Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 495/6768/13-ц

провадження № 61-30381св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Затоківська селищна рада,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Затоківської селищної ради в якому просила визначити в натурі межі та розмір земельної ділянки, інвентаризаційний номер земельної ділянки, яка є її приватною власністю згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року у наступній формі: «земельна ділянка НОМЕР_1 для індивідуального дачного будівництва площею 0,0492 га, розташована в Лиманському курортному районі смт Затока, в смузі відчуження Одеської залізниці від 54км + 750 м до 54 км + 850 м, біля садових ділянок НОМЕР_2 СК «Буревестник».

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено в натурі (на місцевості) місце розташування земельної ділянки, межі та розмір земельної ділянки, інвентаризаційний номер земельної ділянки, яка є приватною власністю ОСОБА_4. згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року у наступній формі: «земельна ділянка НОМЕР_1 для індивідуального дачного будівництва площею 0,0492 га, розташована в Лиманському курортному районі смт Затока, в смузі відчуження Одеської залізниці від 54 км + 750 м до 54 км + 850 м, біля садових ділянок НОМЕР_2 СК «Буревестник». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 закрито.

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, виходив із того, що ОСОБА_5 не надала належних доказів того, що оскаржуване рішення суду порушує її права, з огляду на те, що відповідно до технічної документації, плану меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки, ситуаційної схеми, що були досліджені в суді апеляційної інстанції, вбачається, що спірна земельна ділянка, на яку судом визнано право власності за ОСОБА_4 не межує із земельною ділянкою ОСОБА_5 та не створює будь-яких перешкод в під'їзді до неї, яких існує декілька.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У листопаді 2017 року ОСОБА_5подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Вказує на те, що суд вирішуючи питання про визначення в натурі (на місцевості) місце розташування земельної ділянки, межі та розміри земельної ділянки не залучив до розгляду справи у якості третіх осіб власників суміжних земельних ділянок, що призвело до порушення їх прав та інтересів. Розташування земельної ділянки ОСОБА_4 унеможливлює здійснення під'їзду до її земельної ділянки. Суд, не вказав в судовому рішенні координати зовнішніх меж ділянки, що є неприпустимим.

У лютому 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими доводи ОСОБА_5 щодо порушення меж її земельної ділянки є абсолютно безпідставними, оскільки межі її земельної ділянки були встановлені тоді, коли ще не було встановлено ніяких меж земельної ділянки, тому не зрозуміло, які права щодо володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою ОСОБА_5 є порушенні визначеними судом межами земельної ділянки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов'язки цих осіб.

Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 - особи, яка не брала участі у цій справі, є з'ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси, та (або) обов'язки.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_5 зазначила, що встановлені судом першої інстанції межі земельної ділянки ОСОБА_4 порушують її права як суміжного землекористувача, оскільки її розташування унеможливлює під'їзд до її земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_5 не є учасником справи, яка розглядається, і що судом першої інстанції при визначенні меж земельної ділянки ОСОБА_4 у натурі, питання про її права та обов'язки не вирішувалися, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи заявника про те, що виділена земельна ділянка знаходиться у межі смуги відведення Одеської залізниці, що є порушенням відповідних норм, не є підставою для оскарження саме ОСОБА_5 зазначеного рішення суду.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак

С. О. Погрібний Г. І. Усик