ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів: Домусчі С.Д. та Кравець О.О.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
за участю представників позивача Полякова Д.С. та Федорової Л.І., а також представника відповідача Сон-Пюінгреньє П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу заступника директора відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2007 року ВАТ «Одеський припортовий завод» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області. Із врахуванням доповнень до позовних вимог позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області від 06 липня 2007 року за № 0000542301/0 у сумі 6905769 грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта позапланової перевірки позивача за № 473/39/23-1008/00206539 від 20 червня 2007 року, в якому зазначено про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод» п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 6905769 грн..
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2008 року у задоволенні позовних вимог ВАТ «Одеський припортовий завод» відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права та неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Так, судом не вірно визначено поняття бюджетного відшкодування, закріплене в ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду залишається від’ємне значення ПДВ. При цьому відшкодуванню підлягає лише та частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податкову періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від’ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача, яка вважала за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м. Южному Одеської області з 29 червня 2004 року та являється платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 22082936 від 02 липня 2004 року.
За результатами господарської діяльності позивач задекларував суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2007 року у розмірі 8763824 грн., що відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період за встановленою діючим законодавством формою, яку своєчасно направив до податкового органу.
З метою оцінки правильності відображення суми податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування в декларації за березень 2007 року, податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку, про що складено акт за № 473/39/23-1008/00206539 від 20 червня 2007 року, в якому зазначено про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод» п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 6905769 грн..
На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Южному Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542301/0 від 06 липня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 6905769 грн..
Встановлені судом обставини справи сторонами не оспорюються.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ВАТ «Одеський припортовий завод», суд першої інстанції виходив з того, що на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, повинна дорівнювати сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Так, відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило визначено абзацом третім наведеного підпункту.
На підставі п. п. 7.7.2 названої статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.
Виходячи із змісту наведених норм Закону, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від’ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від’ємного значення податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність зменшеного ним бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість за березень 2007 року, оскільки розмір бюджетного відшкодування даного звітного періоду являє собою частину від’ємного значення, яка склалася за попередні податкові періоди, і залежить від фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах. Зазначений факт сплати податкового кредиту підтверджується актом перевірки та платіжними документами, долученими до матеріалів справи.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 6905769 грн. є помилковим.
Оскільки при повному встановленні обставин справи судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу заступника директора відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області від 06 липня 2007 року № 0000542301/0.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2009 року.
Головуючий:
Судді: