Ухвала

25 березня 2019 року

місто Київ

справа № 641/9495/15

провадження № 61-5218ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права особистої власності за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на 95/100 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 визнати право власності на 5/100 частин квартири; визнати за ним право особистої власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, 1999 року випуску.

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у розмірі 50% ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, 1999 року випуску, що складає 68 864, 78 грн та припинити її право спільної часткової власності на Ѕ частину зазначеного автомобіля; визнати за нею право власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 95/100 частини квартири АДРЕСА_1. Відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, 1999 року випуску. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, 1999 року випуску, та залишено автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, 1999 року випуску, у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_2 право власності на 5/100 частин квартири АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 82/100 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, 1999 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 68 864, 78 грн та припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, 1999 року випуску.

ОСОБА_1 у березні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року

(на час подання касаційної скарги) - 1 921, 00 грн.

Предметом позову у справі є поділ майна подружжя, а саме квартири вартістю 284 000, 00 грн та автомобіля вартістю 137 729, 57 грн. Ціна позову у справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн х 500 = 960 500, 00 грн).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі не містяться посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та з'ясовано, що зазначені обставини відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховний Суд додатково роз'яснює заявнику, відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права особистої власності за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний