ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6985/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 29.09.2017 №160к про звільнення позивача з посади керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області та поновлення позивача на посаді; стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань коштів за час вимушеного прогулу в сумі 228 944,16 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року адміністративний позов повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачем було подано до суду відзив, за змістом кого зазначено, що амбулаторне лікування не перешкоджало позивачу звернутися до суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, а тому просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року - залишити без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2018 позовну заяву позивача залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду та встановлено строк для усунення недоліків у спосіб, визначеній в ній.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 позовну заяву позивача повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою суду від 08.05.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 та справу направлено для продовження до розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при поверненні позовної заяви позивачу, судом не було розглянуто клопотання останнього про поновлення пропущеного строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2018 позовну заяву позивача залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду та встановлено строк для усунення недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив поновити пропущений з поважних причин строк на звернення до суду із позовною заявою, у зв'язку з тим, що останній перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 07.10.2017 по 03.11.2017 перебував на стаціонарному лікуванні, а також перебував на амбулаторному лікуванні з 05.10.2017 по 10.10.2017; з 20.11.2017 по 23.12.2017; з 24.12.2017 по 30.01.2018; з 31.01.2018 по 14.02.2018; з 20.02.2018 по 20.03.2018; з 21.03.2018 по 27.04.2018.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що перебування на амбулаторному лікуванні у вказані періоди як на поважність причини пропуску строку звернення до суду не беруться до уваги, оскільки амбулаторне лікування здійснюється шляхом відвідування лікувального закладу, а не перебування в лікувальному закладі стаціонарно (постійне перебування в лікувальному закладі протягом певного часу).

Оскільки позивач з жовтня 2017 року по квітень 2018 року проходив амбулаторне лікування, а стаціонарне лікування проходив лише з 07.10.2017 по 03.11.2017, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт амбулаторного лікування не перешкоджав йому звернутись до суду, а тому відсутні поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до довідки №878606 від 15.02.2018 року виданої обласною МСЕК №2, позивач є інвалідом II групи, причина інвалідності: загальне захворювання з ураженням опорно рухового апарату.

Матеріали справи містять копії виписки з медичної картки стаціонарного хворого №17342 від 03.11.2017, копії консультативних заключень травматолога та хірурга від 03.11.2017, 24.11.2017, 04.12.2017, 14.12.2017, 23.12.2017, 02.01.2018, 22.01.2018, 07.02.2018, 14.02.2018, відповідно до яких позивачу встановлено діагноз вторинно-отриманий перелом нижньої треті обох кісток правої голені зі зміщенням уламків, МОС пластиною та гвинтами. Водночас, за результатами обстеження, лікарями травматологом та хірургом було надано консультативні заключення, відповідно до яких, позивачу визначено лікувальні заходи у вигляді обмеження фізичного навантаження, а саме активних рухів в правому гомілково-ступеневому суглобі, виписано протизапальні та протиревматичні засоби, тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що медичний стан позивача об'єктивно перешкоджав позивачу звернутись у вказаний проміжок часу до суду із відповідним позовом, адже амбулаторне лікування було пов'язане з наслідками травми опорно - рухового апарату. Таким чином, стаціонарне і амбулаторне лікування в даному випадку є взаємопов'язаним, що свідчить про наявність правових підстав для поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 8 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки ухвала про повернення позовної заяви постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку