ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/910/24 Справа № 182/4040/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року, якою було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

на шістдесят днів, тобто до 13.03.2024 року включно, -

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 13.03.2024 року включно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не підтверджені та не обґрунтовані. Звертає увагу, що судом не доведено, що інші, менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати інший запобіжний захід.

Позиції учасників судового провадження

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

В рамках розгляду даної апеляційної скарги учасники кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про проведення апеляційного розгляду за їх участі до суду не надійшло, а отже колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності сторін кримінального провадження.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.

Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частин 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи 15.01.2024 року під час судового розгляду кримінального провадження клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. При цьому, суд врахував те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрювався, а наразі обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого суд зазначив, що обвинуваченому доцільно продовжити дію обраного щодо нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (зокрема позбавлення волі на строк до 15 років); ризик впливу на свідків, адже вони мешкають в одній місцевості, обвинуваченому відомі їх адреси, оскільки йому відкривались матеріали досудового розслідування.

На думку колегії суддів обраний та продовжений щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, об`єктом якого є життя людини, тобто найвища соціальна цінність української держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

У зв`язку з наведеним вище позиція сторони захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу не є виключною чи обов`язковою обставиною, оскільки це суперечить принципу реагування держави на вчинений злочин.

Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

За таких обставин, обвинувачений безумовно може використати звільнення з-під варти, як шанс втекти від слідства та суду, щоб в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності, або впливати на свідків та потерпілих.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, щопопри постійне проживання ОСОБА_7 у м. Нікополі та наявність в цьому місці реєстрації, поблизу м. Нікополь тривають дії з оборони України від агресії Російської Федерації у зв`язку з чим на території даного міста триває евакуація місцевого населення до інших міст України, тож застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту колегія суддів вважає недоцільним. Особисте зобов`язання є очевидно недостатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Таким чином, застосування іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на даний чвс неможливо.

Наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти.

Доводи апеляційної скарги відносно тривалого перебування обвинуваченого під вартою, не є такими, що тягнуть за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції, адже запобіжний захід слугує процесуальним важелем виконання обвинуваченим своїх обов`язків, і саме такі обмеження забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у обвинуваченого матері, яка відвідує кожне судове засідання, не мають окремого процесуального значення при вирішенні питання про застосування запобіжних заходів, а розглядається в контексті наявності міцних соціальних зв`язків. Так, наявність матері не стало підставою, яка зупинила обвинуваченого від ймовірних протиправних дій, в яких він обвинувачується, а тому не буде стримуючим засобом і наразі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року, якою було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на шістдесят днів, тобто до 13.03.2024 року включно залишити без змін.

Судді: