ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2009 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду  в складі:

доповідача – Димерлія О.О.

суддів – Єщенко О.В., Яковлева Ю.В.

при секретарі – Коєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2008 року за адміністративним позовом ОСОБА_5 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Міністерства оборони України, управління Державного казначейства України в Одеській області, управління праці та соціальної політики населення Комінтернівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2007 року позивач зверну до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: визнати за ним право на отримання щомісячної надбавки до пенсії учасника бойових дій в розмірі 150 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком; визнати дії Міністерства оборони, головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, управління праці та соціального захисту по виплаті позивачу надбавки до пенсії за віком та разової грошової допомоги до 5 травня не в повному розмірі – неправомірними; зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області встановити позивачу розмір пенсії як учаснику бойових дій з урахуванням надбавки, передбаченої ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»; стягнути з департаменту фінансів Міністерства оборони України на користь позивача заборгованість по недоплаченій надбавці до пенсії за віком до 01.01.2007 року у сумі 10381 грн. 50 коп.; стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача заборгованість по недоплаченій надбавці до пенсії за віком з 01.01.2007 року у сумі 3943 грн.; стягнути з управління праці та соціального захисту на користь позивача 6043 грн. 45 коп. недоплаченої разової грошової допомоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2008 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Судовим рішенням визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови ОСОБА_5 у виплаті різниці в розмірі 3295 грн. щорічної допомоги до 9 травня за 2004-2007 роки. Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області виплатити на користь ОСОБА_5 різницю в розмірі 6043 грн. 45 коп. щорічної допомоги до 9 травня за 2004-2007 роки. Зобов’язано головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_5 пенсії як учаснику бойових дій виходячи із положень ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та виплатити заборгованість по пенсії з 01.01.2007 року в розмірі 3943 грн. Зобов’язано Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_5 заборгованість по пенсії з 23.12.2004 року по 01.01.2007 рік в розмірі 10381 грн.50 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був звільнений з військової служби у запас. З 24.11.1991 року військовим комісаріатом йому призначена пенсія за вислугу років. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він має статус ветерана війни - учасника бойових дій (посвідчення - НОМЕР_1 ) а.с. 9.

Пенсія позивачу, як учаснику бойових дій,  була розрахована на підставі ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», якою передбачено підвищення пенсій за вислугу років на 150% мінімальної пенсії за віком, і розраховувалась з розміру 19 грн. 91 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Також, згідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня позивачу виплачувалась разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Вказана грошова допомога також розраховувалась виходячи з розміру мінімальної пенсії - 19 грн. 91 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підставі положень ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. При цьому враховано норми ст. 8 КАС України, відповідно до яких людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з викладеним вище та крім цього вказує, що згідно до частин 2 та 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.  Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який, розглядаючи справу щодо пільг, компенсацій і гарантій (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002), зазначив, що практика ревізування пільг, компенсацій і гарантій, наданих законодавчими актами України, суперечить вимогам ч. 4 ст. 28 Закону України "Про бюджетну систему України", який діяв до набрання чинності Бюджетним кодексом України, та ч. 3 ст. 27 зазначеного Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції, і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як власність.  

Тому, при розгляді справи "Качко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і  дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду ).

У зв'язку з викладеним Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Качко проти України).

Таким чином, оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення пенсії за вислугу років на 150 % мінімальної пенсії за віком та разової щорічної допомоги учасникам бойових дій до Дня Перемоги є чинними, а позивачі є учасниками бойових дій і мають право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Посилання на те, що Закон України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, тобто спеціальний Закон  (lex specialis),  має перевагу перед Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким встановлені пільги для ветеранів війни, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових Законів, внесення змін до чинного законодавства за ст. 22 Конституції України не допускається.

Із врахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_5 відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного - ст. 1 ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною  законодавства України, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини як джерелу права.

Разом з тим, Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» в редакції №3591 від 04.04.2006 року , який набрав чинності 29.04.2006 року визначено: «Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом».

"Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність" п. «б» ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону №2939 від 05.10.2005 р. Закон набрав чинності з 01.07.2006 року.

Виходячи з цього, вимоги позивача про виплату підвищення пенсії за вислугу років на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» з 01.07.2006 року – безпідставні та необґрунтовані.

Що ж стосується ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 р. дію її зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235.

У 2007 році на підставі Закону України №489 від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.12 Закону України №3551 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

09.07.2007 року рішенням №6 Конституційного Суду України зупинення дії ч.5 ст.12 Закону України №3551 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачене п. «в» ст.71 Закону України №489 від 19.12.2006 року визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Однак, як вказав позивач, про порушення свого права він дізнався лише після 09.07.2007 року, тобто, після ухвалення конституційним судом рішення у справі №1-29/2007.

Судова колегія суду апеляційної інстанції не може визнати ці пояснення пропуску строку позовної давності поважними, оскільки ОСОБА_5 міг і повинен був дізнатися про порушення своїх прав з часу виплати належних йому грошових коштів. Конституційним судом України було прийнято рішення від 09.07.2007 року стосовно неконституційності деяких положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік». Ніякого відношення до порушення прав позивача у 2004-2006 роках це рішення не має.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України: «Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк…».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку що можливим і законним є рішення щодо задоволення позову ОСОБА_5 про виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком - тільки за 2007 рік.

Відповідно до ст.99 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України починаючи с 1 січня 2007 року.

Юридичною особою - правонаступником є юридична особа, яка внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення прийняла від іншої юридичної особи все майно, права та обов'язки, внаслідок чого така юридична особа припиняється (ч.1 ст.104 ЦК України).

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не є правонаступником Миколаївського обласного військового комісаріату, так як не приймало будь-яке майно, права та обов'язки комісаріату, і тому не може виступати у даному виконавчому провадженні в якості боржника.

Зважаючи на викладене та згідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Керуючись: ст.. ст. 185, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України Одеській області – задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2008 року за адміністративним позовом ОСОБА_5 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Міністерства оборони України, управління Державного казначейства України в Одеській області, управління праці та соціальної політики населення Комінтернівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 різницю між отриманою ним у 2007 році разовою грошовою допомогою до 5 травня та разовою грошовою допомогою до 5 травня за 2007 рік, передбаченою ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 за період з 07.11.2007 року по 31.12.2007 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Доповідач суддя:

Судді: