№ 2-2031/10

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 лютого 2010 року                                                                        м. Київ

            Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого - судді                                                              Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                                Коруни О.В.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда», треті особи: ОСОБА_2  про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки  розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2009 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда» (далі – Фонд «Егіда») про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки  розрахунку та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 вересня 2009 року його було прийнято на посаду юрисконсульта першої категорії юридичного відділу благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда» з посадовим окладом 3 000 грн.  Зазначив, що заробітна плата в повному обсязі не виплачувалась, а тому  він був змушений 19 листопада 2009 року звільнитися з роботи за угодою сторін. В зв’язку з тим, що на день звільнення з роботи йому не в повному обсязі виплачена заробітна плата, просив стягнути з  відповідача  на його користь невиплачену заробітну плат у розмірі 5 118 грн. 08 коп. та середній заробіток за  період затримки з 20 листопада 2009 року по 16 грудня 2009 року в розмірі 2 590 грн. 84 коп.

Оскільки неправомірні дій відповідача  призвели до його моральних страждань, просив стягнути з відповідача на його користь  у відшкодування моральної шкоди  1 650 грн.

           В судовому засіданні позивач, з підстав викладених в позовній заяві, підтримав позов та просив задовольнити у повному обсязі.

  Відповідач, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

            Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

 Відповідач причину неявки суду не повідомив. Заява від нього про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

           Відповідно до ст. 77 ЦПК України, у разі неповідомлення суду причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

           На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд дійшов висновку, що позивач у судове засідання   не з’явився без поважних причин.

           Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача та його представника, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа – голова правління благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда» ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, в судове засідання не з’явилися. Причину неявки суду не повідомили. Повідомлення про згоду на  участь у справі від них не надходило.

          За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України і враховуючи думку позивача та його представника, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третьої  особи.

          Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, заслухавши позивача та оцінивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

          З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1, згідно наказу № 6 від 07.09.2009 року було прийнято на посаду юрисконсульта першої категорії юридичного відділу благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда» з посадовим окладом  згідно штатного розкладу  (а.с. 4).

Згідно наказу № 8  від 19.11.2009 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

          Оскільки позивач наполягав на тому, що при звільненні йому не виплачено нараховану заробітну плату за період з 07.09.2009 року по 19.11.2009 року, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позивачу не виплачено нараховану заробітну плату за вказаний період.

          Задовольняючи позовні вимоги  в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати  в розмірі 5 118 грн. 08 коп. суд виходив з положень, передбачених ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

            Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України).

          Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

            Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 ЦПК України).

          Згідно копії трудового контракту № 4 від 07 вересня 2009 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_1, розмір посадового окладу останнього  встановлено у розмірі 3000 грн. ( а.с. 6-8).

            За встановлених судом обставин розмір середньої заробітної плати складає 136 грн. 36 коп. (3000:22=136,36).

           Оскільки, за період з 07 вересня 2009 року по 19 листопада 2009 року, відповідач відпрацював в вересні 14 днів, в жовтні 22 дні, в листопаді 14 днів, відповідач повинен був виплатити позивачу заробітну плату у розмірі  6 881 грн. 08 коп. ( 14 х 136,36) +(22 х 136,36)+(14 х 136,36).

           Як пояснив в судовому засіданні позивач, за весь час роботи у Фонді «Егіда» йому виплачено заробітну плату у розмірі 1700 грн.

             Враховуючи, що   судом встановлено, що позивачу не виплачена заробітна плата за період з  07 вересня 2009 року по 19 листопада 2009 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати  в розмірі 5 118 грн. 08 коп. (6818,08-1700=5118,08)  підлягають  задоволенню.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що відповідач доказів поважності причини невиплати належних працівникові при звільненні сум не надав, суд дійшов висновку, що було порушено право позивача на отримання заробітної плати при звільненні, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

           Оскільки, відповідач не надав суду  довідку про середній заробіток позивача, суд вважає  можливим  провести розрахунок на підставі  відомостей про розмір заробітної плати позивача, зазначених в  трудовому контракті № 4 від 07 вересня 2009 року із розрахунку 136 грн. 36 коп.

  За вказаних обставин за період затримки  за  період з  20 листопада 2009 року по 16 грудня 2009 року з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 590 грн. 84 коп.

Згідно ст. 237 – 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом  встановлено, що діями відповідача позивачу безумовно завдана моральна шкода. Аналізуючи обставини справи, при визначенні розміру компенсації за спричинену моральну шкоду, суд враховує глибину моральних страждань позивача, їх тривалість і характер, істотні зміни у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, а тому суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду у  розмірі 1650 грн.

  Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

  Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    Тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави    судовий збір у розмірі 85 грн.  59 коп. (77,09 + 8,50) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності,  ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116-117, 237-1  КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 212-215,  218, 223, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

           Позов ОСОБА_1 до Благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда», треті особи: ОСОБА_2  про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки  розрахунку та моральної шкоди - задовольнити.

           Стягнути з Благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда» на користь ОСОБА_1  5 118 (п’ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 08 коп. невиплаченої заробітної плати,  2 590 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто) грн. 84  коп. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

           Стягнути з Благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда» на користь ОСОБА_1  у відшкодування моральної шкоди  1 650 (одна тисяча шістсот  п’ятдесят) грн.

           Стягнути з Благодійної організації «Фонд правового захисту та допомоги населенню «Егіда» на користь  держави судовий збір у розмірі держави    судовий збір у розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн.  59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять)  грн.

  Рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва  за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

 Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

  Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційне скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

              Суддя