ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«13» листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Ступакової І.Г.,
судді – Бітова А.І.,
судді – Милосердного М.М.
при секретарі – Конопляній М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 грудня 2008 року за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006 – 2008 роки та її подальшої щомісячної виплати, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за статусом «Діти війни» з січня 2006 року до вересня 2008 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_5 являється пенсіонеркою та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів – поновлено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнськ Миколаївської області щодо нарахування надбавки, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 09 липня 2007 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнськ Миколаївської області здійснити нарахування ОСОБА_5 надбавки, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 09 липня 2007 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», останнім, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є пенсіонеркою та має статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року позивачка має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %.
Такі виплати позивачці у 2006 та у 2007 роках відповідачем не проводились, а в 2008 році було нараховано 10% від прожиткового мінімуму.
Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції при винесенні рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивачки що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.
Відповідно, при вирішенні справи та задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії позивачці за 2007 рік, судом першої інстанції було враховано з якого періоду (дати) зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним), у 2007 році з 09 липня 2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Подібні до 2007 року відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Отже, позивачка відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав право позивачки на підвищення пенсії за 2007 рік з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але не визнав право позивачки на підвищення пенсії за 2008 рік та не врахував строки звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка звернувся до суду з позовом 06 листопада 2008 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачкою було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.
За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту з 06 листопада 2007 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття «Мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсії, що призначається лише за цим Законом і не стосується «Дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів вважає безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи вище викладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.
Керуючись ч.1 ст. 197, п.2 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 грудня 2008 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в м. Южноукраїнську Миколаївської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_5 у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 06 листопада 2007 року до 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року до 30 вересня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: