ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №826/7377/15

адміністративне провадження №К/9901/6021/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Нагорянського С.І. від 28.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Шостака О.О. від 23.07.2015 у справі №826/7377/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А про визнання неправомірними дії фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 13 листопада 2014 року № «НВУ» № 861207/2014, укладеного між позивачем та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіну Марину Анатоліївну включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за договором від 13 листопада 2014 року № «НВУ» № 861207/2014;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіну Марину Анатоліївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за договором від 13 листопада 2014 року № «НВУ» № 861207/2014;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 13 листопада 2014 року №«НВУ» № 861207/2014;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіну Марину Анатоліївну та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати до суду звіт про виконання постанови суду в термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання постановою законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу «НВУ» № 861207/2014 від 13 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк».

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіну Марину Анатоліївну включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за договором банківського вкладу «НВУ» № 861207/2014 від 13 листопада 2014 року.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіну Марину Анатоліївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за договором банківського вкладу «НВУ» № 861207/2014 від 13 листопада 2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що при проведеній перевірці укладених банком правочинів встановлено, що укладений із позивачем має ознаки нікчемності, оскільки договір укладений після винесення Правлінням Національного банку України постанови №681/БТ від 03.10.2014 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії проблемних», якою для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового стану, зокрема, зобов'язано банк не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Дослідивши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що 13 листопада 2014 року між ОСОБА_3 (Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (Банк) укладено Договір банківського вкладу «НВУ» №861207/2014, предметом якого є розміщення Вкладником в Банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «НВУ» в національній валюті України на 3 (три) місяці з дня укладення Договору, із щомісячною виплатою процентів.

Згідно меморіального ордеру від 13 листопада 2014 року №3431070, на депозитний рахунок ОСОБА_3 зараховано грошові кошти в сумі 199 000,00 грн., призначення платежу - залучення коштів на вклад за угодою від 13 листопада 2014 року №861207/2014.

Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та вирішено ліквідувати ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

27 березня 2015 року офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено повідомлення, згідно з яким Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

У зв'язку з отриманням інформації про відсутність позивача в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, 31 березня 2015 року представник позивача звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни із адвокатським запитом, в якому просив надати офіційне рішення, що обґрунтовує підстави для невнесення позивача до переліку вкладників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

За наслідками розгляду адвокатського запиту, листом від 15 квітня 2015 року № 03/1-7134 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіна М.А. повідомила про обмеження використання коштів, що знаходяться на рахунку позивача, оскільки є підстави вважати, що ним було проведено низку операцій, результатом яких стало збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, 01 квітня 2015 року позивач звертався до відповідачів із заявами, в яких просив виплатити йому гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Відповіді позивач не отримав.

Вважаючи допущену бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суди виходили з того, що відсутні підстави щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу.

Колегія суддів дослідивши спірні правовідносини зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

В силу вимог ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов'язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, невключення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зумовлено тим, що є підстави вважати договір банківського вкладу від 13 листопада 2014 року № «НВУ» № 861207/2014, укладений між позивачем та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», таким, що укладений з порушенням вимог, встановлених Національним банком України.

Проте судами підтверджено внесення грошових коштів до банку позивачем, про що свідчить меморіальний ордер. Також слід зазначити, що на вкладний рахунок ОСОБА_5 в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» грошові кошти були зараховані 13 листопада 2014 року, тобто, до запровадження тимчасової адміністрації банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Зважаючи на встановлені в цій справі обставини, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що покликання відповідача на положення п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, як на правову підставу для визнання зазначених вище правочинів нікчемними, є необґрунтованими, оскільки відповідачем жодним чином не доведено наявності підстав, за яких правочини відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI є нікчемними.

Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації.

Отже, оскільки вклад розміщено на рахунку до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Стосовно посилань в касаційній скарзі на постанову Правління Національного банку України № 531/БТ від 03 жовтня 2014 року, яка забороняла банку як проблемному проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, колегія суддів зазначає, що вказана постанова стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для Національного банку України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А. залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду