УКРАЇНА

КОМПАНІЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №2-а-65/2010

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 січня 2010 року                                                                      селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі судді Брегея Р.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі тієї ж області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до територіального управління Пенсійного фонду України (надалі – Управління) про визнання неправомірними дій щодо відмови у нарахуванні виплат відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»                      (надалі – ОСОБА_2 №1) у період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити цю дію.(а.с.2)

Разом з тим, просив не застосовувати наслідки пропущення строку звернення до суду, мотивуючи тим, що є людиною похилого віку, яка не має  відповідних знань і доступу до нормативних документів.

Твердив, що про Рішення Конституційного Суду України, яке вважає підставою стосовно задоволення позову, дізнався перед зверненням до суду з висвітлення зазначеної події у загальних засобах масової інформації.    

В запереченнях, які надіслані до суду, відповідач вимоги заяви не визнав, мотивуючи тим, що у зазначений строк дія ст.6 Закону №1 зупинялась відповідними законами.(а.с.9-10)

Також стверджував про відсутність правової норми, якою б можливо провести відповідний розрахунок цих виплат.  

Більше того, Управління поставило питання про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 04 січня 2010 року прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.(а.с.11)

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Встановленні судом обставини, що стали підставами звернення до суду.

Позивач відповідно до положень ст.1 Закону №1 набув статусу дитини війни та не є інвалідом.(а.с.5)

За інформацією Управління ОСОБА_1 у період за 2006-2007 роки не нараховувались кошти, передбачені ст.6 Закону №1 (в редакції до 28 грудня 2007 року).(а.с.9-10)

  Відповідач обґрунтовував такі дії наявністю правових підстав, передбачених поточними законами про бюджет, та відсутністю розрахунку мінімальної пенсії за віком.

Юридична оцінка встановлених судом обставин.

    Закон №1 набрав чинності з 01 січня 2006 року.

    Ст.6 Закону №1 (в редакції до 28 грудня 2007 року) передбачалось, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на            30 % мінімальної пенсії за віком.

П.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (надалі – ОСОБА_2 №2) з метою приведення окремих норм законів у відповідність і з цим нормативним документом зупинено протягом того року дію                           ст.6 Закону №1.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону №2» від 19 січня 2006 року п.17 ст.77 виключено, а ст.110 (викладеною цим нормативним документом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону №1, запроваджуються за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Урядом України, за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

ОСОБА_2 опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності               02 квітня того ж року.

Тобто, з цього часу ст.6 Закону №1 знову ж почала діяти.

Але, здійснення цих виплат, могло відбутися лише за певних умов.

Кабінетом Міністрів України протягом того року не приймалось рішення на виконання положень ст.110 Закону №2.

Відтак, встановлені законодавством умови здійснення у 2006 році виплат, передбачених ст.6 Закону №1, не настали.

А тому, дії Управління у 2006 році щодо не нарахування позивачу цих виплат відповідали вимогам чинного законодавства.      

П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (надалі – ОСОБА_2 №3) від 19 грудня 2006 року зупинено протягом того року дію                    ст.6 Закону №1, а ст.111 встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, нараховується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

    Рішенням Конституційного Суду України (надалі – Рішення) від                     09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення                                п.12 ст.71 Закону №3.

          Відтак, втратили чинність лише з дня ухвалення згаданого Рішення.

          Ч.2 ст.95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування.  

         Більше того, приписи Закону №3 прийняті пізніше у часі порівняно                   з ст.6 Закону №1.

А тому, суд дійшов висновку, що положення Закону №3, які визнанні неконституційними, в період  чинності (з 01 січня до 09 липня 2007 року) мали вищу юридичну силу щодо приписів Закону №1.

Після прийняття Рішення знову ж почали діяти положення                              ст.6 Закону  №1.

         За таких обставин, дії Управління стосовно не нарахування позивачу відповідних виплат у період з 01 січня до 09 липня 2007 року відповідали вимогам того діючого законодавства.

         Однак, з урахуванням Рішення Управлінню необхідно було б з 09 липня того року нараховувати і виплачувати позивачу до закінчення звітного періоду кошти, передбачені ст.6 Закону №1.

         Суд встановив, що цього відповідач не вчинив і продовжував керуватися приписами Закону №3, котрі втратили чинність.

         Отже, Управління допустило бездіяльність та, як наслідок, порушення відповідного права.

З урахуванням пояснень ОСОБА_1 стосовно причин пропуску строку звернення та положень ст.2 Закону №1, якою визначається мета надання державної соціальної підтримки, суд дійшов висновку, що вони є поважними, а тому порушене право підлягає захисту.

          Відтак, позовну заяву слід задовольнити частково.

Разом з тим, суд вважає за можливе з метою повного захисту прав позивача, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов’язати суб’єкта владних повноважень не тільки нарахувати відповідні кошти, а і виплатити їх.

При вчиненні цих дій Управлінню необхідно керуватись положеннями  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – ОСОБА_2 №4) з таких підстав.

Цією частиною статті Закону №4 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ч.3 тієї ж статті Закону №4 визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частиною першої даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Однак, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для вирахування розміру щомісячної доплати, передбаченої                 ст.6 Закону №1.

Відтак, це ніяким чином не суперечить приписам ч.3 ст.28 Закону №4.                  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області щодо не нарахування ОСОБА_1 коштів, виплата яких передбачена                  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції станом до 28 грудня 2007 року), у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти, виплата яких передбачена ст.6 Закону України                    «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції станом до 28 грудня                     2007 року), за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3,40 грн.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії, з подальшою подачею скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя      ________