ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р.                                                                                  справа № 300/441/19

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними і зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання дій протиправними і зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.11.2018 року помер батько позивача ОСОБА_2, який з 18.10.2010 року і по день смерті отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90 % від суми місячного (чинного робітку), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, яку з 22.12.2018 року йому призначено в розмірі 4986,05 грн. Враховуючи те, що розмір пенсії на час смерті батька становив 19183,89 грн позивач звернувся до відповідача щодо перерахунку пенсії по втраті годувальника. Відповідач повідомив про призначення позивачу пенсії по втраті годувальника в сумі 4986,05 грн (60 % від 8310,08 грн), який розрахований від середньомісячного заробітку (оклад) взятого за червень 2012 року – 8310,08 грн. Як зазначив відповідач, для розрахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника не була врахована заробітна плата годувальника станом на 01.12.2015 року 19183,89 грн, оскільки цей заробіток зарахований на виконання рішення суду, яке стосувалося тільки батька ОСОБА_1 Таку відповідь органу пенсійного фонду, позивач вважає неправомірною, оскільки згідно із положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про прокуратуру", має право на призначення пенсії по втраті годувальника з 26.11.2018 року у розмірі 60 % середньомісячного (чинного)  заробітку, який на момент смерті його батька становив 19183,39 грн, відповідно до довідки № 18-144 вих-16 від 09.03.2016 року та обчислено з цього заробітку пенсію у розмірі 17333,93 грн, яку з 01.03.2016 року до дня смерті отримував його батько. Відтак просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.03.2019 року, в якому проти заявлених позовних вимог відповідач заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с. 30-31). Відповідач пояснив, що на виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 25.05.2016 року, Пенсійним фондом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 року з врахуванням довідки про зарплату, яка виплачувалась ОСОБА_2 до моменту його смерті, відповідно до статті 49 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», тому вказане рішення щодо померлого годувальника виконано. Крім того, вказано, що при розрахунку пенсії, взято середньомісячний заробіток померлого годувальника за матеріалами пенсійної справи згідно довідки про зарплату від 26.07.2012 року в розмірі 8310,08 грн, тобто в розмірі, який діяв до виконання рішення суду. На підставі зазначеного, відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши та оцінивши подані докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

25.11.2018 року помер батько позивача - ОСОБА_2, який з 18.10.2000 року і по день смерті отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90 % від суми місячного (чинного заробітку), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне рахування.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 25.05.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_2, у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 - неправомірними. 3обов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок та здійснювати виплати пенсії ОСОБА_2, за вислугу років у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати зазначеної у довідці, виданої прокуратурою Івано-Франківської області від 03 березня 2016 року №18-144вих.-16 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, без обмежень її максимального розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.03.2016 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, - 551 грн. 20 коп. судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено (а.с. 22-23).

З 22.12.2018 року ОСОБА_1 здійснено призначення та обчислення пенсії по втраті годувальника відповідно до довідки від 26.07.2012 року в розмірі 8310,08 грн (а.с. 21).

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську листом за №60/Г-15 від 21.02.2019 року повідомило ОСОБА_1 про те, що з 22.12.2018 року йому призначена пенсії по втраті годувальника в сумі 4986,05 грн (60 % від 8310,08 грн), який розрахований від середньомісячного заробітку (оклад) взятого за червень 2012 року – 8310,08 грн. Одночасно повідомлено, що для розрахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника не була врахована заробітна плата годувальника станом на 01.12.2015 року 19183,89 грн, оскільки цей заробіток зарахований на виконання рішення суду, яке стосувалося тільки батька ОСОБА_1М (а.с. 17).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до    ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у       частині другій       статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_3), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

          Згідно п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Частиною 4 ст. 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Згідно ст. 38 Закону України “Про пенсійне забезпечення” члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно із   ст. 46 Закону України “Про пенсійне забезпечення” сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком. Пенсії в разі втрати годувальника призначаються: а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону, - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання); б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.

Відповідно до   ч. 19 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у    статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 45 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про народження, видане відділом рагсу Івано-Франківського міськвиконкому,  серії 1-НМ за № 069605 ( а.с. 14).

ОСОБА_2 навчається в навчально-науковому юридичному інституті за освітнім ступенем магістр спеціальності "Право" ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені ОСОБА_4", IV рівня акредетації, на денній формі навчання за державним замовленням (а.с. 16).

25.11.2018 року ОСОБА_2, колишній працівник прокуратури, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-НМ № 279841 (а.с. 24).

Відтак, після смерті ОСОБА_2 у позивача виникло право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, яким він скористався, подавши 22.12.2018 року відповідну заяву (а.с. 35 ) у строк, встановлений Законом.

З 22.12.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника в розмірі 4986,05 грн на підставі довідки від 26.12.2012 року (а.с. 21).

Відповідач листом за № 60/Г-15 від 21.02.2019 року повідомив ОСОБА_1, що для розрахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника не була врахована заробітна плата годувальника станом на 01.12.2015 року 19183,89 грн, оскільки цей заробіток зарахований на виконання рішення суду, яке стосувалося тільки батька ОСОБА_1  (а.с. 17).

Також у поданому відзиві на адміністративний позов відповідач вказав, що постанову Івано-Франківського міського суду від 25.05.2016 року Пенсійним фондом виконано в повному обсязі, з 01.03.2016 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з врахуванням довідки про зарплату від 01.03.201 року, дана пенсія виплачувалась померлому ОСОБА_2 до моменту смерті, відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Щодо вимог позивача про призначення пенсії по втраті годувальника в розмірі від заробітку на день смерті його батька 19183,39 грн, вказано, що перерахунок проведено на підставі матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2, без врахування довідки про зарплату від 03.03.2016 року та рішення суду, так як таке уже виконано.  

Судом досліджено довідку від 03.03.2016 року № 18-144 вих. - 16, відповідно до якої заробітна плата станом на 01.12.2015 року складала 19183,89 грн (а.с. 20).

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до довідки № 18-144 вих. - 16, виданої прокуратурою Івано-Франківської області 03.03.2016 року, з посиланням на те, що постанова Івано-Франківського міського суд від 25.05.2016 року виконана і не стосується призначення пенсії по втраті годувальника, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4    ст.8 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За результатами розгляду адміністративної справи № 344/4831/16-а постановою Івано-Франківського міського суду від 25.05.2016 року зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок та здійснювати виплати пенсії ОСОБА_2, за вислугу років у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати зазначеної у довідці, виданої прокуратурою Івано-Франківської області від 03 березня 2016 року №18-144вих.-16 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, без обмежень її максимального розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.03.2016 року.  

Вказане рішення суду набрало законної сили. Відповідачем було виконане дане судове рішення, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем, тому, розмір пенсії по втраті годувальника повинен обраховуватися позивачу, виходячи з довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-144 вих. - 16 від 03.03.2016 року (а.с. 20).

Таким чином, правовідносини у даній справи пов'язані з тими, які були предметом розгляду у справі № 344/4831/16-а, в якій 25.05.2016 року було винесено постанову, що набрала законної сили, отже, встановлені у ній обставини не підлягають доказуванню в рамках даної справи.

Стосовно строку виплати перерахованої пенсії, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Враховуючи наведене, перерахунок та призначення виплати у належному розмірі пенсії позивача у зв'язку із втратою годувальника слід здійснити починаючи з 26.11.2018 року.

Враховуючи викладене, та проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача, наведені у позовній заяві є обґрунтованими, твердження відповідача їх не спростовують, а натомість є безпідставними, та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відтак, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з наявної у матеріалах справи квитанції від 28.02.2019 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про стягнення на користь позивача судових витрат у розмірі 768,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII   від 14.10.2014 в розмірі 60% від заробітної плати годувальника, вказаної у довідці прокуратури Івано-Франківської області №18-144 вих.-16 від 03.03.2016 року, і виплатити різницю між фактично отриманим і призначеним розміром пенсії, починаючи з 26.11.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), вул.. Євшакна, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76008;

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (ідентифікаційний код юридичної особи 20550895), вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя                                                   /підпис/                                                       ОСОБА_5