Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №  711/2375/19

Провадження 2-з/711/28/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача

приватного виконавця ОСОБА_2 – ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до приватного виконавця ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_4 про зняття арешту з предмету іпотеки.

В обґрунтування позову вказує, що згідно з Договором іпотеки від 26.11.2018 року, укладеного з ОСОБА_4, йому в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1.

Також вказує, що на даний час приватним виконавцем ОСОБА_2 здійснюється примусова реалізація вказаної квартири в межах виконавчого провадження № 58206287 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/4732/16-ц від 14.01.2019 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 коштів у розмірі 280570 грн.

На момент видачі вказаного виконавчого листа та на момент відкриття виконавчого провадження квартира АДРЕСА_1 вже перебувала в іпотеці та перебуває на даний час.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що у зв’язку з протиправними, на думку позивача, діями відповідача – приватного виконавця ОСОБА_2, на сьогодні існує реальна ймовірність відчуження квартири АДРЕСА_1, що в подальшому може призвести до порушення прав позивача та інших осіб.

А тому, просить вжити заходів забезпечення позову до приватного виконавця ОСОБА_2 шляхом:

- заборони приватному виконавцю ОСОБА_2 та Державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати дії щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58206287,

- зупинити реалізацію арештованого майна, а саме – лоту № 335374 квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58206287.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав та пояснив, що наслідком накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1 стала передача її на реалізацію через ДП «Сетам», яка призначена на 01.04.2019 року. Таким чином, враховуючи, що іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні, порушується його право, як Іпотекодержателя, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником ОСОБА_4 забезпеченого іпотекою зобов’язання. А тому, просив заяву задовольнити.

В судовому засіданні представник приватного виконавця ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні заяви, пояснивши, що при передачі квартири АДРЕСА_1 не було допущено порушень чинного законодавства України, в тому числі і ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження. Крім того, сам Іпотекодержавтель – ОСОБА_1 був повідомлений про передачу квартири на реалізацію. До того ж, вартість квартири є більшою від зобов’язань ОСОБА_4, забезпечених іпотекою.

В судовому засіданні третя особа: ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 заяву ОСОБА_1 підтримали та просили її задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали заяви, приходить до наступного висновку.

Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;  10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Тобто з викладеного слідує, що суд може зупинити реалізацію арештованого майна у випадку якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В даному випадку позивачем подано позов про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1.

Як роз’яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти аргат, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом».

Враховуючи викладене, суд пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є зняття арешту з предмету іпотеки – квартири АДРЕСА_1, який накладений постановою приватною виконавця ОСОБА_2 від 25.01.2019 року (ВП № 58206287) та що реалізація ДП «Сетам» вказаної квартири призведе до не можливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

Суд вважає, що вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення реалізації арештованого майна, а саме лоту № 335374 – квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому підстав для забезпечення даного позову ще і шляхом заборони приватному виконавцю ОСОБА_2 та ДП «Сетам» здійснювати дії щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58206287 немає.

       А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

       На підставі викладеного та керуючись cm. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження, суд ,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Зупинити реалізацію арештованого майна, а саме лоту № 335374 – квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

В іншій частині заяви – відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для відому, ДП «Сетам» та Приватному виконавцю ОСОБА_2 для виконання.

Ухвала в частині зупинення реалізації арештованого майна підлягає до негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складений 27.03.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко