Справа№340/87/18

Провадження № 2/340/6/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді                        Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання                Фурманюк В.М.,

позивача                                                ОСОБА_1,

представників позивача                                ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4                ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників третіх осіб                                ОСОБА_7, ОСОБА_8,                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Верховинська селищна рада Івано-Франківської області, Ільцівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про встановлення факту приналежності господарства до суспільної групи колгоспний двір та визнання права власності на частину будинковолодіння, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом про встановлення факту приналежності станом на 15 квітня 1991 року господарства, що знаходиться в с Ільці присілок Флесівка, 128 Верховинського району Івано-Франківської області до суспільної групи колгоспний двір, та визнання за ним права власності на Ѕ частину будинковолодіння № 128, в с Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.07.2016 померла його мати ОСОБА_11 Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входять житловий будинок № 128, в с Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області та земельна ділянка площею 0,3666 га. Він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, де дізнався про те, що із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_11 звернулися також відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Однак, вважає, що господарство №128 в с Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області в повній мірі не належало на час смерті його матері, оскільки станом на 15.04.1991 належало до категорії «колгоспний двір», а він як член даного колгоспного двору, який проживав разом з матір’ю, яка була головою двору, має рівну частку на майно у даному дворі. Те, що господарство належало до категорії «колгоспний двір» підтверджується тим, що мати ОСОБА_11 була членом колгоспу ім.Коцюбинського, а саме працювала у колгоспі, бригада №2 та вибула з членів колгоспу у 1992 році. Також ОСОБА_11, як колгоспниці колгоспу ім.Коцюбинського засіданням виконавчого комітету Верховинської районної ради було надано дозвіл на перебудову житлового будинку. Крім того, він також був членом даного колгоспу з 1980 року, працював у цеху допоміжних промислів і інтер’єрній бригаді та вибув із членів колгоспу у 1993 році. Він та члени його сім’ї проживали у спірному колгоспному дворі і протягом всього часу своєю працею і коштами брали участь у веденні спільного господарства двору та придбанні його майна.

Оскільки, спірне майно являється колгоспним двором і він має право на Ѕ його частину, однак враховуючи, що спадкодавець за життя не набула у встановленому законом порядку права власності на спадкове майно, а тому він змушений звернутися з позовом до суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 21.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Відповідачем ОСОБА_9 12.04.2018 подано відзив на позов, згідно якого вона не визнає позовні вимоги, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказала, що на час звернення позивача з позовом до суду, спірне майно вже було зареєстроване на праві власності за нею. Крім того, жодного доказу належності спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір» позивачем не представлено. Згідно записів погосподарської книги, також не підтверджено дані обставини. При цьому, юридичне членство двору проводилося шляхом реєстрації сільською Радою складу двору і всіх змін в ньому, що свідчило про приналежність тієї чи іншої особи до членів двору. Як вбачається з наданих до позовної заяви доказів, ОСОБА_1 був зареєстрованим у спільному господарстві протягом 1994-1995 років, а тому не вважається членом колгоспного двору. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалами суду від 17.05.2018 та 11.10.2018 залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Верховинську селищну раду та Ільцівську сільську раду.

Ухвалою суду від 07.08.2018 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Додатково вказав, що він постійно проживав з матір’ю ОСОБА_11, вони вели спільне господарство та спільною працею розбудовували господарство, зокрема він добудував до житлового будинку дві кімнати, збудував майстерню, перекрив стайню. Пізніше, мати виділила з даного господарства йому 0,07 га де він побудував житловий будинок, право власності на який зареєстрував у 2004 році. Вважає, що має право на Ѕ частку житлового будинку, що залишився після смерті матері, оскільки такий являється колгоспним двором, а він, як член даного колгоспного двору має право на частку у такому майні.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги за позовом підтримали з підстав наведених в позові. Додатково пояснили, що представленими суду доказами та показами свідків доведено, що покійна ОСОБА_11 працювала та була членом колгоспу ім.Коцюбинського. Також її членство в колгоспі підтверджується, рішенням виконкому Верховинської селищної ради народних депутатів, яким їй дозволили перебудову житлового будинку на своїй присадибній ділянці. Оскільки суспільна група господарств визначалася від роду занять голови господарства, вважає, що будинковолодіння №128 належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_11 Оскільки ОСОБА_1 також входив до членів колгоспу ім.Коцюбинського та спільною працею з матір’ю брав участь у створенні колгоспного двору, проживав в ньому, а тому він на рівні з матір’ю ОСОБА_11 має право на Ѕ частку в майні даного колгоспного двору. Просять позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, вказали, що позивачем не доведено жодними доказами, що спірний будинок належить до категорії колгоспний двір. Посилання позивача на те, що покійна ОСОБА_11 та позивач були членами колгоспу ім.Коцюбинського, так як працювали там, є хибним. Належним доказом, який би свідчив про членство ОСОБА_11 – ОСОБА_1 в колгоспі ім.Коцюбинського могло бути рішення загальних зборів членів колгоспу про включення особи до членів колгоспу, однак позивачем такого рішення суду не було представлено. Крім того, навіть якщо б спірне майно і відносилося до колгоспного двору, то позивач не вважається членом такого, оскільки зареєстрований в даному будинковолодінні тільки з лютого 1991 року. Також, він не брав участі у веденні спільного господарства з ОСОБА_11, так як остання виділила йому 0,07 га земельної ділянки, де він побудував власний житловий будинок, на який і купляв будівельні матеріали, накладні на які представив суду. Також, спадкодавець чітко виразила свою волю, заповівши все своє майно відповідачам. А тому просять в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечив, просить в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Верховинської селищної ради, ОСОБА_7 та Ільцівської сільської ради, ОСОБА_8 в судовому засіданні при вирішенні позову покладаються на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із свідоцтва про смерть (а.с.8), ОСОБА_11 померла 24.07.2016, про що вчинено актовий запис від 26.07.2016 №10.

При цьому, як безспірно встановлено в судовому засіданні, і вказані обставини підтверджуються випискою з погосподарської книги від 21.03.2017 (а.с.16), на момент своєї смерті, ОСОБА_11 проживала в господарстві №128, що знаходяться в с Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області, головою двору якого вона була.

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на належне їй майно, і з заявами про прийняття спадщини зверталися сторони у справі, а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як спадкоємці за заповітом, а також ОСОБА_1, як спадкоємець за законом. Рішенням Верховинського районного суду від 03.07.2017 (а.с.24) встановлено факт, що зазначена в свідоцтві про смерть ОСОБА_11, яка померла 24.07.2016, являється матір’ю ОСОБА_1

Однак, на даний час між сторонами виник спір, позивач вважає, що господарство №128, що знаходяться в с Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області, на час смерті ОСОБА_11 не перебувало у її цілковитій власності, оскільки йому, починаючи з 15.04.1991 належить право на Ѕ частину цього господарства, яке відносилось до суспільної групи господарств - колгоспний двір, в силу того, що він та ОСОБА_11 були колгоспниками та вели спільне господарство.

В підтвердження вказаних обставин посилається на архівні довідки (а.с.18-20), записи в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.21), рішення №27 від 21.03.1985 та рішення №38 від 10.04.1985 засідання виконавчого комітету Верховинської районної Ради народних депутатів (а.с.22,23), з яких вбачається, що колгоспниця ОСОБА_11 та ОСОБА_1 працювали та були членами колгоспу ім.Коцюбинського та ОСОБА_11 надано дозвіл на перебудову житлового будинку в с Ільці присілок Флесівка, а також на покази допитаних за його клопотанням свідків на підтвердження факту ведення спільного господарства.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Однак, відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі – Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі – Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом – Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім’ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Із правових позицій, які висловив Верховний Суд України у постановах від 15 січня 2014 року № 6-145цс13, від 24 грудня 2014 року №6-192цс14 вбачається, що застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з'ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, є помилковим.

Крім цього, відповідно до законодавства, яке було чинним на час створення та обліку спірного майна прийняття у члени колгоспу здійснювалося загальними зборами колгоспників відповідного колгоспу на підставі заяви особи.

Вказане правило було врегульовано Примірним статутом сільськогосподарської артілі від 1935 року та в подальшому, Примірним статутом колгоспу - нормативним актом, що регламентував основні питання діяльності колгоспів в тому числі і питання прийняття осіб в члени колгоспу, оплату праці та соціальне забезпечення колгоспників, який було прийнято 3-м Всесоюзним з'їздом колгоспників та затверджено постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 28 листопада 1969 року.

Згідно цього Статуту, членами колгоспу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання своєю працею брати участь у громадському господарстві колгоспу. Прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління в присутності особи, яка подала заяву.

При цьому, аналізуючи зазначені правові норми та правові позиції Верховного Суду України у своїй ухвалі від 17.12.2014 Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що наявність запису у трудовій книжці про перебування особи в трудових відносинах із колгоспом, відповідного запису у витягу з погосподарської книги є недостатньою правовою підставою для безперечного висновку про те що особа була членом колгоспу. Такі обставини можуть підтверджуватися рішенням (витягом з нього) загальних зборів членів колгоспу про включення особи до членів колгоспу.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Таким чином належним та достатнім доказом наявності в особи статусу – члена колгоспу, в тому числі наявності членства в колгоспі імені Коцюбинського, що діяв на території с Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області, є відповідне рішення загальних зборів колгоспників цього колгоспу.

Однак, позивачем ОСОБА_1, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, вказані обставини не доведено, рішення загальних зборів колгоспників про зарахування ОСОБА_11 чи його, ОСОБА_1 в члени колгоспу імені Коцюбинського, суду не представлено.

Вказані обставини не вдалось підтвердити і в ході судового розгляду, оскільки згідно з відповідями на запити суду №44/01-23 (а.с.209) та від 26.02.2019 за №07/01-23 (а.с.215) Архівний відділ Верховинської РДА Івано-Франківської області повідомив про відсутність в книгах протоколів засідань колгоспу імені Коцюбинського рішень про прийняття ОСОБА_11 та ОСОБА_1 членами цього колгоспу. Надано лише рішення, оформлене протоколом №1 від 30.01.1980 про прийняття ОСОБА_1 на роботу в столярний цех колгоспу столярем (а.с.210).

Так само, представлені позивачем архівні довідки Архівного відділу Верховинської РДА Івано-Франківської області від 21.03.2017 №К-74, від 10.07.2017 №28/01-23/, від 05.02.2018 за №К-80 (а.с.18-20), записи в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.21), не підтверджують факту членства в колгоспі ОСОБА_11 та ОСОБА_1, оскільки названі докази лише підтверджують факт перебування вказаних осіб у трудових відносинах із колгоспом.

Крім того, з долучених до матеріалів справи витягів з погосподарської книги Ільцівської сільської ради за період з 1994-1995 роки включно, особистий рахунок №189 (а.с.149-150), вказівка про віднесення спірного господарства до суспільної групи господарств – колгоспний двір, відсутня.

В той же час, надані позивачем рішення №27 від 21.03.1985 та рішення №38 від 10.04.1985 засідання виконавчого комітету Верховинської районної Ради народних депутатів (а.с.22,23) взагалі не можуть бути взяті судом до уваги, як належні та достатні докази перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_11 членами колгоспу ім. Коцюбинського, оскільки вказані рішення стосуються надання певних дозвільних прав ОСОБА_11 на здійснення перебудови, та не є розпорядчими документами уповноваженого органу на визначення статусу члена колгоспу.

Крім цього, є неналежним та недостатнім доказом у справі показання свідка ОСОБА_12, який з 1983 по 1988 роки займав посаду голови правління колгоспу імені Коцюбинського, оскільки в судовому засіданні свідок не зміг підтвердити перед судом факту прийняття ОСОБА_11 та ОСОБА_1 членами колгоспу, коли та на підставі якого розпорядчого акту, а лише вказував про те, що такі перебували із колгоспом у трудових відносинах. А його твердження, а також покази свідка ОСОБА_13 про віднесення спірного господарства до суспільної групи господарств - колгоспний двір, без належного документального підтвердження вказаного факту, є голослівними, а тому не можуть братися до уваги судом.

За таких обставин, оскільки зібраними доказами лише підтверджено факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_11 у трудових відносинах із колгоспом імені Коцюбинського, і жодних доказів щодо прийняття їх членами колгоспу суду не представлено, та не здобуто в ході судового розгляду, з врахуванням наведених правових норм та правових висновків, у суду відсутні правові підстави для висновку про їх віднесення до членів колгоспу, а господарство №128, головою двору якого була ОСОБА_11, до суспільної групи господарств - колгоспний двір.

При цьому, встановлена обставина про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_11 у трудових відносинах із колгоспом, яку в судовому засіданні позивач підтримав, з врахуванням названих Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів щодо визначення роду занять голови господарства, може підтверджувати факт віднесення цього господарства до суспільної групи господарств – робітничий дім, а не колгоспний двір. Однак в такому випадку положення ч. 1 ст. 120, ст.123 ЦК УРСР режим правоволодіння цим майном не регулюють.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача ОСОБА_1 про те, що він набув у власність частку в колгоспному дворі, беручи участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору разом із ОСОБА_11, постійно проживаючи в даному господарстві, оскільки вказані обставини не підтверджені позивачем належними, допустимими та достатніми доказами, та спростовані в судовому засіданні здобутими та дослідженими доказами.

Як уже встановлено, із дослідженого законодавства, що регулювало правовідносини, пов’язані із набуттям права власності на майно, яке належало колгоспному двору, таке право виникало лише у осіб, членів двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Тобто, для підтвердження факту набуття та не втрати права власності на частку у колгоспному дворі для повнолітнього і працездатного члена двору є необхідним доведення обставин, як спільного проживання із головою двору протягом трьох років підряд до 15.04.1991, так і участі протягом цього періоду своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Однак, жодних доказів про те, що позивач ОСОБА_1 останні три роки, що передували 15.04.1991 вів спільне господарство із покійною ОСОБА_11 та проживав із нею, суду не представлено.

Як встановлено в судовому засіданні із записів будинкової книги №1, індекс справ – 04-21 Ільцівської сільської ради (а.с.197-199) ОСОБА_1 прибув в с Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області із с Верховина 12.02.1991, де і було цього ж дня зареєстроване його місце проживання.

Записи про зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 та його сім’ї в спірному господарстві появилися в погосподарській книзі №9 Ільцівської сільської ради за період з 1994-1995 років включно, особистий рахунок №189 (а.с.17, 149-150).

Крім того, згідно відповідей на запити суду від 31.08.2018 за №52/06-07 Архівного відділу Верховинської РДА (а.с.136), від 01.09.2018 № 63/02.2-12 Ільцівської сільської ради (а.с.148), від 05.11.2018 №513/02-15/10 Верховинської селищної ради (а.с.171) погосподарські книги за період до 1994 року у Верховинській селищній раді та Ільцівській сільській раді не збереглися, що також підтвердили в судовому засіданні представники третіх осіб Верховинської селищної ради та Ільцівської сільської ради, а тому перевірити відомості щодо можливого спільного проживання ОСОБА_1 в господарстві ОСОБА_11 за допомогою записів в погосподарських книгах, не виявилося можливим.

       Позивач ОСОБА_1 на підтвердження обставин, що підтверджують факт спільного проживання та ведення спільного господарства із ОСОБА_11 представив суду прикази на відпуск лісоматеріалів, накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.68-80). Однак, такі докази не містять даних про придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 лісоматеріалів, дров, дошок, купівлі кахелю саме для облаштування спільного господарства, лише підтверджують факт роздільного придбання вказаними особами протягом 1986-1989 років різного роду пиломатеріалів, дров та інших предметів. А тому не можуть бути визнані такими, що містять інформацію щодо предмета доказування у справі.

Також суд вважає, що обставини ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не підтвердилися і в ході допиту свідків. Зокрема, допитані за клопотанням позивача свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, взагалі не змогли нічого повідомити з приводу вказаних обставин. А свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 хоч і повідомляли про обставини ведення спільного господарства ОСОБА_11 та ОСОБА_1 внаслідок спільної праці щодо перебудови господарства, однак такі показання суд критично оцінює щодо їх достатності на підтвердження даного факту, оскільки свідки не змогли назвати конкретного періоду ведення такого господарства, є дальньою сусідкою та співробітником позивача у справі, які не підтримували тісних відносин із покійною ОСОБА_11 і не могли знати про деталі ведення нею побуту. В той же час, допитані ОСОБА_16, ОСОБА_17, які є рідними сестрами позивача у справі, суду показали, що не зважаючи на той факт, що певний період ОСОБА_1 проживав у господарстві матері ОСОБА_11, спільне господарство із нею ніколи не вів, кожен із них мав свою худобу, з дозволу голови двору позивач на території господарства здійснював переобладнання господарського приміщення у житловий будинок для власного проживання, який в подальшому був зі згоди ОСОБА_11 переданий у його власність разом із частиною земельної ділянки під ним. Ці ж обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_18

А тому, враховуючи, що позивачем не доведено перед судом факту віднесення спірного господарства до суспільної групи господарств - колгоспний двір, та спільного проживання, ведення спільного господарства із ОСОБА_11 протягом останніх трьох років, що передували 15.04.1991, шляхом активної участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, а в судовому засіданні здобуто докази, що спростовують наведені ОСОБА_1 обставини, в задоволенні позову про встановлення факту приналежності станом на 15 квітня 1991 року господарства, що знаходиться в с Ільці присілок Флесівка, 128, Верховинського району, Івано-Франківської області до суспільної групи колгоспний двір, та визнання за позивачем права власності на Ѕ його частину, як майна члена колишнього колгоспного двору, слід відмовити за його безпідставністю.

Одночасно, суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо поділу майна членів колгоспного двору, суд лише перевіряє обставини належності певного майна до тієї чи іншої суспільної групи господарств, і у випадку доведеності певного факту застосовує його наслідки, однак приймати рішення щодо віднесення господарства до того чи іншого виду суспільних груп не є повноваженнями суду.

Крім цього, відмовляючи в задоволенні позову, одночасно слід звернути увагу, що з представлених рішень Виконавчого комітету Ільцівської сільської ради від 11.02.2003 та від 20.03.2003 (а.с.25, 28) вбачається, що після 15.04.1991, зі згоди голови двору ОСОБА_11, із спірного господарства №128 відбулось виділення частини земельної ділянки площею 0,07 га із спорудами на ній, які в подальшому були передані у власність ОСОБА_1, а господарську споруду ОСОБА_1 переобладнав в житловий будинок.

В судовому засіданні вказані обставини позивачем визнавалися, зокрема він зазначав, що одну із господарських споруд, що розташовувалася на земельній ділянці, закріпленій за господарством №128, з дозволу матері, в 1990-их роках він переобладнав в житловий будинок.

За таких обставин слід дійти висновку про те, що навіть у випадку доведеності фактів віднесення спірного господарства до суспільної групи господарств - колгоспний двір та не втрати позивачем частки у майні колгоспного двору, то на даний час підстав для визнання за ним права власності на частку у цьому дворі у суду не було б, оскільки після 15.04.1991 між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 по добровільній згоді відбувся розподіл господарства №128 в присілку Флесівка, с Ільці, внаслідок чого ОСОБА_1 уже набуто у власність частку в цьому майні, розмір якої він не оспорював.

Понесені позивачем судові витрати у справі, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідачів не стягувати.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Верховинська селищна рада Івано-Франківської області, Ільцівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про встановлення факту приналежності станом на 15 квітня 1991 року господарства, що знаходиться в с Ільці присілок Флесівка, 128 Верховинського району Івано-Франківської області до суспільної групи колгоспний двір, визнання за ним права власності на 1/2 частину будинковолодіння № 128, в с Ільці, присілок Флесівка, Верховинського району, Івано-Франківської області, відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, присілок Флесівка; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_9, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, присілок Флесівка.

ОСОБА_10, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, присілок Флесівка.

       Треті особи: Верховинська селищна рада Івано-Франківської області, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул.І.Франка, 3; ЄДРПОУ 04357294,

       Ільцівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області, юридична адреса: с Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 20559790.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2019 року.

Суддя:                                                                Бучинський А.Б.