ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. Справа№ 910/5481/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Реуцька Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.08.2018 (повний текст складено 13.08.2018)

у справі №910/5481/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг»

до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса»

про визнання права вимагати сплати боргу та визнання відсутнім

права стягнення заборгованості за кредитним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг» (далі - ТОВ «Імперія Холдінг», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса» (далі - ТОВ «Веріса», відповідач-2) про визнання права вимагати сплати боргу та визнання відсутнім права стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачі не визнають фактів погашення позивачем боргу за кредитними договорами та переходу до нього права вимоги за кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/5481/18 відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів тощо.

Не погодившись із згаданим рішенням, ТОВ «Імперія Холдінг» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування свої вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням процесуального та невірним застосуванням матеріального права, зокрема, ст. ст. 512, 514, 553, 554 ЦК України та 193 ГК України. Доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставин справи, зокрема, залишив поза увагою той факт, що позивач виконав зобов'язання ТОВ «Веріса» перед ПАТ КБ «Приватбанк», однак останній ухиляється від виконання умов Договору поруки, внаслідок чого істотно порушує його умови, а також позбавляє позивача права вимоги за виконаним зобов'язанням до ТОВ «Веріса» тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.03.2019 з'явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 в черговий раз не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, однак оскаржуване рішення скасувати та провадження у справі закрити.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 17.11.2016 між ТОВ «Імперія Холдинг» (позивачем, поручителем за договором) та ПАТ КБ «Приватбанк» (відповдіачем-1, кредитором за договором) укладено Договір поруки № 4В13251И/П (далі - Договір поруки), предметом якого за умовам п. 1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Веріса» (відповідачем-2, боржником за договором) своїх зобов'язань за наступними кредитними договорами №4В14172И від 12.02.2014; №4В15054И від 20.02.2015; №4В13252И від 19.04.2013; №4В13251И від 17.04.2013 (далі - Кредитний договір/кредитні договори), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Поручитель згідно п. 2 Договору поруки відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни на підставі Кредитного договору.

Відповідно до п. 4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені Кредитним договором.

За умовами п. 5 Договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язку на підставі п.1 кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 Договору поруки (п. 6 Договору поруки).

За змістом п. 7 Договору поруки у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк». Договірне списання грошових коштів за умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за цим договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором в частині виконаного зобов'язання.

Положеннями п. 10 Договору поруки сторони погодили, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

За змістом п. 11 цей договір набуває чинності з дати укладення, підписання та скріплення печатками сторін і діє три роки від дати його укладання.

Згаданий договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.07.2016, укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання Договору поруки ТОВ «Імперія Холдинг» перерахувало на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 202 907 681,12 грн. як виконання зобов'язань за Кредитним договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення на вказану суму з призначенням платежу «виконання зобов'язань по кредитному договору №4В13252И від 19.04.13 згідно договору поруки № 4В13251И/П від 17.11.16».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що відповідно до вищезгаданого платіжного доручення ним виконано зобов'язання ТОВ «Веріса» за Кредитним договором, проте відповідачі не визнають повернення позивачем боргу за Кредитним договором та переходу до поручителя права вимоги за цим договором, відтак позивач вважав, що його порушене право як поручителя підлягає захисту в судовому порядку.

Як вище згадувалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/5481/18 відмовлено в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів тощо.

З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.08.2018 у справі №910/14144/17), апеляційний суд вважає, що вищезазначені висновки місцевого суду є помилковими, адже заявлені позивачем вимоги про визнання за позивачем права вимагати від ТОВ «Веріса» сплати суми боргу за Кредитним договором в розмірі 202 907 681,12 грн., сплаченого відповідачеві-1 за ТОВ «Веріса» та визнання відсутнім у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати цієї суми боргу, не можуть бути самостійним предметом спору.

За приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

Кожна особа на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За договором поруки (ст. 553 ЦК України) поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку й відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України ).

За приписами ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вище згадувалось, згідно п. 8 Договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять усі права кредитора за цим договором і договорами застави (іпотеки), укладеними з метою забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором в частині виконаного зобов'язання.

Оскільки порука на підставі ч. 1 ст. 547 ЦК України є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми, моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги про визнання відсутнім права у одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за Кредитним договором, який погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за Кредитним договором, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення в зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на наведене та характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що місцевий суд, розглянувши даний спір по суті, допустився порушень вимог процесуального права, адже провадження у даній справі підлягає закриттю.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право на підставі п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції не обмежений на підставі ч. 4 ст. 269 ГПК України доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскаржене рішення вважає незаконним, що має наслідком його скасування та закриття провадження у справі на підставі п. ч. 1 ст. 231 ГПК України, відтак апеляційна скарга ТОВ «Імперія Холдінг» підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат на даний час судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 269-270, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/5481/18 - скасувати.

Провадження у справі № 910/5481/18 закрити.

Матеріали справи № 910/5481/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.03.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко