ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2009 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого – Ступакової І.Г.
суддів – Бітова А.І.
– Милосердного М.М.
при секретарі – Конопляної М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по ВПП) у м.Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00004837/0, № 00004937/0 від 15.08.2008 року.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2008 року позов ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення СДПІ по ВПП у м.Миколаєві № 00004837/0, № 00004937/0 від 15.08.2008 року.
В апеляційній скарзі представника СДПІ по ВПП у м.Миколаєві ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника СДПІ по ВПП у м.Миколаєві, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ «Н.А.С.А.-Юг» за січень 2008 року та з ТОВ «Санс Хім» за період з 01.10.2007 року по 30.11.2007 року.
За результатами вказаних перевірок відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення № 00004837/0 від 15.08.2008 року та № 00004937/0 від 15.08.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на 1169 грн., за листопад, грудень 2008 року на 23051 грн., у зв’язку з порушенням ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок про додану вартість».
В актах перевірки відповідачем зазначено, що суб’єкти господарської діяльності по останньому ланцюгу постачання (ПП «Баріт», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2.) суми ПДВ в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «Податкове зобов’язання» не відображали та, відповідно, податок до бюджету не сплатили, у зв’язку з чим, відсутня надмірна сплата податку до бюджету, що є обов’язковою умовою для відшкодування податку, як це передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок про додану вартість».
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на бюджетне відшкодування, яке підтверджено податковими накладними, оформленими належним чином, не залежить від сплати його контрагентами податку до бюджету, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
В апеляційній скарзі вказується, що судом першої інстанції не враховано, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, виплаває з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість", зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта з таких підстав.
Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.
Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
• - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлюється, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судова колегія зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 листопада 2009 року.
Головуючий:
Судді: