ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

«13» листопада 2009 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Ступакової І.Г.,

судді – Бітова А.І.,

судді – Милосердного М.М.

при секретарі – Конопляній М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 квітня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за статусом «Діти війни» з 2006 року до 2008 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_5 являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області щодо не нарахування підвищення до пенсії за віком ОСОБА_5, як дитині війни, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_5 як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_5 як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволені іншій вимог ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області відмовлено. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 3-40 грн.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», останнім, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року позивач має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %.  

Такі виплати позивачу у 2006, 2007 та у 2008 роках відповідачем не проводились.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому пенсійний орган мав діяти  відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визнав право позивача на підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Подібні до 2007 року відносини склались і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року.  

Отже, позивач відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Законом України від 19 січня 2006 року №3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункти 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 закону, є непереконливими.

Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.1 ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 квітня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: