ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Бойка А.В. та Кравець О.О.,
при секретарі Бідній К.С.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Білецького В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання незаконним та скасування рішення від 22 травня 2008 року про незарахування до 20 річного стажу роботи, що дає право на отримання пенсії, половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І. Мечникова, зобов’язання зарахувати половину строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, та призначити пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 04 квітня 2008 року. 29 жовтня 2008 року ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги, в яких просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на його користь 10000 грн. в відшкодування завданої неправомірним рішенням моральної шкоди та судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн..
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 04 квітня 2008 року звернувся до відповідача із заявою про призначення та нарахування йому згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років, надавши всі необхідні документи. Однак 15 червня 2008 року отримав лист, в якому зазначено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 22 травня 2008 року в задоволенні заяви відмовлено на підставі відсутності документів, що підтверджують стаж роботи, необхідний для призначення пенсії за вислугою років. Прийняте рішення є незаконним і таким, що порушує конституційні права позивача.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 22 травня 2008 року про незарахування до 20 річного стажу роботи ОСОБА_1 половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 1987 року по 1992 рік. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси зарахувати половину строку навчання ОСОБА_1 на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 1987 року по 1992 рік. Зобов’язано Управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 04 квітня 2008 року. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та витрати на сплату послуг адвоката в розмірі 10000 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова не відноситься до вищого юридичного навчального закладу, а тому відсутні підстави для врахування навчання позивача в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова до 20 річного стажу, що дає право на пенсію ОСОБА_1 за вислугу років. Крім того, судом не зазначено підстави щодо визначення розміру моральної шкоди саме в сумі 2000 грн. та сплату послуг адвоката, до якого позивач звернувся за власним бажанням. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення та винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також позивача та його представника, які вважали за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1987 року навчався на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, який закінчив 01 липня 1992 року за спеціальністю правознавство.
З 1992 року позивач працює в органах прокуратури, 19 серпня 2005 року наказом Генерального прокурора України № 1100-к був призначений на посаду прокурора Савранського району Одеської області, на якій проходить службу до цього часу.
04 квітня 2008 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси із заявою про нарахування та призначення йому пенсії за вислугу років з дня звернення.
Рішенням Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси від 22 травня 2008 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на ненадання позивачем документів, що підтверджують стаж роботи, необхідний для призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Встановлені обставини справи в апеляційній скарзі не оспорюються.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на підставі положень чинного законодавства України до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугу років, підлягає зарахування половини строку навчання позивача на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Згідно ч. 5 названої статті Закону до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Оскільки позивач з 01 вересня 1987 року по 01 липня 1992 року навчався на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з денною формою навчання, який закінчив за спеціальністю правознавство, половина строку навчання у вказаному вищому учбовому закладі підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
На підставі встановлених обставин справи та наведених положень чинного законодавства України висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов’язання нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 04 квітня 2008 року є правильним.
Разом з тим, з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 Управлінням ПФУ в Приморському районі м. Одеси, а також стягнення з відповідача на користь позивача витрат на сплату послуг адвоката та розміру цього відшкодування погодитися не можна.
Відповідно до ст. 56 Конституції України позивач має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Крім того, право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди ґрунтується на ст. ст. 23 та 1167 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи справу в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, про що зазначив в судовому рішенні, що у зв’язку з незаконною відмовою відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії, останній був позбавлений можливості переїхати з Савранського району Одеської області, де він проходить службу на посаді прокурора району, до м. Одеси, де проживає його сім’я, що порушило уклад його життя, погіршило відносини в сім’ї та потягло у зв’язку з цим моральні страждання та переживання.
На підставі наведених норм Конституції України, якими безпосередньо передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, а також положень ст. ст. 23 та 1167 ЦК України, враховуючи роз’яснення, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (із послідуючими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним рішенням відповідача.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судова колегія із врахуванням положень ч. 2 ст. 23 ЦК України, а також виходячи з вимог розумності та справедливості, зменшує розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, у порівнянні із задоволеним судом першої інстанції, до п’ятисот гривень.
Відповідно до ст. ст. 87, 90, 94 КАС України позивач має право на відшкодування витрат по правовій допомозі не за рахунок відповідача, а за рахунок Державного бюджету України. При цьому рішення суду першої інстанції щодо розміру відшкодування названих витрат не ґрунтується на діючому процесуальному законі.
Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також ч. 3 ст. 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі п. п. 1.2 Граничних розмірів компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якщо компенсація в адміністративних справах відповідно до закону сплачується за рахунок держави, граничний розмір витрат не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим компенсувати позивачу витрати по оплаті правової допомоги при підготовці змін до позовної заяви від 28 жовтня 2008 року та участі представника у судових засіданнях суду першої інстанції 05 листопада та 19 листопада 2008 року у розмірі 81 грн. 75 коп. (3 дні х 545 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на момент правової допомоги) х 0,05) та по оплаті правової допомоги при участі представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції у розмірі 31 грн. 50 коп. (630 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на момент правової допомоги) х 0,05), а всього у розмірі 113 грн. 25 коп..
Оскільки при повному встановленні обставин справи судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 22 травня 2008 року про незарахування до 20-ти річного стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 1987 року по 1992 рік.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси зарахувати половину строку навчання ОСОБА_1 на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 1987 року по 1992 рік до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 04 квітня 2008 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) грн..
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в відшкодування витрат на правову допомогу 113 (сто тринадцять) грн. 25 коп..
В іншій частині відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2009 року.
Головуючий:
Судді: