ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          У Х В А Л А

"22" лютого 2024 р.                                                            справа № 300/609/23

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про прийняття та затвердження звіту про виконання судового рішення та накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

                                                      В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (заявник, позивач) 29.01.2024 звернувся до суду із заявою, відповідно до змісту якої просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач) у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду від 03.04.2023, окремої ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 300/609/23 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця з урахуванням даних про складові його заробітної плати, вказаних у всіх трьох довідках МЗС України № 210/17-920-63 від 08.07.2022; № 210/17-920-64 від 08.07.2022; № 210/17-920-65 від 08.07.2022;

- за наслідками розгляду звіту накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину до Державного бюджету України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 заяву ОСОБА_1 від 29.01.2024 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати звіт щодо виконання судового рішення задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 03.04.2023 та окремої ухвали суду від 27.09.2023 у справі №300/609/23 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця з урахуванням даних довідок МЗС України № 210/17-920-63 від 08.07.2022, № 210/17-920-64 від 08.07.2022, № 210/17-920-65 від 08.07.2022.

12.02.2024 на адресу суду надійшов звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №300/609/23.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 щодо вирішення питання про накладення штрафу на 22.02.2024.

21.02.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, у якій зазначено про те, що відповідач своїми діями/листами свідомо вводив в оману суд та позивача, органи виконавчої служби, не призначаючи та не виплачуючи позивачу належну пенсію на виконання рішень судів у розмірі 18808 грн. При цьому, маючи всі довідки МЗС України для призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 у належному розмірі, відповідач свідомо вчиняв ухилення та маніпуляції, які були спрямовані на невиконання рішень судів. Такі дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призвели до того, що позивач був змушений повторно звертатися до суду для постановлення окремої ухвали та до незалежного аудитора для проведення розрахунків дійсного розміру пенсії державного службовця на виконання рішень суду. Звернув увагу, що відповідачем у звіті не наведено жодних правових підстав таких дій, які очевидно були спрямовані на умисне невиконання рішень суду більше ніж 6 місяців та невиплату позивачу його законної пенсії у належному розмірі. З урахуванням наведеного, за наслідками розгляду звіту, з метою недопущення подальших порушень, представник заявника просить суд накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Щодо розрахунку розміру пенсії позивача, у якому згідно представлених відповідачем даних, пенсія ОСОБА_1 з 01.03.2024 буде виплачуватися у розмірі 18808,07 грн, вважає, що такий перерахунок відповідає розрахункам аудитора та даним, зазначених у довідках МЗС України, відтак  просить суд прийняти та затвердити звіт про виконання рішень суду у справі №300/609/23.

22.02.2024 представник заявника та відповідач в судове засідання не з`явиилися, надали клопотання про розгляд заяви без їх участі.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 382 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Вирішуючи вказану заяву, суд зважає на таке.

У силу ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

На підставі аналізу ст.3, ст.8, ч.1 та ч.2 ст.55, ч.1 та ч.2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.14 та ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком. Таке формулювання обумовлює необхідність доведення наявності підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Тобто встановлення судового контролю залежить від обставин, зокрема, наявності суттєвих перешкод у реалізації виконання судового рішення.

За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач має навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Отже, правове регулювання питання встановлення судового контролю передбачає можливість суду зобов`язати відповідача (боржника) подати звіт про виконання рішення суду ухваленого у даній справі, якщо буде доведено намір відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Для цілей ст.6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) зазначив, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Відтак, завершальним етапом у передбаченій статтею 382 КАС України процедурі судового контролю за виконання судового рішення є надання судом оцінки поданому відповідачем звіту про виконання рішення суду.

Оцінюючи повноту виконання рішення суду у справі № 300/609/23, суд враховує таке.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні (призначенні) пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1  пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення набрало законної сили 10.08.2023.

Відповідно до Окремої ухвали  Івано-Франківського окружного адміністративного суду  від 27.09.2023 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вчинені на виконання рішення суду від 03.04.2023 у справі № 300/609/23 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця у розмірі 2093 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області   вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню   ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XІІ   і невиконанню рішення суду від 03.04.2023 у справі № 300/609/23 та здійснити призначення та виплату пенсії державного службовця у порядку, визначеному   ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XІІ, від розміру заробітної плати ОСОБА_1 , дані про яку вказані у довідках МЗС України № 210/17-920-63 від 08.07.2022; № 210/17-920-64 від 08.07.2022;№ 210/17-920-65 від 08.07.2022.

Як вбачається зі звіту (а.с.96-98, т.2) та доданих до нього доказів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії державного службовця з 10.08.2023 з врахуванням заробітної плати, зазначеної в довідках МЗС України №210/17-920-63 від 08.07.2022, №210/17-920-64 від 08.07.2022, №210/17-920-65 від 08.07.2022. Відтак, розмір пенсії з 10.08.2023 склав 18808,07 грн.

Крім того, у звіті представник відповідача зазначив, що у довідці №210/17-920-65 від 08.07.2022 зазначено щорічні суми чергових відпусток за 2018-2021 роки і компенсація за невикористану відпустку при звільненні в 2022 році. Відповідна компенсація за невикористану відпустку не може бути врахована для призначення пенсії, оскільки носить компенсаційний характер та не входить до системи оплати праці державних службовців. Звертає увагу, що нарахована доплата за період з 10.08.2023 по 29.02.2024 в сумі 63370,86 грн включена в Реєстр судових рішень та буде виплачена при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету України в порядку черговості з урахуванням дати набрання рішенням суду законної сили (довідка від 09.02.2024). З урахуванням викладеного, просить суд прийняти та затвердити звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 №300/609/23.

Згідно з Перерахунком від 09.02.2024, доданим до звіту, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, основний розмір пенсії від середнього заробітку складає 18808,07 грн (а.с.99, т.2).

Відповідно до довідки від 09.02.2024 № 99 зазначено, що ОСОБА_1 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №300/609/23, яке набрало законної сили 10.08.2023, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 року та ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 проведено перерахунок пенсії державного службовця з 10.08.2023 з урахуванням довідок МЗС країни №210/17-920-63 від 08.07.2022, №210/17-920-64 від 08.07.2022, №210/17-920-65 від 08.07.2022 (а.с.104, т.2).

Нарахована доплата у загальній сумі 63370,86 грн, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказана доплата внесена в Реєстр судових рішень 10.08.2023 року та буде виплачена при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету в порядку черговості з урахуванням дати набрання рішення суду законної сили.(а.с.104).

На підставі вищевикладеного, за наслідками розгляду звіту, суд вважає, що відповідач здійснив всі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року (справа №806/2143/15, адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу на те, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

За висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 01.02.2022 року у справі №420/177/20, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначив, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень не вбачається невиконання або неналежне виконання рішень суду у даній справі, що підтверджується і представником заявника, який просить суд прийняти та затвердити звіт на виконання рішень судів про те, що відповідачем прийнято рішення про призначення та виплату заявнику пенсії державного службовця у розмірі 18808,07 грн.

Відтак, суд вважає за можливе прийняти та затвердити звіт відповідача про виконання рішення суду по даній справі.

Крім того, підсумовуючи наведене вище, виходячи з оцінки наданого звіту про виконання судового рішення, зважаючи на наявні у справі письмові докази, судом не встановлено та представником  заявника не доведено обставин, які б свідчили про умисне невиконання  відповідачем рішення суду від 03.04.2023 у справі №300/609/23 та окремої ухвали від 27.09.2023, а також недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень на підтвердження ухилення пенсійного органу від виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило конкретні заходи, спрямовані на виконання рішень Івано-Франквського окружного адміністративного суду, суд доходить  висновку про відсутність підстав для застосування до начальника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області штрафу за наслідками розгляду звіту.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про прийняття та затвердження звіту та накладення  штрафу належить до часткового задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Прийняти та затвердити  звіт Головного  управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.02.2024 про виконання рішення Івано-Франквського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 та окремої ухвали від 27.09.2023 у справі №300/609/23 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця в розмірі 18808,07 грн.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині  накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за наслідками розгляду звіту- відмовити.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

        Суддя                                                                                       Гомельчук С.В.