддею ОСОБА_1 службових обов'язків, авторозподілу у передбаченому порядку та перебування у його провадженні цивільної справи за позовом ОСОБА_4 після його повторного звернення до суду з цим позовом у зв'язку з поверненням суддею ОСОБА_43.

Інших даних про наявність обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, зокрема, відомостей про наявність у ОСОБА_1 спільного умислу з ОСОБА_2 на отримання неправомірної вигоди за позитивне вирішення цивільної справи, зазначені свідки не повідомили.

Таким чином, суд вважає, що у показаннях свідків обвинувачення, які вони дали у судовому засіданні, відсутні дані для обґрунтованого висновку про наявність вини у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах пред'явленого обвинувачення.

Також в судовому засіданні судом були оглянуті та дослідженні наступні речові докази і документи, надані прокурором на підтвердження обвинувачення, а саме:

протокол усної заяви про злочин від 24.02.2015 року, прийнятої від ОСОБА_7 про вчиненя кримінального правопорушення (або таке, що готується);

однак, крім даних, які підтверджують факт звернення ОСОБА_7 до правоохоронного органу із заявою про вимагання від неї неправомірної вигоди за винесення позитивного рішення, інших фактичних даних щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначений доказ не містить. Крім того, суд звертає увагу, що на час звернення з такою заявою ОСОБА_7 не могла діяти в інтересах ОСОБА_4, оскільки довіреність на її ім'я була видана через три години після прийняття і реєстрацію заяви про злочин;

крім того, ОСОБА_7 повідомила недостовірні дані щодо місця свого проживання, оскільки зазначила не існуючу у м.Одесі адресу, що підтверджується довідкою про відсутність адреси АДРЕСА_5; ОСОБА_7 повідомила недостовірні дані про те, що є представником ОСОБА_4, оскільки на 13-00 годину 24.02.2015 року вона не мала від нього довіреності, - таку довіреність вона дійсно отримала, однак нотаріусом довіреність була посвідчена о 15 годні 28 хвилин, що свідчить про відсутність правових підстав діяти станом на 13-00 год. 24.02.2015 року від імені та в інтересах ОСОБА_4; з урахуванням місцезнаходження у цей час ОСОБА_7, що підтверджується даними геолокації за номером її телефону, отриманого стороною захисту за ухвалою суду про надання тимчасового доступу, вона не перебувала за "місцем подання заяви", на момент прийняття від неї заяви її місцезнаходження було: АДРЕСА_8.

Судом були досліджені грошові кошти у сумі 500 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - LB96684193EB2, HК36628206ВК11, KL88580838CL12, HК 13941955В11, КК19808326СК11вилучені з лівого карману брюк ОСОБА_1;

- грошові кошти у сумі 500 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - LL57132315D, HB80074518G, LB96166808A, KL88580839C, HB79771152A вилучені зі столу помічника судді під час обшуку у кабінеті ОСОБА_1;

- грошові кошти у розмірі 2000 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - HL22256433C, HB17525725N, DF08536767B, КВ40922518К, KB66865907G, KF42303233D, НВ87174394М, HВ02773609Р, HF88151834B, КВ04342529І, KВ85832313Е, HL94410094F, КВ68389408Р, КВ68389405Р, KL52873768D. КI01609633А, KF10866502C, KВ69159306С, KF10866501C, FG85329607A із барсетки ОСОБА_1;

- грошові кошти у розмірі 1900 доларів США дев'ятнадцять купюр номіналом по сто доларів США кожна з наступними серіями та номерами: LL10247315Е, LВ04512719F, КF47822296А, LВ26250201М, КК69843046С, FF46407782В, LL70223098B, LB33501983К, КF62189494С, ВВ63571052А, FВ81866578В, КВ44390400R, АВ33139782А, HF75727360С, НВ53312306М, НЕ22096444А, LС64505900А, LJ34645582А, LL10247319Е вилучені у ОСОБА_2,

однак перераховані грошові кошти не були зазначені в ухвалі Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 17.03.2015 року, арешт на зазначені грошові кошти також накладено не було, а тому відповідно до ч.7 ст.236 КПК України має правовий статус тимчасово вилученого майна, проте в порушення ч. 5 ст.171 КПК України слідчим не було внесено до суду клопотання про арешт вказаного майна і слідчим суддею відповідно ч.6 ст.173 КПК України не прийняте відповідне судове рішення про накладення арешту на таке майно як тимчасово вилучене.

Також, на виконання ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 14.09.2016 року про витребування доказів, до Малиновського районного суду м.Одеси надійшов лист заступника Міністра МВС за №14635/05/15-2016 від 25.10.2016 року, в якому зазначається, що за період з 13 по 16 березня 2015 року вказана сума коштів у розмірі 130 000 тисяч гривен оперуповноваженому ГУБОЗ МВС України ОСОБА_18 по касовому ордеру не видавалась, а даних про належну конвертацію коштів з національної валюти гривні в долари США не надано взагалі, а рішенням Малиновського районного суду міста Одеса від 7.12.2016 у справі № 521/5435/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2017 року, грошові кошти у сумі 1900 доларів США, які вилучені 18.03.2015 року у ході проведення обшуку 18.03.2015 року є власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_29

Суду було надано стороною обвинувачення відеореєстратор моделі DVR3104, вироблений в КНР фірмою «AHUA TECHNOLOGY», вилучений під час обшуку у кабінеті судді ОСОБА_1 який належить останньому, проте відтворити в судовому засіданні відеозапис з цього реєстратора суд не зміг у зв'язку із відсутністю на жорсткому диску реєстратора будь якої інформації.

Суду було надано стороною захисту ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року в справі № 522/17573/15-к, якою було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС 2-го СВ СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_28 про накладення арешту на вилучений 18 березня 2015 року під час обшуку робочого кабінету судді Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 відеореєстратор моделі DVR3104, вироблений в КНР фірмою «AHUA TECHNOLOGY» в рамках кримінального провадження № 42015160000000109 та зобов'язано негайно повернути відеореєстратор ОСОБА_1;

Також суду прокурором було надано:

- доручення оперативному підрозділу УБОЗ та лист про виділення 130 тис.грн. від 13.03.2015 року (№19, 20 Реєстру);

- рапорт про заміну 130 тис.грн. на 5 тис.доларів США;

- протоколи огляду (огляду та помічення) грошових коштів від 17-18.03.2015 року;

- протоколи контролю за вчиненням злочину за 17-18.03.2015 року та протоколи про результати проведення ОТЗ "аудіо контроль" за 10, 12, 17, 18.03.2015 року (№26-31 Реєстру);

- протоколи про результати проведення ОТЗ щодо зняття інформації від 16.04.2015 року (№32, 33 Реєстру);

- протоколи тимчасового доступу до речей та документів, протоколи огляду та обшуків (№73-80 Реєстру);

- оригінал цивільної справи №523/3387/15-ц;

- протоколи обшуків кабінету, квартири ОСОБА_2, протоколи огляду з додатками, протокол затримання ОСОБА_2, його обшуку після затримання, доручення про проведення слідчих дій, протокол обшуку автомобіля (№103-116 реєстру);

- постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу розслідування від 16.03.2015 року;

- витяг з ЄРДР від 17.03.2015 року;

- постанова про дорученя здійснення досудового розслідування групі слідчих від 16.03.2015 року;

- постанова про визначення групи прокурорів від 16.03.2015 року;

- постанова про зміну групи прокурорів від 07.04.2015 року;

- постанова про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 29.04.2015 року;

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення, клопотання про проведення обшуків від 17.03.2015 року, на підставі яких були постановлені ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.03.2015 року;

- постанови від 19.03.2015 року, 23.03.2015 року та від 10.04.2015 року про визнання вилучених під час обшуків речей та предметів речовими доказами;

- клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_1;

- постанова про проведення освідування ОСОБА_1;

- повідомлення про підозру ОСОБА_1;

- повідомлення про підозру ОСОБА_2 та клопотання по застосування запобіжного заходу до нього;

- постанови про призначення криміналістично і балістичної експертизи від 24.03.2015 року;

- постанови про призначення судово-хімічної та судово-технічної експертизи від 02.04.2015 року.

Сторона захисту просила визнати вказані докази у справі недопустимими з огляду на те, що вони були отримані в порушення ст.216 КПК України та Наказу Генерального Прокурора України №12гн-1 "Про особливості діяльності військових прокуратур" від 20.08.2014 року, чинного на час вчинення таких дій, щодо підслідності та неправомірного отримання таких доказів працівниками військової прокуратури.

Сторона захисту посилається на наступне.

У ст.216 КПК України визначена підслідність органів досудового розслідування.

Згідно ч.4 ст.216 КПК України досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронного органу, покладено на слідчі органи державного бюро розслідувань. Розділом ХІ Перехідних положень КПК України до дня введення в дію положень частини першої та частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч.1 ст.9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій.

Пунктом 1 наказу Генерального прокурора України №12гн «Про особливості діяльності військових прокуратур» від 29.08.2014 року визначені об'єкти, щодо яких на військові прокуратури покладено забезпечити виконання функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів.

Відповідно до п.7 наказу Генерального прокурора України №12 гн від 29.08.2014 слідчі військових прокуратур здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402-421, 425-435 КК України, а також вчинених військовослужбовцями правоохоронних органів та іншими особами, зазначеними у частині 4 статті 216 КПК України, які проходять службу або працюють в державних органах чи установах, указаних у пункті 1 цього наказу.

Однак, серед перелічених у п.1 вказаного наказу приватні підприємці, державні органи та суди чи судді України не зазначені.

Постановою від 29 квітня 2015 року заступник Генерального прокурора - головний військовий прокурор ОСОБА_44 підписав постанову про визначення підслідності даного кримінального провадження за прокуратурою Одеської області(т. 1 а.с. 83).

Колегія суддів вважає, що немає підстав для перевірки відповідності дій заступника Генерального прокурора вимогам наказу Генерального прокурора України №12 гн від 29.08.2014 та не вбачає в даному випадку грубих порушень Кримінального процесуального кодексу України в частині визначення підслідності кримінального провадження, проте вважає, що всі вищенаведені докази слід визнати недопустимими з огляду на вищенаведені порушення стороною обвинувачення ч. 2 ст. 290 КПК щодо надання доступ до матеріалів досудового розслідування.

Суд не вбачає необхідності для визнання недопустимими доказів - протоколів допиту свідків, підозрюваних та потерпілих, проведених на стадії досудового розслідування, оскільки ці документи не приймались судом а показання учасників кримінального провадження отримувались безпосередньо в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення судді про підозру здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником, іншої альтернативи закон не передбачає.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підписано заступником Генерального прокурора України ОСОБА_44 , а вручено слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 за його дорученням, що на думку колегії суддів, є порушенням вимог кримінального процесуального закону ( т.2 а.с.229-236).

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши всі докази обвинувачення у їх сукупності, надані прокурором на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд дійшов наступних висновків.

За змістом п.1, 2 ч.1 ст.91 КПК України, якою встановлено перелік обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 стаття 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Разом з тим, як вбачається з досліджених судом доказів обвинувачення на підставі їх аналізу і оцінки, прокурором не надано суду жодного переконливого доказу, який би за обставин, викладених в обвинувальному акті, підтвердив би наявність у діях ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також би свідчив про причетність обвинувачених до його вчинення.

Крім того, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд враховує, що відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 за допомогою автоматизованої системи документообігу передано для розгляду судді ОСОБА_1

Разом з тим, за змістом положень п.1, ч.1 ст.11-1 ЦПК України, в редакції на час розподілу справи, у загальних судах України функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує, зокрема, об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді.

Відповідно до ч. 3 ст.11-1 ЦПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності.

Згідно ч. 5 чинної статті ЦПК України несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

Разом з тим, звинувачуючи ОСОБА_1 у виникненні у нього спільного умислу з ОСОБА_2 в отриманні неправомірної вигоди за позитивне вирішення цивільної справи, стороною обвинувачення не надано жодного доказу несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Суворовського районного суду міста Одеси, обвинуваченими, чи іншими особами.

Таким чином, відсутність даних доказів з боку сторони обвинувачення викликає у суду обґрунтовані сумніви в наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного злочинного умислу на отримання неправомірної вигоди за позитивне вирішення зазначеної цивільної справи, оскільки відповідно до ч.3 ст.11-1 ЦПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, а сама автоматизована система документообігу суду забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями (п.1, ч.1 ст.11-1 ЦПК України), та на час звернення ОСОБА_7 із заявою про вчинення злочину справа в суді не перебувала.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, ч.4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.

Таким чином, враховуючи, що більшість зібраних у кримінальному провадженні доказів, на думку суду, не мають доказового значення, оскільки у них відсутні відомості щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.91 КПК України, частину доказів суд визнав недопустимими, а інших доказів недостатньо для обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, суд вважає недоведеним, що у їх діях міститься склад інкримінованого їм злочину.

Згідно п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.368, та ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України відповідно, у зв'язку із тим, що не доведено, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України щодо тих доказів доля яких відома суду.

З огляду на те, що накладення та зняття заходів забезпечення кримінального провадження частково вирішувалось під час досудового розслідування, питяння про зняття арештів буде вирішено після звернення до суду зацікавлених осіб окремо від вироку.

Надані суду документи, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису, та електронні носії інформації, слід зберігати при справі.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 368 КК України - та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України - та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_2 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2015 року у вигляді застави в сумі 243600 (двісті сорок три тисячі шістсот)грн. 60 коп. залишити до набрання вироком законної сили.

Відеореєстратор моделі DVR3104, вироблений в КНР фірмою «AHUA TECHNOLOGY», мобільні телефони «HTC» IMEI НОМЕР_12, НОМЕР_13 з сім карткою оператора «Life» НОМЕР_3 та «MI» IMEI НОМЕР_10, НОМЕР_11 з сім картками Інтертелеком № НОМЕР_4 і МТС Україна № НОМЕР_5, грошові кошти у сумі 500 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - LB96684193EB2, HК36628206ВК11, KL88580838CL12, HК 13941955В11, КК19808326СК1,1вилучені з лівого карману брюк ОСОБА_1, грошові кошти у розмірі 2000 доларів США наступними купюрами: номіналом 100 доларів США - HL22256433C, HB17525725N, DF08536767B, КВ40922518К, KB66865907G, KF42303233D, НВ87174394М, HВ02773609Р, HF88151834B, КВ04342529І, KВ85832313Е, HL94410094F, КВ68389408Р, КВ68389405Р, KL52873768D. КI01609633А, KF10866502C, KВ69159306С, KF10866501C, FG85329607A із барсетки ОСОБА_1, вилучені під час обшуку у кабінеті судді ОСОБА_1 - повернути власнику ОСОБА_1.

Грошові кошти у розмірі 1900 доларів США дев'ятнадцять купюр номіналом по сто доларів США кожна з наступними серіями та номерами: LL10247315Е, LВ04512719F, КF47822296А, LВ26250201М, КК69843046С, FF46407782В, LL70223098B, LB33501983К, КF62189494С, ВВ63571052А, FВ81866578В, КВ44390400R, АВ33139782А, HF75727360С, НВ53312306М, НЕ22096444А, LС64505900А, LJ34645582А, LL10247319Е вилучені під час обшуку у ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_2.

Оригінал цивільної справи №523/3387/15-ц, яка зберігається у кримінальній справі (т. 2 а.с. 150 - 210) повернути до Суворовського районного суду міста Одеси,

Надані суду документи, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису, та електронні носії інформації, зберігати при справі.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:

Судді: