Справа №: 400/60/19

Провадження № 2/400/146/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25 березня 2019 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

                при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", від імені якого діє ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що 06.05.2015 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов’язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 11706 грн. 20 коп., в зв’язку з чим представник позивача змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 06.05.2015 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання Анкети-заяви, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом  (а.с.8-9).

Договір складається з підписаної відповідачем заяви, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», що підтверджується підписом відповідача у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру встановленого банком кредитного ліміту, відповідно до п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 договору.

Пунктом 1.1.3.2.4 договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Відповідно до п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 договору, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. А у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 договору сторонами погоджено, що зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговим зобов'язанням.

Згідно з п.2.1.1.12.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно з п.2.1.1.12.2.1 договору клієнт сплачує банку проценти у подвійному розмірі від зазначених у тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашені суми простроченого кредиту згідно з п.2.1.1.12.6.1 договору на суму 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті USD) та 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6.договору).

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2,2.1.1.4.6 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Відповідно до п. 1.1.7.11, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий самий строк.

У анкеті-заяві від 06.05.2015 року ОСОБА_2 вказала, що ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку (а.с.8).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п.21 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Отже судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір складається з підписаної відповідачем заяви, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», що підтверджується підписом відповідача у заяві. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис в заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача на укладення договору шляхом отримання кредитної картки та ознайомлення і згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг і також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Таким чином, ОСОБА_2 була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі та порядку встановленому договором.

Відповідач, при цьому, отримавши грошові кошти, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконувала не належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого має заборгованість за даним кредитним договором.

Як зазначено у позові, відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 19.12.2018 року з урахуванням внесених коштів на погашення кредитних зобов'язань має заборгованість у сумі 11706 грн. 20 коп., яка складається з: 623 грн. 26 коп. – тіло кредиту; 3572 грн. 85 коп. – нараховано відсотків за користування кредитом; 6476 грн. 46 коп. – нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина); 533 грн. 63 коп. штрафу (процентна складова).

Щодо заборгованості за пенею та штрафу (процентна складова), суд вважає, що вони не підлягають стягненню,виходячи з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору між сторонами погоджено два види забезпечення виконання зобов'язань: у вигляді сплати пені та штрафу, який визначений у фіксованій грошовій сумі (500грн.), плюс в процентному відношенні (5% від суми заборгованості).

Тобто, за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому з урахуванням вищевикладеного, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Слід відзначити, що розрахунок загальної заборгованості, що зазначений у позові, має відмінності від розрахунку заборгованості, який додається до позовної заяви (а.с.3-7).

Прийняти додані до позовної заяви розрахунки, як належні докази наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором у вказаному розмірі, суд вважає не можливим.

Так, з розрахунку заборгованості починаючи з 01.06.2015 року (а.с.6 – розрахунок 2) є незрозумілим: метод/формула нарахування відсотків; розмежування складових боргу, які нараховуються в одну і ту ж дату і що вони собою являють; нарахування різних відсоткових ставок за одну дату та принцип їх нарахування. У розрахунку заборгованості здійсненому станом на 31.05.2015 року (а.с.5 – розрахунок 1) таких розмежувань немає. При цьому в розрахунку 1 зазначено, що заборгованість за кредитом станом на 31.05.2015 року становить 397 грн. 32 коп., а разом – 1430 грн. 95 коп., водночас, з розрахунку 1 вбачається, що на суму заборгованості 397 грн. 32 коп. не відбувалось нарахування відсотків та пені, таким чином незрозуміло яким методом була сформована сума боргу в строчці разом – 1430 грн. 95 коп. Окрім того, наступного дня – 01.06.2015 року, як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 19.12.2018 року (розрахунок 2), сума заборгованості складає знову 397 грн. 32 коп. (остання колонка). Але, як свідчить розрахунок, погашення заборгованості не здійснювалося.      

Зрештою у графі (заборгованість за наданим кредитом, остання колонка) розрахунку 2 (а.с.7), станом на 19.12.2018 року остаточна загальна сума заборгованості зазначена - 10225 грн. 50 коп., а під розрахунком як підсумок вказана сума загальної заборгованості за наданим кредитом – Разом: 11706 грн. 20 коп.

У відповідності до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.12 та частинами 1,5,6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на те, що документи, названі позивачем «розрахунок заборгованості», не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, фактично містять лише певні показники, але не наданий алгоритм (формула), за яким можливо зрозуміти, як з наведених показників утворився результат (відсотки та їх ставка; з яких сум розраховані суми пені та штрафів; за який період), враховуючи наявність у розрахунках вказаних вище явних протиріч, що викликає обґрунтовані сумніви у їх правильності, суд приходить до висновку, що заявлена сума заборгованості є необґрунтованою.

Таким чином, в ході розгляду справи, АТ КБ «Приватбанк» не було доведено обґрунтованості його доводів з приводу умов та порядку здійснення нарахуваннь (відсотків, пені, штрафу) за вказаним кредитом. За таких обставин, суд не може прийняти до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, який складений позивачем, так як вважає його не правильним, в зв'язку з чим він є неналежним доказом у справі. Відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.4,12,13,76-78,81,141,263-265,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", залишивши їх по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 25 березня 2019 року.

       Суддя (підпис)

       З оригіналом згідно

       Суддя Петрівського районного суду                                        С. Колесник