Справа № 761/943/18

Провадження № 2/761/977/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Токач М.С.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Цюкана С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов'язки ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Казарін Володимир Павлович про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання внести запис до трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 798 - к від 24 листопада 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1; поновлення його на посаді проректора з науково - педагогічної діяльності та міжнародних зв»язків Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського із 4 серпня 2017 року, стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу із 9 серпня 2017 року по 14 березня 2019 року у розмірі 261 127, 98 грн.;стягнути моральну шкоду у розмірі 120 000 грн., судовий збір у розмірі 1800, 09 грн.; зобов»язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України від 16 листопада 2017 року.

Ухвалою від 15 лютого 2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 квітня 2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, професора Казаріна Володимира Павловича.

Ухвалою суду від 21 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

29 листопада 2018 року об'єднано в одне провадження справу № 761/30549/17 (пров. № 2/761/5562/2018) за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про визнання наказу № 563-к від 04 серпня 2017 року незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та справу № 761/943/18 (пров. №2/761/3794/2018) за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов'язки ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Казарін В.П. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присвоївши об'єднаній справі № 761/943/18.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з»явилась, повідомлена про день, час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач працював на посаді проректора з науково - педагогічної діяльності та міжнародних зв»язків Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

4 серпня 2017 року було видано наказ про звільнення позивача з роботи, копію наказу № 563 - к від 4 серпня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1» позивач отримав 9 серпня 2017 року. Підставою для видачі наказу був п. 4 ст. 40 КзПП України у зв»язку з тим, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин.

Позивач з 17 липня 2017 року по 8 серпня 2017 року перебував на лікарняному, тобто звільнення відбулось під час лікарняного, у зв»язку з чим позивач оскаржив наказ до суду. Під час судового засідання представник відповідача повідомив, що у відділі кадрів позивач може ознайомитись з наказом від 24 листопада 2017 року про скасування наказу № 563 - к від 4 серпня 2017 року.

Після 15 години 27 листопада 2017 року позивач прибув у відділ кадрів, де йому було видано для ознайомлення наказ від 24 листопада 2017 року про скасування наказу № 563- к від 4 серпня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1».

Позивача не було допущено до фактичного виконання попередніх обов»язків та не було надано робоче місце. У відділі кадрів пояснили такі дії тим, що позивача повторно звільнено, однак, наказ про повторне звільнення не надали, та позивача фактично не було допущено до виконання попередніх обов»язків. 27 листопада 2017 року було підготовлено заяву про допуск до роботи та відправлено цінним листом з описом на ім»я Таврійській національний університет імені В.І.Вернадського

В судовому засіданні встановлено, що 24 листопада 2017 року відповідачем було видано наказ № 798 «Про звільнення ОСОБА_1», звільнення було обумовлене скороченням штату працівників.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що на підставі рішення вченої ради університету від 9 червня 2017 року, виконуючим обов»язки ректора ТНУ видано наказ № 113 - ОД від 9 червня 2017 року «Про оптимізацію організаційної структури Університету та скорочення штату працівників», яким оптимізовано штатну структуру університету та скорочено ряд посад, у тому числі посаду проректора з науково - педагогічної діяльності та міжнародних зв»язків. Відповідач зазначав, що позивача було ознайомлено з вказаним наказом та попереджено про скорочення посади, яку він обіймає. При цьому, позивачеві на двох аркушах було надано перелік всіх вакантних посад в університеті та запропоновано перейти на будь - яку з них. Відповідач зазначив, що позивач відмовився підписувати персональне попередження, про що комісією було складено відповідний акт № 1 від 22 червня 2017 року. Новий штатний розпис університету було введено в дію з 1 вересня 2017 року, в якому посада проректора з науково - педагогічної діяльності та міжнародних зв»язків відсутня.

Не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявне персональне попередження / а. с. 58 / про те, що ОСОБА_1 повідомлено, що посада, яку він обіймає, підлягає скороченню, попередження ОСОБА_1 не отримано, одночасно на а. с. 61 наявний акт від 22 червня 2017 року про те що ОСОБА_1 відмовився отримати та підписати персональне попередження. Однак, позивач з 12 червня 2017 року по 23 червня 2017 року знаходився на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АДВ № 161618 / а .с . 114 , т. 1 /.

Вищенаведене свідчить про те, що не була дотримана процедура звільнення.

Крім того, відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 51 КЗпП України держава гарантує громадянам , які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівника.

Звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку із скороченням чисельності або штату працівників можливе лише при умові дотримання власником усіх відповідних положень щодо порядку скорочення штату підприємства, зокрема: попередження працівника про звільнення не менше, як за два місяці, пропозиція працівникові іншої вакантної посади, згода профспілкового органу на звільнення, якщо працівник є членом профспілки, з»ясування обставин чи не має працівник переважного права залишення на роботі.

Пунктом 19 Постанови Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» суди, розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України зобов»язані з»ясувати: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, чи дійсно відбулося скорочення чисельності штату працівників. Які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці.

У наказі № 798 - к від 24 листопада 2017 року не зазначено на підставі чого наказ видано, позивачеві не запропоновано будь - якої посади та не надано будь - якої посади при звільненні за скороченням.

Із матеріалів справи і пояснень позивача та його представника вбачається, що до 27 листопада 2017 року не було позивачу відомо про скорочення штату працівників, ні 9 серпня 2017 року, ні 10 серпня 2017 року, ні 11 серпня 2017 року, коли позивач прибував до відділу кадрів не повідомлялось позивача про те, що його посада скорочена.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно із ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Власник чи уповноважений ним орган вважається таким, що належно втконав вимоги частин 1,2 ст. 42 , ч. 2,3 ст. 49 - 2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу.

Таким чином, відповідачем не дотримані вимоги частин 1, 2ст. 42 , частин 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України та і не могли бути дотримані, оскільки усі рішення ухвалювались в один день, 24 листопада 2017 року.

В справі відсутні належні докази про те, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, письмове попередження не містить підпису позивача, акт про відмову від ознайомлення не може бути доказом і суд критично відноситься до вказаного доказу, по-перше, що не доведено, що складений саме в день 22 червня 2017 року, по - друге, під час складання акту позивач знаходився на лікарняному.

Крім того, слід зазначити, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Відтак , підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв»язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація або реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

В матеріалах справи наявний наказ № 113 - ОД від 9 червня 2017 року «Про оптимізацію організаційної структури Університету та скорочення штату працівників.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада є колегіальним органом управління закладу вищої освіти, який утворюється строком на п'ять років. Склад якої затверджується наказом керівника закладу вищої освіти протягом п»яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу вченої ради.

Частиною 2 зазначеного закону визначено перелік повноважень, які здійснює вчена рада закладу вищої освіти.

Однак, у наказі № 113-ОД передбачено саме скорочення штатного розкладу працівників , що не відноситься до повноважень вченої ради закладу вищої освіти.

Вищенаведене підтверджує грубе порушення позивача на право на працю, яке має бути відновлене.

В ст. 235 КЗпП України зазначено, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Отже, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ № 798-к від 24 листопада 2017 року та поновити ОСОБА_1 на посаді проректора з науково - педагогічної діяльності та міжнародних зв»язків Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського із 4 серпня 2017року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського № 193 від 18 травня 2018 року середній місячний заробіток позивача складає 12 775, 95.

Середньоденний заробіток складає 623, 22 грн.

На день винесення рішення вимушений прогул позивача складає 20 місяців і 9 робочих днів

Таким чином, підлягає до виплати за період із 9 серпня 2017 року по 14 березня 2019 року 261 127, 98 грн., з врахуванням того, що відповідач добровільно нарахував 66 629, 99 грн., про що свідчить розрахунковий лист за листопад 2017 року.

Що стосується позовних вимог про відшкодування шкоди,слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

За таких обставин, при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди суд обов'язково повинен з'ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Враховуючи, що діями відповідача, які виразились у неправомірному притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, які виразились в емоційних та душевних стражданнях, докладенні додаткових зусиль для організації життя, що виразилось у зверненні за захистом своїх прав до суду, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1800,09 грн.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 42, 49-2, 51, 235 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов'язки ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Казарін Володимир Павлович про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання внести запис до трудової книжки - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №798-к від 24 листопада 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв'язків Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського із 04 серпня 2017 року.

Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 261 127,98 грн.

Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1800,09 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1, місце проживання - АДРЕСА_1, іпн - НОМЕР_1,

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, місцезнаходження - 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 10, код ЄДРПОУ - 02070967,

Повний текст рішення складений 26 березня 2019 року.

Суддя: