Справа № 2«а»-77/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 січня 2010 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді                                        Гуділіної Ю.Ю.

при секретарі                                         Миценко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Високопілля справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Високопільському районі Херсонської області про зобов’язання здійснення перерахунку пенсії з підвищенням на 30%,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду зі вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 01.01.2006 року пенсії особам, що мають статус «Діти війни» повинні бути підвищені на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч вимогам ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не нараховує та не виплачує йому підвищення до пенсії у зазначеному розмірі. Вважає дії відповідача неправомірними, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів і зобов'язати нарахувати та стягнути на його користь недоплачену йому як «Дитині війни», щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року в сумі 4471,20 грн. Крім того, зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як «Дитині війни», щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009 року.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Високопільському районі Херсонської області в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення, зазначивши, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто зазначені кошти повинні бути передбачені в Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. У Державному бюджеті на 2007 р. та 2008 рік не передбачено видатків на нарахування 30% надбавки для «Дітей війни», понад розміри встановлені законами України про державний бюджет на відповідний рік і тому до бюджету Пенсійного фонду кошти на виплату надбавки «дітям війни» перерахувати неможливо. Просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Високопільському районі Херсонської області.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, враховуючи його вік, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пенсійного посвідчення, віднесений до категорії «Дітей війни».

    За змістом ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дітям війни» пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком відповідно.

Дія ст. 6 вказаного Закону у 2007 році була зупинена п. 12 ст. 71 Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п. 12 ст. 71, яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році була зупинена пунктом 41 розділу ІІ Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року, який набрав чинності з 01.01.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», зокрема, положення, яким було припинено на 2008 рік дію  ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з вимог п. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Визначений ст. ст. 71, 72 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  бюджет  Пенсійного фонду та  джерела формування коштів Пенсійного фонду та використання коштів Пенсійного фонду, не передбачають  використання коштів Пенсійного фонду України для  виплати вищевказаного підвищення.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 29 Загальної декларації прав людини кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлено законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві.

Доводи відповідача щодо відмови в задоволенні позовних вимог на підставі того, що не закладені у Державний бюджет кошти на виплату вказаного підвищення, Пенсійний фонд не має коштів для виплати вказаної допомоги, відсутності програми Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність належного бюджетного фінансування, відсутність коштів у Державному бюджеті чи механізму реалізацію Закону при наявності права особи, законодавством України не визначена як правова підстава в відмові позовних вимог.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України” про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства не може бути поставлена  в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Враховуючи повноваження районного управління Пенсійного фонду, визначені в Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, здійснення перерахунку пенсій покладено на районне управління Пенсійного фонду в Високопільському районі Херсонської області.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 31.12.2008 р., а дії відповідача, щодо відмови позивачам у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивачі мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 року, відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивачі з цього часу повинні були дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивачів не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Таким чином суд вважає, що вимоги позивачів щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та зобов’язання відповідача до вчинення нарахування за вказаний період не підлягає задоволенню.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання ОСОБА_2 пенсійного фонду в Високопільському районі Херсонської області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 7 ст. 9, ст. ст. 11, 19, 69, 71, 72, 159-162 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Високопільському районі Херсонської області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження з подальшим поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів через Високопільський районний суд Херсонської області або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС  України.

    Суддя                                            Гуділіна Ю.Ю.