ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Бойка А.В. та Кравець О.О.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання протиправною відмови в проведенні перерахунку виплати разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни за 2007 рік.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що вона, як учасник війни, на підставі ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної грошової допомоги до п’ятого травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Однак за 2007 рік зазначена допомога була нарахована та виплачена відповідачем у меншому розмірі.
Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області у проведенні перерахунку ОСОБА_1 та виплати разової грошової допомоги, передбаченої ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком за 2007 рік. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої разової грошової допомоги за 2007 рік, як учаснику війни, в сумі 1175 грн. 18 коп..
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено матеріальний закон. Так, відповідачем в строки, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», було виплачено ОСОБА_1 суму щорічної грошової допомоги до п’ятого травня, як учаснику війни, у розмірі 55 грн., встановленому ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка діяла на момент виплати допомоги. Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинними на час проведення виплати законами України. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 15 березня 2005 року Управлінням праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області.
Позивачці в 2007 році виплачено до 05 травня щорічну грошову допомогу як учаснику війни у розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачки на отримання щорічної грошової допомоги до п’ятого травня як учаснику війни передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Визначення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміру грошової допомоги учасникам війни в менших розмірах звужує зміст та обсяг прав позивачки, що суперечить ст. 22 Конституції України.
Проте з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 погодитися не можна.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня учасникам війни, статус яких має позивачка, виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно частинам 1 та 4 ст. 17-1 названого Закону вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Однак ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено розмір виплати учасникам війни щорічної допомоги до п’ятого травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 55 грн..
Названий Закон в період до п’ятого травня 2007 року не визнано неконституційним. Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до п’ятого травня учасникам війни.
На підставі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення на вказаний рік розміру щорічної допомоги до п’ятого травня учасникам війни втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01 січня 2007 року до 08 липня 2007 року ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була чинною та підлягала виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України учасники війни отримали право на виплату допомоги до п’ятого травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до п’ятого травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до п’ятого травня у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до п’ятого травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цього Закону у зв’язку з визнанням неконституційними змін до нього, у строк до 30 вересня відповідного року.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області виконало свої зобов’язання перед ОСОБА_1 до 09 липня 2007 року, виплативши позивачці щорічну разову грошову допомогу до п’ятого травня в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 по визнанню неправомірними дій відповідача та стягненню на її користь недоплаченої частини щорічної допомоги до п’ятого травня за 2007 рік задоволенню не підлягають.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу начальника Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити.
Постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: