ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9920/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача Божка А.В., представника відповідача Бабинця М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

07.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі - ТОВ "Текссол-С") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дії відповідача, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 року №9045971889 (далі - договір) між позивачем та відповідачем; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2017 року №0009374202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не уклав договір про визнання електронних документів з товариством, що призвело до порушення ними строку реєстрації податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 р. позов задоволено частково: визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали в неприйнятті договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 року №9045971889 між товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» та Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом протиправно не прийнято договір про визнання електронних документів від 22.03.2017 року №9045971889, проте вказані дії контролюючого органу не спростовують факт порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних позивачем, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 р. в частині задоволених позовних вимог як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

Позивачем також подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 р. в частині відмовлених позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН сталося не з вини платника податків, а через бездіяльність контролюючого органу, що призвело затримку реєстрації податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, представник відповідача підтримав аргументи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.03.2017 року ТОВ "Текссол-С" подало до контролюючого органу договір про визнання електронних документів №9045971889.

Відповідачем документ не прийнято, у зв'язку з недостовірною інформацією про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається договір - п.5.3 роздiлу III Інструкцiї з пiдготовки та подання податкових документiв в електронному виглядi засобами телекомунiкацiйного зв'язку, затверджений наказом ДПА України вiд 10.04.2008 року № 233, зареєстрований в Мiнюстi України 16.04.2008 № 320/15011, що підтверджується квитанцією №2 (Т.1, арк. 19).

22.03.2017 року позивачем повторно надіслано відповідачу вказаний договір про визнання електронних документів, однак відповідно до квитанції №2 такий не прийнято в результаті виявленої помилки:

«Для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від

Розділ ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим в Мін'юсті України 16 квітня 2008 року №320/15011

Розділ ІІІ інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим в Мін'юсті України 16 квітня 2008 року №320/15011 (Код: 1)» (а.с. 20-21).

Листом від 07.04.2017 року №19711/10/28-10-08-0320 контролюючий орган повідомив позивача про укладення договору про визнання електронних документів від 31.03.2017 року, що підтверджується квитанцією №2, та як наслідок реєстрацію податкових накладних 03.04.2017 року (а.с. 22-23).

Водночас, відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ «Текссол-С» (код ЄДРПОУ 35892372) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками такої перевірки складено акт від 03.07.2017 року №1518/28-10-42-02/35892372 про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, а саме: термінів реєстрації податкових накладних №58 від 07.02.2017 року, №88 від 15.03.2017 року, №85 від 14.03.2017 року, №82-84 від 13.03.2017 року, №80 від 10.03.2017 року, №74 від 07.03.2017 року, №69 від 06.03.2017 року, №67 від 03.03.2017 року, №66 від 02.02.2017 року, №65 від 01.03.2017 року, що підлягають наданню покупцю - платнику на додану вартість. (а.с.13-15).

10.07.2017 року позивач надав заперечення до акту перевірки, які за результатом розгляду контролюючим органом залишені без задоволення (а.с. 17, 25-26).

26.07.2017 року відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення та розрахунок від 26.07.2017 року №0009374202 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 64 876,26 грн. (а.с. 28).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначає Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно вказаного Закону, посилений сертифікат відкритого ключа -сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом.

Відповідно до частини першої статті 14, частини першої статті 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Порядок електронного документообігу між платниками податків та контролюючими органами з приводу подання податкових документів в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису регламентує Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 (далі Інструкція).

Розділом І Інструкції визначено, що подання податкових документів в електронному вигляді - це подання податкових документів до органів ДФС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

З пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 233 вбачається, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до положень розділу ІІІ Інструкції № 233, для подання засобами телекомунікаційного зв'язку електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №233 встановлено, що платник податків:

- отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

- отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

- ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

- надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

- після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Згідно із пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції № 233 орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:

- видає два примірники договору;

- записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

- приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;

- звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;

- після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Отже, з наведеного вбачається, що законодавством передбачається укладання договору про визнання електронних документів у письмовій (паперовій) формі безпосередньо за місцем реєстрації платника податків.

Разом з тим, судом встановлено, що на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням http://www.sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro/povidomlennya-platnikam-pod/58693.html розміщена інформація про реалізацію нового електронного сервісу у вигляді укладення договору про визнання електронних документів у електронній формі, а саме: «Процедури формування Договору та Повідомлення в електронному вигляді реалізуються акредитованими центрами сертифікації ключів, які включені до системи подання податкових документів в електронному вигляді, у власному програмному забезпеченні. Реквізитами Договору, що підлягають обов'язковому заповненню платником податків, є: номер Договору, дата заповнення, орган ДПС за місцем реєстрації платника податків, реквізити посадової особи органу ДПС (начальника, заступника начальника ДПІ), адреса органу ДПС, а також зазначені в Договорі дані про платника податків. Договір підписується ЕЦП посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки у порядку і за дотримання умов, визначених абз. 2 - 4 пп.7.1 п.7 розділу ІІІ Інструкції, та надсилається електронною поштою на адресу Інформаційного порталу органів ДПС України. Про отримання Договору органом ДПС платнику податків у якості підтвердження надсилається перша квитанція, підписана ЕЦП ДПС України. Після підписання Договору з боку органу ДПС платнику податків надсилається друга квитанція та Договір, підписаний ЕЦП ДПС України. Відкриті сертифікати ЕЦП платника податків, яким підписано Договір, автоматично імпортуються до бази сертифікатів Інформаційного порталу органів ДПС України. У випадку відхилення органом ДПС Договору платнику податків надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови, підписана ЕЦП ДПА України…».

Таким чином, платникам податків надана можливість укладання договору про визнання електронних документів не лише в паперовому вигляді, але і в електронному, крім того, доказом укладання договору, який підписується ЕЦП посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки та ЕЦП ДПС України, є друга квитанція. Водночас, у випадку відхилення органом ДПС Договору платнику податків також надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови (що відповідає порядку подання платником податків податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку в п. 7 розд. ІІІ Інструкції №233).

Згідно матеріалів справи, 22.03.2017 року позивачем надіслано засобами електронного зв'язку до контролюючого органу договір про визнання електронних документів №9045971889, проте відповідно до квитанції №2 документ не прийнято в результаті виявленої помилки: «Для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від Розділ ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим в Мін'юсті України 16 квітня 2008 року №320/15011 Розділ ІІІ інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим в Мін'юсті України 16 квітня 2008 року №320/15011 (Код: 1)»

Отже, квитанція №2 містить лише посилання на розділ ІІІ Інструкції №233, проте відсутні визначення конкретних причин відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів та конкретних порушень платником податку порядку укладення договору про визнання електронних документів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не правомірності відмови в укладенні з ТОВ «Текссол-С» договору про визнання електронних документів від 22.03.2017 року №9045971889, шляхом надання електронної квитанції №2, а також про недоведеність факту ризикових операцій щодо позивача за спірний період, а тому дії відповідача, які полягали у неприйнятті вказаного договору є протиправними.

Однак, колегія суддів не приймає з цього приводу доводи позивача, що вони мали обґрунтоване сподівання, що інформація із сайту відповідачє дійсності і її використання не спричинить застосування до його як платника податків штрафних санкцій, оскільки термін дії договору про визнання електронних документів закінчувався 22.03.2017 року, коли спірні податкові накладні позивач вже міг зареєструвати.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про необґрунтованість прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на підпункт 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у цьому кодексі поняття вживаються в такому значенні: єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За приписами пункт 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 стаття 201 ПК України).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (частина 8 пункт 201.10 стаття 201 ПК України).

У силу підпункту 120 1.1 пункту 120.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

З акту перевірки від 03.07.2017 року вбачається, що товариством порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: №58 від 07.02.2017 року, №88 від 15.03.2017 року, №85 від 14.03.2017 року, №82-84 від 13.03.2017 року, №80 від 10.03.2017 року, №74 від 07.03.2017 року, №69 від 06.03.2017 року, №67 від 03.03.2017 року, №66 від 02.02.2017 року, №65 від 01.03.2017 року, що підлягають наданню покупцю - платнику на додану вартість.

Договір про визнання електронних документів був діючим до 22.03.2017 року, податкові накладні складені позивачем у період з 07.02.2017 по 14.03.2017 року, а тому позивач мав можливість здійснити реєстрацію таких податкових накладних у гранично встановлені податковим законодавством терміни.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач самостійно не визначив кінцевий термін для своєчасної реєстрації податкових накладних, що призвело до порушення граничного терміну такої реєстрації та як наслідок накладення штрафних санкцій на товариство.

Також колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що факт неможливості укладення договору про визнання електронних документів між позивачем та контролюючим органом не є безспірною підставою реєстрації вказаних вище податкових накладних з порушенням встановлених термінів, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Внаслідок вказаного, аналізуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач відмовив у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за відсутності законних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, обставини встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, апелянтами не спростовано, внаслідок чого, всі наведені апелянтами доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Повний текст постанови виготовлено 25.03.2019 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

А.Г. Степанюк