КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-4436/09 р.                 Головуючий у першій інстанції:Дмитренко А.М.

Доповідач: Ситников О.Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року                                                                               м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:    

при секретарі: Ситникова О.Ф.,

Літвіної Н.М.

Хрімлі О.Г.

Авдошиній Л.О.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради  на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення.

Судом першої інстанції позовні вимоги позивача задоволено, а саме:

Визнано неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку ОСОБА_6 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3448 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3. 4 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову, якщо висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи та має право на пільги, встановлені для інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення.

Позивачу, як інваліду 2-ї групи платіжним  дорученням від 25.04.2008 року виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня в розмірі 400 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 46 Конституції України, закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, і яке гарантується виплатою пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, і мають забезпечувати достатній рівень життя.

Відповідно до ч. 3 ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно положень ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

п. 20 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено на 2008 рік зміни до частини 5 статей 12,13,14, 15 та п. 1 ч.  1 статті 16 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими передбачено , що одноразова грошова допомога ветеранам війни щороку до 5 травня виплачується в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. п. 20 розділу 2 цього Закону.

Крім того, в цьому рішенні вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За таких обставин, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік підлягають застосуванню саме положення ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанови КМ України № 183, на яку вказано вище.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з наведеними висновками рішення суду першої інстанції оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп яким визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. п. 20 розділу 2 цього Закону вступило в законну силу з 22.05.2008 року.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня позивачам.

Однак, задовольняючи позовні вимоги за 2008 рік, суд першої інстанції не врахував вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суд застосував недіючу норму права.

Посилання Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення виплат цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення виплати за 2008 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З врахуванням вищевикладеного, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2008 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2008 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: Ситников О.Ф.,

Літвіна Н.М.,

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 08.02.2010 р.