копія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2010 року справа № 2-а-9802/09/2270/4
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А.
за участю
представника позивача Беринди О.Ю.
представників відповідача Біляк Н.П., Головко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СКС» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року, № 0002192301/1/5824 від 29.07.2009 року, №0002192301/2/7491 від 28.09.2009 року і № 0002192301/3/9215 від 16.11.2009 року
ВСТАНОВИВ:
в поданій до суду позовній заяві, з урахуванням змінених позовних вимог, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року, № 0002192301/1/5824 від 29.07.2009 року і №0002192301/2/7491 від 28.09.2009 року, якими визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 15819,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 7910,0 грн., прийняті на підставі акта перевірки №5756/23-4/21343394 від 19.06.2009 року.
На думку позивача є безпідставними висновки відповідача щодо завищення валових витрат у зв’язку з віднесенням транспортно-заготівельних витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, сума яких включається до собівартості товару, та витрат на придання від ПП ОСОБА_5 інформаційно-консультаційних послуг, не пов’язаних з господарською діяльністю позивача, оскільки:
надання інформаційно-консультативних послуг ПП ОСОБА_5 та їх використання в господарській діяльності підтверджується наявними у нього первинними документами;
транспортування паливно-мастильних матеріалів від їх постачальників до позивача відбувалось транспортом та за рахунок постачальників, а тому транспортно-заготівельні витрати на придбання вказаного товару позивачем не нараховувались.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили, вважають оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений в ході планової виїзної перевірки позивача і зафіксований актом перевірки №5756/23-4/21343394 від 19.06.2009 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з урахуванням наведеного нижче.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СКС» 06.12.1994 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію №16731200000001744).
Основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля паливом, організація перевезення вантажів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.
На підставі акту №5756/23-4/21343394 від 19.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 15819,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 7910,0 грн.
Зазначене вище податкове повідомлення-рішення №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року оскаржене позивачем в адміністративному прядку і залишене без змін податковими повідомленнями-рішеннями № 0002192301/1/5824 від 29.07.2009 року і №0002192301/2/7491 від 28.09.2009 року.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року, № 0002192301/1/5824 від 29.07.2009 року і №0002192301/2/7491 від 28.09.2009 року базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток на суму 15819,0 грн. у зв’язку з завищенням валових витрат на суму 20673,0 грн. по операції з придбання від ПП ОСОБА_5 інформаційно-консультаційних послуг, не пов’язаних з господарською діяльністю позивача, та на суму 42602,0 грн. транспортно-заготівельних витрат, які не узагальнювались на окремому субрахунку рахунків обліку запасів та не розподілялись між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, які вибули, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів.
Відповідно до договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 01 січня 2008 року ПП ОСОБА_5 прийняв на себе зобов’язання із проведення консультаційного обслуговування позивача по фінансовим і економічно-правовим питанням, пошуку потенційних клієнтів та методик проведення реалізації товарів (робіт, послуг) та надання в оренду майна і обладнання, пов’язаного з діяльністю позивача (р.1 договору). За змістом п.2.1 договору замовник (позивач) в порядку та на умовах, визначених цим договором, а виконавець за завданням замовника інформує (консультує) замовника (позивача) з наступних питань: умови та методика пошуку потенційних клієнтів та методик проведення реалізації товарів (робіт, послуг) та надання в оренду мана та обладнання. Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник виплачує виконавцю винагороду згідно актів виконаних робіт після їх підписання.
Виконання договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг оформлене сторонами актом виконаних робіт від 27 червня 2008 року на суму 20673,0 грн., на підставі якого позивач 24.07.2008 року перерахував на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_5 зазначені кошти та відніс до валових витрат звітного періоду вартість інформаційних (консультаційних) послуг.
Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.
За змістом ч.2 ст.3 Господарського кодексу України підприємництвом є господарська діяльність що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.
Надані позивачем звіт ПП ОСОБА_5 про надані послуги на загальну суму 20683,0 грн., інформаційну довідку про Хмельницьку область і перелік потенційних клієнтів ТОВ «СКС» // ПММ, які не містять підпису виконавця цих документів, суд не встановив, а позивач не довів:
наявність у ПП ОСОБА_5 належної кваліфікації для надання позивачеві консультацій з фінансових та економічно-правових питань;
об’єктивну неможливість для позивача самостійного отримання інформації щодо ринку нафтопродуктів та з інших питань, відображених в звіті, враховуючи її загальнодоступність;
наявність у позивача економічного ефекту зокрема у вигляді збільшення прибутку, від співпраці з ПП ОСОБА_5, яка вартувала позивачеві 20673,0 грн.
Договори, укладені позивачем з іноземним підприємством «Кока-Кола Беріджиз Україна Лімітед» на придбання товару від 03.03.2008 року і оренду обладнання від 03.07.2008 року, з ТОВ «Олга-Торг» на придбання супутніх товарів від 12.02.2008 року суд вважає неналежними доказами реального характеру відносин позивача з ПП ОСОБА_5 у зв’язку з відсутністю доказів участі ПП ОСОБА_5 у будь-якій формі у пошуку цих постачальників та укладанні відповідних договорів.
Крім того, враховуючи специфіку господарської діяльності позивача (роздрібна торгівля пального на АЗС) та місцезнаходження єдиної АЗС позивача (с.Головчинці, 285 км. Траси Львів-Кіровоград-Знам’янка), кожен господарюючий суб’єкт – власник або орендар автотранспорту є потенційним покупцем у позивача пального та супутніх товарів на АЗС, а тому судом не встановлена економічна доцільність придбання послуг з пошуку потенційних покупців пального.
Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Проте, в ході судового розгляду суд не встановив що дії позивача та його контрагента ПП ОСОБА_5 були спрямовані на реальне виконання умов договору та отримання результатів консультаційних та інформаційних послуг.
Суд також не встановив, що відображені в акті виконаних робіт від 27 червня 2008 року послуги з інформаційного обслуговування персоналу з фінансових та економічно-правових питань, пов’язаних з виробничою діяльністю, пошуком потенційних клієнтів та методик проведення реалізації товарів та надання в оренду майна та обладнання загальною вартістю 20673,0 грн., мали реальні наслідки для позивача, оскільки вказаний документ містить лише загальні положення без вказівки на конкретні результати надання цих послуг.
Таким, чином, суд вважає, обґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суму 20673,0 грн. у зв’язку з віднесенням витрат на оплату ПП ОСОБА_5 інформаційно-консультаційних послуг, а відтак податкові повідомлення-рішення відповідача №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року, № 0002192301/1/5824 від 29.07.2009 року, №0002192301/2/7491 від 28.09.2009 року і № 0002192301/3/9215 від 16.11.2009 року в частині основного платежу в сумі 5168,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2584,0 грн. є правомірними і скасуванню не підлягають.
Разом з тим, на думку суду, вказані вище податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 10651,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 5326,0 грн., у зв’язку з наведеними нижче.
За даними перевірки, заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 10651,0 грн. відбулось у зв’язку з тим, що в період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року позивач здійснював податковий облік приросту (убутку) балансової вартості пального з порушенням п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» без урахування суми транспортно-заготівельних витрат на його придбання, які підлягають узагальненню на окремому субрахунку рахунку обліку запасів та розподіляються між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули, що призвело до заниження задекларованих показників рядка 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток на загальну суму 42602,0 грн. (стор.14 акту), в тому числі за 1 півріччя 2006 року на 9031.0 грн., за 3 квартали 2006 року на 13695,0 грн., за 2006 рік на 15810,0 грн., за 3 квартали 2007 року на 1623,0 грн., за 2007 рік на 5567,0 грн., за 1 квартал 2008 року на 4402,0 грн., за 1 півріччя 2008 року на 6671,0 грн., за 3 квартали 2008 року на 14947,0 грн., за 2008 рік на 21225,0 грн.
Висновок відповідача щодо наявності у позивача транспортно-заготівельних витрат на придбання пального відображений в додатку №2 до акту перевірки від 19.06.2009 року №2 «Довідка про загальну інформацію щодо ТОВ «СКС» та результати його діяльності за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року».
За змістом п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
У п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До транспортно-заготівельних витрат зокрема належать затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Зі змісту викладених норм вбачається, що обов’язковою умовою включення транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості придбаних запасів є фактична наявність транспортно-заготівельних витрат та їх спрямованість і зв’язок з придбанням таких запасів.
Судом встановлено, що в період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року позивач відніс до валових витрат (рядок 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), витрати на придбання нафтопродуктів, продуктів харчування, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в загальній сумі 5866867,0 грн.
У період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року постачальниками пального були ПМВКП «Лан», ТОВ «Татнафта – Укрнафтопродукт» і ТОВ «Альянс Хмельницький ТДНК».
Відповідно до договору поставки нафтопродуктів № 6 від 05.01.2006 року з ТОВ «Татнафта – Укрнафтопродукт» позивач придбав у останнього нафтопродукти (дизельне паливо, бензин А-76, А-92 і А-95) на загальну суму 122108,59 грн. За змістом п.5.1 договору поставка пального здійснюється на умовах DDP – постачальником в місце вказане покупцем. Згідно до п.5.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження (зливу) товару в резервуари, а також оформлення і підписання сторонами видаткової і товарно-транспортної накладної. Сторони домовились, що всі зміни до вказаного договору відбуваються шляхом підписання додаткових угод, які є його невід’ємною частиною, якщо підписані повноважними представниками с сторін. Судом встановлено, що будь-які зміни щодо місця поставки та обов’язків щодо транспортування товару сторони не вносили. Фактично місцем поставки пального від вказаного постачальника є АЗС позивача, розташована в с.Головчинці, 285 км. траси Львів-Кіровоград-Знам’янка.
Відповідно до договору купівлі-продажу №21-01/06 від 21 січня 2006 року в березні 2006 року позивач придбав від ТОВ «ТД «НК Альянс-Хмельницький» нафтопродукти на загальну суму 309857,34 грн. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця або в інше місце, визначене покупцем (п.2.1 договору), перехід права власності на товар оформляється відповідною накладною (п.2.2 договору), а ціна на товар та його загальна вартість визначаються в рахунку-фактурі та/або відповідній накладній. Пунктом 6.1 договору передбачено, що усі зміни і доповнення до цього договору набирають юридичної сили у випадку якщо вони виражені в письмовій формі і підписані сторонами. Оскільки будь-які зміни щодо місця поставки, транспортування товару сторонами договору не вносились, місцем поставки пального від вказаного постачальника є АЗС позивача, розташована в с.Головчинці, 285 км. траси Львів-Кіровоград-Знам’янка.
Відповідно до договорів поставки нафтопродуктів №14/01 від 09.01.2006 року і №167/3 від 15.04.2008 року ПМВКП «Лан» передало у власність позивача нафтопродукти (дизельне паливо, бензин А-76, А-92 і А-95 та інші супутні нафтопродукти) на суму 5230312,0 грн. За змістом п.2.3 зазначених договорів товар постачається засобами або за рахунок продавця. Вартість товару формується в накладних і рахунках за вказаним договором у відповідності до пп.1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - за звичайною ціною (п.4.1 договорів), факт отримання покупцем товару в повному обсязі оформляється накладною і товарно-транспортною накладною (п.4.4. договору). Пунктами 9.3 договорів передбачено, що зміни і доповнення, додаткові угоди та додатки до цих договорів є їх невід’ємною частиною і мають юридичну силу у випадку укладання їх в письмовій формі та підписання обома сторонами (п.9.4 договору).
Місцем поставки пального від вказаного постачальника є АЗС позивача, розташована в с.Головчинці, 285 км. траси Львів-Кіровоград-Знам’янка.
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, зокрема видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, на поставку нафтопродуктів за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року, виписані постачальниками нафтопродуктів ТОВ «Татнафта – Укрнафтопродукт», ТОВ «Альянс Хмельницький ТДНК» і ПМВКП «Лан», відповідь ПМВКП «Лан» №18-01-1 від 18.01.2010 року на запит суду, суд встановив, що доставка придбаного позивачем пального від постачальників на АЗС позивача в с.Головчинці, 285 км. траси Львів-Кіровоград-Знам’янка відбувалась за рахунок та транспортними засобами ПМВКП «Лан» (КАМАЗ 53213 ВХ76-42, КАМАЗ 5320 ВХ 2391АЕ, ЗІЛ 130 ВХ056-75Х, КАМАЗ 5320 ВХ12-97АН, ГАЗ 53 129-16 ХМ, КАМАЗ ВХ94-89АН) без будь-яких витрат позивача на оплату постачальнику послуг з транспортування. Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що вартість нафтопродуктів сформована постачальниками без урахування витрат їх на доставку до АЗС позивача.
В той же час, всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено, що:
позивач та його контрагенти ПМВКП «Лан», ТОВ «Татнафта – Укрнафтопродукт» і ТОВ «Альянс Хмельницький ТДНК» вносили зміни до укладених договорів поставки щодо місця поставки, обов’язків щодо транспортування товару та оплати послуг на перевезення нафтопродуктів від постачальника до місця поставки (АЗС позивача);
транспортування придбаних нафтопродуктів від постачальника на АЗС позивача здійснювалось власними (орендованими) транспортними засобами позивача або за рахунок позивача;
наявність у позивача витрат на оплату послуг з перевезення нафтопродуктів від їх постачальників до місця поставки (транспортно-заготівельних витрат).
Доводи відповідача щодо доставки пального на АЗС власними транспортними засобами позивача від постачальників спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до інформації Управління Державної автомобільної інспекції УВС України в Хмельницькій області №5/52-16323 від 29.12.2009 року, Свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу №247816 і №153732, а також додатку 2 до акта перевірки позивач є власником вантажних автомобілів ЗІЛ 431412 8610 ХМП та ЗІЛ 130 12445 ХМ, які не використовувались для перевезення нафтопродуктів до АЗС позивача від постачальників. Судом також встановлено, що позивач у період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року не мав в користуванні орендованих вантажних автомобілів.
Дослідивши договори транспортного експедирування від 12.01.2006 року, від 04.01.2007 року і від 11.01.2008 року, з виконанням яких відповідач пов’язує наявність у позивача транспортно-заготівельних витрат на перевезення придбаного пального від продавця (ПМВКП «Лан») на склад позивача та вважає підставою для зменшення валових витрат суму 42602,0 грн. (стор.14 акту), суд встановив наведене нижче.
На виконання вказаних вище договорів позивач зобов’язався надати ПМВКП «Лан» послуги з перевезення вантажу (паливно-мастильних матеріалів) останнього, послуги з оформлення накладних на вантаж, що відправляється (прибуває) та додаткові послуги з перевірки кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження, сплати мита, зборів та витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення. Виконання договорів транспортного експедирування засвідчене позивачем та ПМВКП «Лан» актами виконаних робіт з надання транспортних послуг, які щомісячно підписувались представниками цих господарюючих суб’єктів.
За виконані на замовлення ПМВКП «Лан» транспортні послуги позивач отримував відповідну плату, яку включав до валового доходу у відповідних звітних періодах. В ході перевірки відповідачем не встановлено порушення формування позивачем доходу від продажу транспортних послуг (стор. 5-6 акту).
В ході судового огляду суд встановив, що для надання ПМВКП «Лан» транспортних послуг на виконання договорів транспортного експедирування позивач використовував власні вантажні автомобілі ЗІЛ 431412 8610 ХМП та ЗІЛ 130 12445 ХМ.
В той же час, зібрані в матеріалах справи докази свідчать, що доставка нафтопродуктів на виконання договорів поставки на АЗС позивача здійснювалась ПМВКП «Лан» автомобілями КАМАЗ 53213 ВХ76-42, КАМАЗ 5320 ВХ 2391АЕ, ЗІЛ 130 ВХ 056-75Х, КАМАЗ 5320 ВХ 12-97АН, ГАЗ 53 129-16 ХМ, КАМАЗ ВХ 94-89АН, які належать вказаному постачальнику.
Судом також враховується, що в ході судового розгляду відповідач не довів, що витрати по оплаті транспортно-заготівельних послуг включалися позивачем до валових витрат, а отже не повинні були приймати участь в перерахунку балансової вартості.
Таким чином, суд встановив, що транспортування паливно-мастильних матеріалів від їх постачальників до позивача відбувалось транспортом та за рахунок постачальників, а відтак транспортно-заготівельні витрати на придбання вказаного товару позивачем не нараховувались і правомірно не брали участі у обліку приросту (убутку) запасів.
Суд вважає, що позивач не зобов'язаний був вести податковий облік запасів з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, що взагалі не були ним понесені.
Крім того, оскільки судом встановлена відсутність первинних документів, що фіксують наявність у позивача транспортно-заготівельних витрат на доставку пального від постачальника, які б дали можливість податковому органу визначити вартість цих витрат, розмір заниження валових витрат, а отже і суму несплаченого до бюджету податку на прибуток, суд вважає, що податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 10651,0 грн визначене відповідачем за непрямим методом (п.4.3 ст.4 Закону), порядок застосування якого Законом не врегулюваний.
Отже, суд вважає безпідставним викладений в акті перевірки від 19.06.2009 року висновок відповідача щодо порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» і завищення валових витрат на суму 42602,0 грн. (стор.14 акту), та заниження податку на прибуток на суму 10651,0 грн.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року, № 0002192301/1/5824 від 29.07.2009 року, №0002192301/2/7491 від 28.09.2009 року і № 0002192301/3/9215 від 16.11.2009 року в частині основного платежу в сумі 10651,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 5326,0 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Разом з тим, зазначені вище податкові повідомлення-рішення є правомірними в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 5168,0 та штрафних санкцій в сумі 2584,0 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СКС» задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Хмельницькому №0002192301/0/5227 від 09.07.2009 року, № 0002192301/1/5824 від 29.07.2009 року, №0002192301/2/7491 від 28.09.2009 року і № 0002192301/3/9215 від 16.11.2009 року в частині основного платежу в сумі 10651,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 5326,0 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 10.02.2010 року.
Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук
З оригіналом згідно
Суддя О.К.Ковальчук